Постанова № 43119400, 02.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/460/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Вовк Д.О., Сидєльніков О.Д.,

від відповідача - Смолій В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Крісталіст" (надалі - позивач, ПАТ "Крісталіст") звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області (надалі - відповідач, Відділення) про визнання протиправними дій із заявлення кредиторських вимог до ПАТ "Крісталіст" загалом в розмірі 7 879 126 грн 93 коп. шляхом надіслання ліквідаційній комісії товариства заяви від 26.12.2014 №4001/01-41.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність законодавчого визначення умов і порядку сплати капіталізованих платежів юридичними особами, які ліквідуються за власним рішенням засновників. Зазначав, що надіславши ПАТ "Крісталіст" заяву від 26.12.2014 №4001/01-41 відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки вимоги Відділення про сплату позивачем капіталізованих платежів не відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Представники позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав його необґрунтованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Крісталіст" від 31.10.2014 ухвалено припинити акціонерне товариство шляхом його ліквідації у добровільному порядку /а.с. 16/.

04.11.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис №15881100022001791 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації /а.с. 17-20/.

05.01.2015 позивачем отримано заяву Відділення від 26.12.2014 вих. №4001/01-41 про визнання грошових вимог капіталізованих платежів та включення їх до реєстру кредиторів /а.с. 8/.

Даною заявою відповідач повідомив ПАТ "Крісталіст" про те, що станом на 26.12.2014 на обліку у Відділенні перебуває 30 осіб, з якими стався нещасний випадок на виробництві.

Посилаючись на приписи статті 1205 Цивільного кодексу України, статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідач просив ПАТ "Крісталіст" включити до реєстру кредиторів та визнати вимоги Відділення загалом в розмірі 7 879 126 грн 93 коп.

Не погодившись з діями відповідача щодо пред'явлення зазначених вимог, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною другою статті 1205 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності /стаття 5 Закону - тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

За змістом статей 15, 46 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 30.11.2010 №31 "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" визначено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134.

Таким чином, доводи позивача про те, що Інструкція №36 втратила чинність є безпідставними.

В силу пункту 5.9 зазначеної Інструкції для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765 (із змінами) /надалі - Порядок/.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства є підставою висновку про те, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі №21-156а12.

Згідно з частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що Відділенням правомірно надіслано ПАТ "Крісталіст" заяву від 26.12.2014 №4001/01-41.

Представники позивача в судовому засіданні не заперечували фактів настання нещасного випадку на виробництві з громадянами, що зазначені у розрахунку потреби в капіталізації коштів /а.с. 12-15/.

Так, само, позивач жодним чином не спростовував обґрунтованість розміру обчислених Відповідачем капіталізованих платежів.

Доводи позивача щодо відсутності законодавчо визначених умов і порядку сплати капіталізованих платежів юридичними особами, які ліквідуються за власним рішенням засновників спростовано наведеними вище нормами законодавства та правовою позицією Верховного Суду України.

Посилання позивача на приписи пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску, є необґрунтованими з огляду на те, що капіталізовані платежі є окремим видом внесків, порядок та умови нарахування і сплати яких врегульовано Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю.

Інших обґрунтованих доводів, що свідчили б про неправомірність оспорюваних дій відповідача, позивач не навів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Належний до сплати за звернення до суду з даним позовом судовий збір в розмірі 73 грн 08 коп. необхідно залишити у Державному бюджеті Україні.

Разом з цим, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 488 грн /а.с. 3/.

В силу пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" cплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу з Державного бюджету України необхідно повернути надміру сплачений судовий збір в розмірі 414 грн 92 коп.

Керуючись статями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про визнання дій протиправними відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Крісталіст" (код ЄДРПОУ 00222373) надміру сплачений платіжним дорученням від 11 лютого 2015 року №49 судовий збір в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба