Ухвала суду № 43140211, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"24" лютого 2015 р.

справа № 804/10862/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 р. у справі № 804/10862/13-а

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

встановив:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 24661,79 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано суду доказів створення робочих місць для інвалідів, не вжито відповідних заходів для їх працевлаштування, що є підставою притягнення відповідача до адміністративно-господарської відповідальності, передбаченої Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою та належить до

підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ), встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою 10-ПІ (а.с. 4).

Відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2012 році склала 102 особи. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 4 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2012 році було працевлаштовано 3 інваліди.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав встановлених законом Закону №875-ХІІ норматив робочих місць інвалідів, відповідачем нараховано штрафні санкції на суму 24656,86 грн. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно господарських санкції в сумі 4,93 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці України за погодженням з Держкомстатом України.

Проте, слід зазначити, що за правилами викладеними у ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звертання до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов'язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов'язок роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче, місце, тобто укладення з ним трудового договору. Обов'язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Зі змісту листа від 10.09.2013 р. за № 609 Криворізького районного центру зайнятості вбачається, що ТОВ "Граніт Групп" щомісячно у липні-грудні 2012 року подавало звіти форми № 3-ПН, у яких було заявлено вакансію для інваліда третьої групи на посаду сторожа (а.с.33-49). Будь-які відомості, що свідчать про надання відповідачем відомостей про наявність вакансій для інвалідів у січні-червні 2012 року в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем не доведено, що ним, відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення у 2012 році порушення встановленого ст.19 Закону №875-ХІІ нормативу робочих місць інвалідів.

Адміністративно-господарські санкції за не забезпечення одного робочого місця інваліда у 2012 році в сумі 24661,79 грн. та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 4,93 грн. відповідач у добровільному порядку не погасив.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі № 804/10862/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун