Ухвала суду № 43135019, 10.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1895/14-ц 10.03.2015 10.03.2015 10.03.2015

Провадження №22ц/784/680/15 Головуючий в першій інстанції Бобровський І.М.

Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,

за участю представника позивача Гончарук І.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 січня 2015 року по справі за позовом

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно - Українська атомна електрична станція»

(далі - атомна електростанція)

до

ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з не проживанням в ньому понад шість місяців без поважних причин,

ВСТАНОВИЛА :

09 жовтня 2014 року атомна електростанція звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з не проживанням в ньому понад шість місяців без поважних причин.

Позивач зазначав, що на підставі свідоцтва про право власності гуртожиток АДРЕСА_1 належить йому на праві державної власності. Згідно ордера № 22/2002 від 17 липня 2002 року відповідачу та членам його сім'ї було надано жиле приміщення, а саме кімнати 42-а,б в даному гуртожитку. На даний час в спірному житловому приміщенні проживають колишня дружина відповідача - ОСОБА_4 та її теперішній чоловік ОСОБА_5, які разом з відповідачем зареєстровані за вищезазначеною адресою. Згідно актів обстеження фактичного проживання: № 20-6/84 від 18 лютого 2014 року, № 07/2 від 25 березня 2014 року, № 07/3 від 23 квітня 2014 року, № 07/4 від 21 травня 2014 року, № 07/05 від 23 червня 2014 року та № 07/06 від 16 липня 2014 року було встановлено, що відповідач за вказаною адресою не проживає без поважних причин з 18 лютого 2014 року та його особистих речей у спірному жилому приміщенні виявлено не було.

Посилаючись на вищезазначене та порушення відповідачем вимог ст. ст. 71, 72 Житлового Кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 грудня 2014 року залучено до участі по вказаній справі в якості третіх осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 січня 2015 року визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_2 Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять заочне рішення суду змінити, зазначивши в рішенні суду їх статус, як мешканців даного спірного жилого приміщення. На думку апелянтів, рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, сфера Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної на комунальної власності (далі -Закон).

Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитках (у випадках передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України (ст. 2 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, гуртожиток АДРЕСА_1 належить позивачу на праві державної власності та має правовий режим гуртожитку - сімейний.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувала, що житлові приміщення в спірному гуртожитку підлягають приватизації.

Оскільки правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону № 2482-ХІІ, прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК України.

Посилання в апеляційній скарзі, на те, що оскаржуваним рішенням не відображено факт проживання третіх осіб за вказаною адресою не заслуговують на увагу так як факт реєстрації третіх осіб у спірному житловому приміщенні підтверджується витягом з будинкової книги про склад сім'ї (а.с. 12).

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням суду не визначено їх статус, як мешканців кімнати № 42 «а,б» спірного гуртожитку, так як вказане не було предметом спору при розгляді даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке перевірялось в межах доводів апеляційної скарги, є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, а заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді