Ухвала суду № 43140192, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 року

справа № 804/8655/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі № 804/8655/14 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.14 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства “Криворіжгаз” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 694030,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 №875-XII (далі - Закон № 875) не сплатив адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте інвалідом. За недотримання нормативу позивач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне незайняте робоче місце у термін до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, а у разі прострочення сплатити також пеню за прострочення. Оскільки позивач не забезпечив працевлаштування 20 інвалідів та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування 20 інвалідів, з нього підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції у розмірі у розмірі 693822,00 грн. та пеня у розмірі 208,15 грн. за порушення термінів їх сплати, а всього 694030,15 грн. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства “Криворіжгаз” про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені – задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Криворіжгаз” на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-гасподарські санкції та пеню у розмірі 694030,15 грн. (шістьсот дев’яносто чотири тисячі тридцять грн. 15 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2011 р. відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1517 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 41 осіб, а кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 32 особи.

Окрім того, встановлено, що протягом 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача складала 1517 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 32 особи, фактично працюють – 41 особа, про що зазначено у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ.

З доданого до матеріалів справи Акту № 36 від 26.02.2014 року “Про результати невиїзної перевірки стану виконання ст.ст. 19,20 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 року № 875-ХІІ ПАТ “Криворіжгаз” встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу що працюють на підприємстві – 1517 особа; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 41 особа; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів” - 61 особа. Тобто, підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 20 осіб (а.с. 5).

Судом встановлено, що протягом 2013 року відповідачем до Криворізького міського центру зайнятості Дніпропетровського обласного центру зайнятості подавались Звіти про наявність вакансій за Формою №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 (з червня 2013 р. наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316), з яких вбачається, що відповідачем у графі 15 “Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші” (п.4 – “інваліди” по звітам з 01.06.2013 р.) зазначалось вакансій для інвалідів (слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів) - 1 особа (а.с. 25-45, 56).

Тобто, при нормативі, встановленому ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів” про працевлаштування на підприємстві 61 особи – інваліда і фактичному працевлаштуванні в 2013 році тільки 41 особи на посади, створені для працевлаштування інвалідів, відповідач подавав звітність про наявність 1 вакансії для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (в т.ч. інваліди), що свідчить про порушення ним обов’язку по створенню ще 20 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про ухилення від фактичного працевлаштування осіб з обмеженими можливостями на підприємство.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності протиправних дій в бездіяльності відповідача щодо не вчинення передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інвалідів, що призвело до порушення відповідачем законодавства про соціальний захист інвалідів та свідчить про правомірне застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 693822,00 грн. та пені у розмірі 208,15 грн., а всього 694030,15 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 року № 875-ХІІ (далі – Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, законодавчо на підприємства, установи, організації покладено обов’язки створювати робочі місця для інвалідів.

Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється у строк до 15 квітня року, що настає за роком в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р. на відповідача покладено обов’язок щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Разом з тим, суд зазначає, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Окрім того, суд першої інстанції правильно звернув у вагу, що Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 року № 875-ХІІ не передбачено встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням кількості робочих місць які не пов’язані із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці

У межах доводів апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов