Рішення № 43129789, 10.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/2108/15 Головуючий 1-ї інстанції - Цвірюк Д.В.

Справа № 638/3170/14-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 вересня 2010 року приблизно о 09 годині при поверненні з родиною з відпустки, на трасі біля п.Симеїз АР Крим, транспортний засіб на якому вони рухалися був зупинений співробітниками ДАІ, після чого до автомобіля підбігли троє чоловіків у цивільному одязі, які не відрекомендувалися та не ознайомили позивача з відповідним офіційним документом, на підставі якого його було затримано із застосуванням насильства, в результаті чого відкрились післяопераційні шви. Завдані тілесні ушкодження були встановлені висновком судово-медичної експертизи від 23 вересня 2010 року. Родина позивача залишились на дорозі у горах у безпорадному стані, без їжі, грошей, води та зв'язку, тоді як його в цей час доставили у приміщення УВС м. Ялти, де співробітники міліції, не пояснивши нічого та не надавши ніякого офіційного документу, у відсутність понятих здійснили його особистий обшук та оглянули особисті речі. Копію протоколу затримання та копію протоколу обшуку йому не надали. На прохання позивача викликати медичну допомогу, співробітники міліції не реагували. Підставою такого затримання позивач зазначає той факт, що його було притягнено у якості обвинуваченого по сфабрикованій кримінальній справ за злочин, якого він не скоював. Пізніше зазначена кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину в його діях та відносно посадових осіб УМВСУ в Полтавській області проводилося досудове слідство. Також позивач зазначає, що у зв'язку з його незаконним затриманням та позбавленням волі більше ніж на 3 години, він відчував сильне почуття страху за себе та родину, відчай та безпорадність, тривалий час страждав та продовжує страждати від тяжкості необґрунтованого затримання, що спричинює йому тяжкі моральні страждання, що спричинює шкоду здоров'ю. Перебування позивача у стресовому стані під час незаконного затримання, не надання йому своєчасної медичної допомоги спричинило погіршення стану здоров'я позивача, що потягло за собою його моральні страждання, оскільки після вказаних подій йому довелося проходити тривалий курс реабілітації здоров'я. Зазначені події потягли за собою глибокі моральні та фізичні страждання, у зв'язку з чим він потрапив до лікарні, де тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та реабілітації, як наслідок комісією МСЕК у червні 2011 року був визнаний інвалідом 2 групи. Також в обґрунтування позову позивач посилається на те, що у зв'язку із зазначеним порушенням його конституційних прав, йому була спричинена моральна шкода, яка виразилася у тривалому порушенні нормальних життєвих зв'язків, суттєвим погіршенням умов життя, розривом відносин з багатьма людьми, різким погіршенням стану здоров'я, що викликало тяжкі моральні та психологічні страждання та переживання та потребувало від нього значних зусиль для поліпшення умов життя.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 633960 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України в особі Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного затримання, в сумі 80000 грн.

В апеляційній скарзі МВС України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 13 вересня 2010 року слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Дичук І.А. винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України та зазначені особи оголошені у розшук, у зв'язку з неявкою до слідчого без поважних причин.

Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2010 року, подання старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Дичука І.А. за кримінальною справою № 59100063 задоволено, надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 та доставити його до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

17 вересня 2010 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 106 КПК України на території АР Крим та 18 вересня 2010 року його доставлено до слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Дичука І.А.

05 листопада 2010 року СУ УМВСУ в Полтавській області відносно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа № 10231067 та йому було пред'явлене обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України.

21 липня 2011 року старшим слідчим СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Лоскот С.С., з посиланням на п. 2 ст. 213, п. 2 ст. 6, ст. 67, ст. 130 КПК України прийнято постанову про закриття кримінальної справи №10231067 відносно ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених ст. 190 та ст. 358 КК України.

16 січня 2015 року під час судового розгляду справи ОСОБА_3 заявив клопотання про виключення зі складу відповідачів Державну казначейську службу України, посилаючись на те, що належним відповідачем по справі є саме Міністерство внутрішніх справ України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2015 року клопотання позивача задоволено. Виключено з числа відповідачів Державну казначейську службу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції враховуючи страждання, яких зазнав позивач 17 вересня 2010 року при незаконному затриманні, можливу втрату престижу за час знаходження під слідством, втрат нормальних життєвих зв'язків, стягнув за рахунок Державного бюджету України в особі Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача 80000 грн.

Проте погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна

Усупереч вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не зазначив у рішенні мотивів і підстав покладення саме на Міністерство внутрішніх справ України відповідальності за завдану ОСОБА_3 моральну шкоду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).

Цей порядок встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Покладаючи цивільно-правову відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди відповідно до вимог ст. 1176 ЦК України безпосередньо на Міністерство внутрішніх справ України, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував цей висновок і не врахував положення ст. ст. 56, 62 Конституції України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", Закону України "Про міліцію" та рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та ст. 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) від 3 жовтня 2001 року, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними діями працівників органів внутрішніх справ, відшкодовується за рахунок держави з державного бюджету.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. ст.1, 4 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань (окрім іншого) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі вищевикладеного стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, залучаються до участі у такій справі для з'ясування обставин, пов'язаних із завданням фізичній особі шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів.

Таким чином, виходячи з положень зазначених вище нормативних актів, Державна казначейська служба України є належним відповідачем, уповноваженою державою особою, у справі про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним затриманням.

ОСОБА_3 пред'являючи позов про відшкодування моральної шкоди визначив належним відповідачем саме Міністерство внутрішніх справ України. Апеляційний суд згідно вимог ст.33 ЦПК України не має повноважень на заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача.

Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову у зв'язку з пред'явленням його до неналежного відповідача.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог Міністерства внутрішніх справ України про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: