Постанова № 43139444, 10.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 922/4180/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Зізіній Ю.О.

за участю представників:

стягувача - не з'явився

боржника - Остренко В.А. (директор).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків (вх.№ 1205 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05 лютого 2015 року

за заявою ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення суду у справі № 922/4180/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків

про стягнення 210 357,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 лютого 2015 року по справі № 922/4180/13 (суддя Аріт К.В.) в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про надання розстрочки виконання рішення суду від 19 листопада 2013 року - відмовлено.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" з ухвалою господарського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати. В обґрунтування викладених вимог, заявник зазначає, що своєчасне виконання рішення суду з боку боржника ускладнене важким матеріальним становищем та загрозою банкрутства, посилаючись на висновок аудитора щодо фінансового стану ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій", який заявник вважає достатнім доказом на підтвердження загрози банкрутства та підставою для надання розстрочки виконання рішення.

Стягувач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням за № 004403/2 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Торговий дім Вікант" - 07.03.2015.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, а також беручи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника стягувача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області має бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2013 року по справі № 922/4180/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант", м. Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків 192153,68 грн. суми основного боргу, 16726,78 грн. пені та 4535,27 грн. - 3% річних задоволено повністю.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом 13 грудня 2013 року було видано наказ.

Постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сокуренко І.О. від 20.01.2014 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 922/4180/13 від 13.12.2013 по стягненню з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" заборгованості в розмірі 213415,73 грн., а також витрат на оплату судового збору в розмірі 4268,32 грн.

Постановою від 12.03.2014 накладено арешт на рахунки боржника, в зв'язку з чим на стадії виконавчого провадження рішення господарського суду від 19.11.2013 було виконано частково в сумі 19520,02 грн.

23 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду по справі № 922/4180/13 від 19 листопада 2013 року строком на 18 календарних місяців рівними частинами.

В обґрунтування своєї заяви боржник зазначає, що своєчасне виконання рішення суду з боку боржника ускладнене важким матеріальним становищем та загрозою банкрутства, посилаючись на Звіт незалежного аудитора щодо фінансового стану ПАТ «Харківській завод металевих конструкцій», висновок якого містить положення щодо ознак поточної неплатоспроможності боржника, а також наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення по справі № 922/4180/13 від 19.11.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суд першої інстанції виходив з правового аналізу положень ст. 121 ГПК України, постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", а також з обставин справи, за якими встановив, що обставини, на які посилається боржник в обґрунтування розстрочки виконання рішення по даній справі не є виключними, а допущена боржником заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан стягувача та здійснювану останнім господарську діяльність. Щодо наданого боржником звіту незалежного аудитора, місцевим господарським судом звернуто увагу на те, що зазначений звіт не встановлює наявності збитковості його підприємства, не відображає показники діяльності відповідача (дохід, витрати, наявність необоротних та оборотних активів), а тому не може бути належним доказом наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення. Таким чином, враховуючи те, що боржником по справі не надано суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви боржника про надання розстрочки виконання рішення від 19 листопада 2013 року по даній справі.

На думку колегії суддів викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1-7.2 Постанови від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відзначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Так, на підтвердження того, що ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій" не має можливості виконати рішення суду, заявник посилається на наявність загрози банкрутства. В підтвердження загрози банкрутства боржником надано Звіт незалежного аудитора щодо фінансового стану ПАТ «Харківській завод металевих конструкцій», висновок якого містить положення щодо ознак поточної неплатоспроможності боржника, а також наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення по справі № 922/4180/13 від 19.11.2013 року.

Проте, наведені боржником підстави у заяві про розстрочку виконання рішення суду в порядку ч.З ст. 121 ГПК України та звіті незалежного аудитора щодо фінансового стану ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій" зокрема, тяжке фінансове становище, не є тою виключною обставиною, яка є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу заявника, що зазначений звіт не встановлює наявності збитковості його підприємства, не відображає показники діяльності відповідача (дохід, витрати, наявність необоротних та оборотних активів), а тому не може бути належним доказом наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення. Крім того, незалежним аудитором при складанні даного звіту було враховано наявність у підприємства додаткових обтяжливих зобов'язань внаслідок примусового виконання рішення Харківського окружного суду адміністративного суду від 04 червня 2014 року по справі №820/5453/14, що виникли у зв'язку із неправомірною поведінкою боржника, та було враховано загальноекономічну інформацію щодо кризових явищ в економіці в поточному році.

Таким чином, наведені у звіті обставини, не можуть вважатися безумовними доказами наявності загрози банкрутства ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій".

Дослідивши надані боржником до заяви докази у їх сукупності, колегія суддів встановила, що з моменту набрання рішенням законної сили і до цього часу боржником не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду та на погашення існуючої перед стягувачем заборгованості.

Слід зазначити, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі ст.174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами є укладений між сторонами договір № 115/08-ХФ від 06.08.2012, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Однак, з дати настання строку виконання зобов'язання (19.12.2012 року) до дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (20.01.2014 року) протягом 13 місяців відповідачем не сплачено в добровільному порядку жодної суми, що свідчить про ухилення від виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок примусового виконання рішення Фрунзенським ВДВС Харківського МУЮ рішення господарського суду від 19.11.2013 було виконано частково в сумі 19520,02 грн.

Разом з цим, слід зазначити, що з моменту настання строку для виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару, згідно умов договору №115/08 - ХФ від 06.08.2012 року минув значний проміжок часу - майже рік.

Слід зазначити, що при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суд враховує також негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що наведені боржником аргументи не свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним по погашенню дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів.

У розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, господарський суд враховує негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

При цьому слід зазначити, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Інших доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником не подано.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Колегія суддів вважає, що боржником не доведено ані винятковості, ані особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05 лютого 2015 року у справі № 922/4180/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2015 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.