Постанова № 43137776, 13.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2015 р. Справа № 924/1666/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - не з'явився.

відповідач 2 - не з'явився

третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Гордєєва Андрія Михайловича на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 13.01.15 р. у справі № 924/1666/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - сервісний центр - Універсалсервіс" м. Нетішин, Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" м. Нетішин, Хмельницької області

за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Гордєєва Андрія Михайловича, м.Нетішин

про визнання припиненими договорів поруки №4 від 30.03.2007 р. та №6 від 19.06.2007 р.

про визнання недійсним положення 1.9.1. частини 2 кредитного договору №014/08-11/8856 від 30.03.2007 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1666/14 (головуючий суддя Гладій С.В., судді Музика М.В. та Тарасюк О.Є.) позовну заяву Гордєєва Андрія Михайловича на підставі п.4,5 ст.63 ГПК України повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1666/14 Гордєєв Андрій Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1666/14 скасувати та допустити Гордєєва Андрія Михайловича до участі в справі в якості третьої особи із самостійними вимогами.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ухвала суду першої інстанції є такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження обставин справі та такою, що підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

Скаржник звертає увагу суду на те, що кредитним договором, а саме п. 1.9 частини другої договору, визначено право Банку вимагати дострокової сплати коштів з Позичальника та Поручителя в цілому у випадку невиконання зобов'язань п. 2.3.7-2.3.12 та ст. З Кредитного договору та фактично цим зобов'язує Поручителя вчиняти дії, які його не стосуються, а належать до компетенції Позичальника.

На думку апелянта, даний пункт стосується не лише поручителя юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд", але і скаржника як поручителя, тому що правовідносини усіх поручителів та позичальника безпосередньо пов'язані та випливають із єдиного кредитного договору № 014/08-11/8856 від 30.03.2007р.

Це в свою чергу пов'язує фактично односторонню зміну умов Кредитного договору і не може розглядатись як один із способів виконання боргових зобов'язань за взаємною домовленістю, та є порушенням прав Поручителя, так як змінюючи умови Кредитного договору це тягне за собою зміну умов і договору поруки в односторонньому порядку. Однак самим договором поруки цього не передбачено, тому даний пункт кредитного договору має бути визнаний судом недійсним через невідповідність його вимогам законодавства.

Відтак, скаржник вважає, що за період з 09 липня 2010 року по день звернення до суду з даним позовом, Банк не укладав жодних додаткових угод із поручителем ТОВ «Універсалбуд», проте вимоги про стягнення боргу без отримання згоди Поручителя щодо зміни зобов'язання, яким збільшено обсяг його відповідальності, заявив як солідарне зобов'язання за кредитним договором із Позичальником товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-сервісний центр - Універсалсервіс", що є неприпустим та грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Також в оскаржуваній ухвалі господарський суд першої інстанції посилається на те, що із змісту позовної заяви вбачається наявність двох вимог немайнового характеру, а судовий збір сплачено у розмірі як за одну немайнову вимогу.

Проте апелянт не погоджується із таким формулюванням, оскільки Постановою Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 року в п. 2.11 також визначено, що за наявності підстав для відмови у прийнятті позовної заяви в частині однієї з вимог господарський суд може порушити провадження у справі щодо альтернативної вимоги; у такому разі питання щодо сплати (стягнення) судового збору вирішується за загальними правилами.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. у даній справі апеляційну скаргу Гордєєва Андрія Михайловича прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали оскарження ухвали, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - сервісний центр - Універсалсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" суму заборгованості за кредитним договором №014/08-11/8856 від 30.03.2007р., а саме: 663 000,00 дол. США - сума виданого кредиту, 303 321,90 дол. США- сума заборгованості по кредиту, 23 605,45 дол. США - заборгованість за відсотками, 5 416,01 дол. США - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 052,55 дол. США- сума пені за несвоєчасне погашення відсотків, 3 381,30 дол. США - штраф за неподання фінансової звітності, штраф згідно п. 4.1.5. за невиконання п. 2.3.17 Додаткової угоди до кредитного договору №014/08-11/8856/6 від 26.07.2013 р.-500 00,00 грн.

12.01.2015р. третя особа з самостійними вимогами Гордєєв А.М. звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - сервісний центр - Універсалсервіс" м. Нетішин, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" м. Нетішин, Хмельницької області про визнання припиненими договори поруки №4 від 30.03.2007р. та №6 від 19.06.2007р. укладені між Гордєєвим А.М. та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції м. Хмельницький для забезпечення зобов'язання за кредитним договором №014/08-11/8856 від 30.03.2007р. та про визнання недійсним положення 1.9.1 частини 2 кредитного договору №014/08-11/8856 від 30.03.2007р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1666/14 позовну заяву Гордєєва Андрія Михайловича повернуто без розгляду.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що вказану позовну заяву було повернуто господарським судом Хмельницької області на підставі п.4 та п.5 ст.63 ГПК України з тих мотивів, що вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору не є тотожними вимогам за первісним, а також позовна заява оплачена судовим збором у неналежному розмірі.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви на предмет її відповідності нормам процесуального права України, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до абзаців 1-2 п. 1.5 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

З огляду на вищенаведене, обов'язковою умовою вступу у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору є: подання позовної заяви до однієї або двох сторін у справі, відповідність позовної заяви вимогам 54 - 57 ГПК та тотожність самостійних вимог вимогам за первісним позовом.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Як вже встановлено судом, предметом позовних вимог у справі №924/1666/14 є солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - сервісний центр - Універсалсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" - суми заборгованості за кредитним договором №014/08-11/8856 від 30.03.2007 р.

З позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вбачається, що позовними вимогами у зазначеному позові є визнання припиненими договорів поруки №4 від 30.03.2007 р. та №6 від 19.06.2007 р., а також визнання недійсним положення 1.9.1. частини 2 кредитного договору №014/08-11/8856 від 30.03.2007 р.

Відповідно до частини 2 п. 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами України» від 26.12.2011 р. № 18, якщо третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предмет позовних вимог Гордєєва Андрія Михайловича не є тотожними вимогам за первісним позовом.

Крім того, із змісту поданої позовної заяви вбачається, що третя особа із самостійними вимогами на предмет спору визначила дві позовні вимоги, а саме: визнання припиненими договорів поруки №4 від 30.03.2007 р. та №6 від 19.06.2007 р.; визнання недійсним положення 1.9.1. частини 2 кредитного договору №014/08-11/8856 від 30.03.2007 р.

Натомість, до матеріалів позовної заяви долучено, квитанцію №0.0.335311301.1 від 12.01.2015 р. про сплату лише 1218 грн. судового збору як за одну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 4 статті 63 ГПК України суд повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Згідно п. 2.11. постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається із змісту п.п.2. п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривні.

Враховуючи, що Гордєєв Андрій Михайлович в одній позовній заяві об'єднав дві позовні вимоги, то відповідно судовий збір потрібно було сплатити за кожну позовну вимогу окремо.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Гордєєвим Андрієм Михайловичем не доплачено судовий збір у розмірі 1218 грн.

Оскільки до позовної заяви додана квитанція №0.0.335311301.1 від 12.01.2015 р. про сплату судового збору в розмірі 1218 грн., замість 2436 грн., колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те що, третьою особою із самостійними вимогами, в порушення вимог пункту 3 статті 57 ГПК України та вищенаведених положень Закону України „Про судовий збір" не додано до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Таким чином, третьою особою із самостійними вимогами при поданні позовної заяви було допущено ряд процесуальних порушень, що і стало підставою для її повернення.

За викладених вище обставин справи, повернення місцевим господарським судом позовної Гордєєву Андрію Михайловичу без розгляду за п. 4 та п.5 статті 63 ГПК України колегія суддів вважає правомірним, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали не знаходить.

Крім наведеного вище, апеляційний суд також погоджується з думкою суду першої інстанції про невідповідність поданої позовної заяви положенням ст.1 ГПК України щодо права фізичних осіб звертатись з позовом до господарського суду лише в окремих визначених процесуальним законом випадках.

Відповідно до ч.5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Враховуючи, що колегією суддів при апеляційному перегляді не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга Гордєєва Андрія Михайловича залишається апеляційним судом без задоволення, ухвала господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст.99,101,103,105,106,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гордєєва Андрія Михайловича на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 13.01.15 р. у справі № 924/1666/14 - залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Справу №924/1666/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.