Ухвала суду № 43141712, 11.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.Справа № 818/2720/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. по справі № 818/2720/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169320грн., в тому числі 112880грн. - за основним платежем та 56440грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169320грн., в тому числі 112880грн. - за основним платежем та 56440грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 09.07.2014 року до 11.07.2014 року ДПІ у м. Сумах проводилася позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укрнафтозапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Альтком-Буд» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 внаслідок порушення підприємством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.18-34).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0002122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169320грн., в тому числі 112880грн. - за основним платежем та 56440грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивач на підставі договору поставки №КП 280314 від 28.03.2014 року прибав у ТОВ «Альтком-Буд» продукцію, перелічену у специфікаціях №1 та №2 до договору (круги сталеві, ковку, листі сталеві), на загальну суму 677 281грн.44коп., в тому числі ПДВ на суму 112 880грн.24коп. (т.1, а.с.44-47).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Альтком-Буд» підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, специфікації.

Транспортування продукції здійснювалося за рахунок підприємства ТОВ «Укрнафтозапчастина» відповідно до договору на перевезення №010411 від 01.04.2011 року з ФОП ОСОБА_1 (т.1, а.с.79-86).

В подальшому придбаний товар був використаний ТОВ «Укрнафтозапчастина» на виробництво готової продукції (т.1,а.с.145-159), яка реалізовувалась в наступних податкових періодах іншим суб'єктам господарювання - ПАТ «Укргазвибодування» (поршні поліуретанові насосів, штоки поршнів, клапани) та ТОВ «Бурова компанія Укрбурсервіс» (блок виготовлення бурового розчину у складі) (т.1, а.с.160-164, 173-174, 178-202, 204-205).

Отже, позивачем документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альтком-Буд».

Про здійснення платником податків операцій по реалізації промислової продукції власного виробництва вказано і в акті перевірки від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 (т.1, а.с.22).

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 15.07.2014 року №2510/2204/30175077/250 (т.1, а.с.26-31), висновки податкового органу про нереальність спірних господарських операцій ґрунтуються, зокрема, на акті ОУ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва обстеження приміщення щодо ведення господарської діяльності ТОВ «Альтком-Буд» від 06.05.2014 року №б/н, яким встановлено, що підприємство за юридичною адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд.1-А, не знаходиться та на акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альтком-Буд» щодо підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ «Леван-Трейд» та покупцями за листопад 2013року- квітень 2014 року» від 23.05.2014 року №1540/10-02-22-01/38911099, складеним Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (т.1, а.с.130-139), яким встановлено, що податковий кредит ТОВ «Альтком-Буд» за цей період сформовано на 89,45% за рахунок ТОВ «Леван-Трейд», реальність здійснення господарських операцій якого із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в свою чергу, не підтверджені актами перевірки від 24.04.2014 року №1163/10-02-22-01/38911240 та від 23.05.2014 року №1539/10-02-22-01/38911240.

Проте, колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Альтком-Буд» податкових накладних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на не підтвердження реальності спірних господарських операцій наявними товарно-транспортними накладними, з огляду на відсутність у них повного найменування пункту розвантаження та навантаження товару (т.1, а.с.50,55-56), колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки неповне заповнення граф товарно-транспортної накладної щодо адрес пункту навантаження та пункту розвантаження (в них зазначено лише місто без точної адреси) не є свідченням нереальності господарської операції позивача з його вищевказаним контрагентом, оскільки певні недоліки складання цих документів, при наявності в них інших обов'язкових реквізитів та відомостей, що дають змогу ідентифікувати учасників господарської операції, її зміст та обсяг, не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за умови дотримання інших вимог податкового законодавства, що регулюють дане питання.

Між тим, з наданих позивачем ТТН вбачається, що в них відображено відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, замовника (платника), посадових осіб, які діють від імені вказаних сторін; пункт навантаження та пункт розвантаження товару; найменування товару, яке відповідає видатковим накладним та специфікаціям до договору; загальну суму, на яку відпущено товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за спірний період.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. по справі № 818/2720/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.