Ухвала суду № 43122169, 11.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1649/14ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л.М.Провадження № 22-ц/780/1396/15 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 18 11.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2015 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Черепинець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені, суми нарахування згідно встановленого індексу інфляції 3% річних від суми заборгованості,-

встановила:

у березні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначив, що він займається адвокатською діяльністю у відповідності до свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №903/10 та внесений до Єдиного реєстру адвокатів України.

01.08.2012 року між ним та відповідачем був укладений договір про надання правової допомоги, згідно якого він зобов»язався надати правову допомогу в поверненні безпідставно отриманих від відповідача банком ПАТ «РайффайзенБанкАваль» протягом 2007-2009р.р. грошових коштів в сумі 223229 грн., для чого повинен був вести переговори з банком, підготувати позов до банку про повернення зазначених коштів та приймати участь в провадженні цивільної справи за позовом відповідача до банку.

В свою чергу відповідач у відповідності до п.3 даного договору зобов»язався оплатити послуги адвоката в розмірі 50% від отриманої відповідачем суми в рахунок повернення зазначених коштів.

На виконання договору, приймав участь у переговорах з банком, при цьому підготував та вручив вимогу про повернення відповідачу коштів, підготував цивільний позов до банку. Приймав участь у розгляді цивільної справи у Печерському районному суді м. Києва, підготував апеляційну скаргу і приймав участь в її розгляді в апеляційному суді м. Києва, підготував касаційну скаргу і за її наслідками повторно приймав участь в апеляційному суді м. Києва.

На підставі рішення апеляційного суду м. Києва отримав виконавчий лист та передав його на виконання до відділу ДВС Печерського РУЮ.

На даний час рішення апеляційного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «РайффайзенБанкАваль» на користь відповідача виконано і стягнуто 221 628 грн. 94 коп., які відповідач отримав, що підтверджено листом Банку.

У жовтні 2013 року відповідач сплатив в рахунок виконання договору 5000 грн. і пояснив, що всю суму згідно виконавчого листа не отримав. На лист позивача Банк повідомив, що рішення апеляційного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «РайффайзенБанкАваль» коштів виконано в повному обсязі.

Рішенням Рокитнянського райсуду від 16.05.2014 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16.07.2014 року, на користь позивача стягнуто 105 814,47грн.

За заявою позивача державним виконавцем Рокитнянського відділу ДВС 03.09.2014 року відкрите виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, але відповідач борг не сплатив. В зв»язку з цим просить стягнути з відповідача пеню, нарахування на заборгованість та 3% річних, всього в сумі 38 905,94 грн. та судові витрати.

У грудні 2014 року позивач збільшив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на його користь 23 360,36 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов»язання за Договором про надання правової допомоги, 23 366,37 грн., нарахування на заборгованість згідно встановленого індексу інфляції, 3 704,49грн., 3% річних.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 26 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 431 грн. 22 коп. пені, суми нарахування згідно встановленого індексу інфляції та 3% річних від суми заборгованості та 501 грн. 31 коп. судового збору, в всього 50 932,53 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 грудня 2014 року, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було взято до уваги лише пояснення позивача, які не підтвердженні доказами.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання правової допомоги, згідно якого позивач зобов»язався надати правову допомогу в поверненні безпідставно отриманих від відповідача банком ПАТ «РайффайзенБанкАваль» протягом 2007-2009р.р. грошових коштів в сумі 223229 грн., для чого повинен був вести переговори з банком, підготувати позов до банку про повернення зазначених коштів та приймати участь в провадженні цивільної справи за позовом відповідача до банку.

В свою чергу відповідач у відповідності до п.3 даного договору зобов»язався оплатити послуги адвоката в розмірі 50% від отриманої відповідачем суми в рахунок повернення зазначених коштів.

На виконання договору, приймав участь у переговорах з банком, при цьому підготував та вручив вимогу про повернення відповідачу коштів, підготував цивільний позов до банку. Приймав участь у розгляді цивільної справи у Печерському районному суді м. Києва, підготував апеляційну скаргу і приймав участь в її розгляді в апеляційному суді м. Києва, підготував касаційну скаргу і за її наслідками повторно приймав участь в апеляційному суді м. Києва.

На підставі рішення апеляційного суду м. Києва отримав виконавчий лист та передав його на виконання до відділу ДВС Печерського РУЮ.

На даний час рішення апеляційного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «РайффайзенБанкАваль» на користь відповідача виконано і стягнуто 221 628 грн. 94 коп., які відповідач отримав, що підтверджено листом Банку.

У жовтні 2013 року відповідач сплатив в рахунок виконання договору 5 000 грн. і пояснив, що всю суму згідно виконавчого листа не отримав. На лист позивача Банк повідомив, що рішення апеляційного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «РайффайзенБанкАваль» коштів виконано в повному обсязі.

Рішенням Рокитнянського райсуду від 16.05.2014 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16.07.2014 року, на користь позивача стягнуто 105 814,47грн.

За заявою позивача державним виконавцем Рокитнянського відділу ДВС 03.09.2014 року відкрите виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, але відповідач борг не сплатив.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, а в ст.547 ЦК України обумовлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України визначене поняття неустойки - як грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання, а ч.3 передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», згідно якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 3 вищевказаного Договору передбачено, що оплата послугадвоката здійснюється протягом 3-х днів з моменту отримання коштів клієнтом і що в разі несвоєчасного виконання зобов»язання по оплаті послуг адвоката клієнт сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України.

Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Грошові кошти в розмірі 221 628,94 грн. відповідач отримав 15.10.2013, тобто виконати своє зобов»язання він повинен був до 18.10.2013 року.

Так як відповідач своєчасно не виконав своє зобов»язання, він повинен сплатити 23 360,36 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов»язання за Договором про надання правової допомоги, 23 366,37 грн., нарахування на заборгованість згідно встановленого індексу інфляції, 3 704,49грн., 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до журналу судового засідання від 26.12.2014 року відповідач пояснив, що він не сплачує заборгованість позивачу, оскільки не має грошових коштів. Крім того він не визнає заборгованість по нарахуванню на заборгованість згідно встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачем по справі не подано жодних доказів про те, що в нього відсутня заборгованості перед позивачем, а також не подано доказів на спростування правильності нарахування заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов»язання за Договором про надання правової допомоги, нарахування на заборгованість згідно встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Таким чином доводи апелянта в апеляційній скарзі про порушення норм матеріального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді