Ухвала суду № 43119409, 03.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 березня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/463/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

суддів: Костенко Г.В., Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.,

представника позивача - Драч Т.П.,

представника відповідача - Тернової Н.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державної виконавчої служби України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-Агро", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, визнання акта опису й арешту майна недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання дій головного державного виконавця Селезньова М.О. при складанні акта опису й арешту майна від 06.02.2015 незаконними, визнання акта опису й арешту майна від 06.0.22015 ВП №46405010 недійсним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито.

03.03.2015 судом отримано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії спірного акта опису й арешту майна від 06.02.2015 ВП №46405010, заборони відповідачу вчиняти дії щодо стягнення та реалізації описаного майна.

Згідно з частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача наполягала на відомі у задоволенні поданого клопотання.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-Агро" підтримала доводи представника позивача.

Приватний нотаріус ОСОБА_4 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про розгляд клопотання повідомлена належним чином.

Розглянувши подане клопотання та матеріали адміністративної справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову, позивач виходив з того що існує ймовірність вчинення державним виконавцем дій щодо реалізації описаного майна. Зазначене, у свою чергу, утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Зокрема, згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною першою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

А відповідно до положень частини першої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Отже, звернення стягнення на майно боржника являє собою ряд послідовних заходів, що вживаються державним виконавцем та полягають у: виявленні, накладенні арешту та проведенні опису, вилученні майна, визначенні його вартості та реалізації.

Необхідною умовою для передачі нерухомого майна на реалізацію є проведення оцінки такого майна, для здійснення якої державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо проведення оцінки спірного майна, призначення прилюдних торгів, аукціонів чи вчинення інших дій щодо продажу спірного майна. У сторін наведена інформація відсутня.

До того ж, як повідомила в судовому засіданні представник позивача, ТОВ "Луксор-УТР" не отримувало жодних повідомлень щодо проведення оцінки маслопресового цеху (олійниці), розташованого за адресою: вул. Комарова, 1а, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область.

За таких обставин, на дату розгляду клопотання позивача про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що державним виконавцем вживаються дії, направлені на здійснення реалізації спірного майна.

З приводу посилань представника позивача на те, що на підставі оскарженого акта опису й арешту майна на спірне майно встановлено охорону, яка не допускає нікого на територію маслопресового цеху (олійниці), внаслідок чого підприємство не може здійснювати господарську діяльність та несе збитки, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Зі змісту оскарженого акта колегією суддів встановлено, що на описане майно державним виконавцем встановлено наступні обмеження права користування: заборонено відчужувати описано та заарештоване майно у будь-який спосіб, передавати майно будь-яким особам без погодження з державним виконавцем, здійснювати дії, що можуть призвести до зміни цілісності описаного майна та зменшення його ринкової вартості. При цьому зазначено, що встановлені обмеження не поширюються на майно, яке не являється предметом іпотеки (застави) та не було описаним і арештованим даним актом. Власник (боржник) не обмежений у праві володіння та користування майном, яке не було описано на підставі даного акта. Описане майно передане на відповідальне зберігання представнику ПАТ "Банк Кредит Дніпро" ОСОБА_6 /а.с. 10/.

Таким чином, спірний акт жодним чином не стосується будь-якого іншого майна, окрім маслопресового цеху (олійниці), розташованого за адресою: вул. Комарова, 1а, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область.

Наявність у позивача чи третіх осіб перешкод у користуванні майном, що не входить до описаного актом державного виконавця від 06.02.2015 ВП №46405010, може бути підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні таким майном. Однак, наведене жодним чином не може вирішуватись в межах розгляду даної справи та бути підставою для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки не входить до предмету доказування в цій справі.

Так само, не є підставою для забезпечення адміністративного позову ненадання представникам позивача матеріалів виконавчого провадження, адже в даному випадку позивач не позбавлений права звернутись з відповідними скаргами до начальника органу державної виконавчої служби чи з окремим позовом до адміністративного суду.

Будь-яких інших обґрунтованих доводів та належних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" не надано.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано і не надано доказів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також, що захист таких прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зважаючи на недоведеність позивачем існування обставин, вказаних у частині першій статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, а тому відмовляє в його задоволенні.

Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 10 березня 2015 року.

Головуючий суддя О.О. Кукоба

суддя Г.В. Костенко

суддя С.С. Сич