Постанова № 4311919, 22.07.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2-а - 1112/09/0470

категорія статобліку - 2.11.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В.М.

при секретарі Халатур Р.В.

за участю:

представника позивача Журавльова О.С.

представників відповідача Оровецької М.В., Черкаса М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2009 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з позовними вимогами, з урахуванням змін від 12.01.09 р., які прийняти судом, про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000368821/0/16485 від 23.05.2008 року, №0000368821/1/26794 від 30.07.2008 року, №0000368821/2/35808 від 16.10.2008 року, №0000368821/3/43501 від 22.12.2008 року, якими визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «АК «Дніпроавіа» з податку з доходів фізичних осіб в сумі 19 128,09 грн. Також позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «АК «Дніпроавіа» суму сплаченого судового збору в розмірі 3, 40 грн.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем в акті перевірки неправомірно було донараховано податок з доходів фізичних осіб з суми витрат на відрядження працівників ВАТ «АК «Дніпроавіа» в розмірі 13090,36 грн. Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) у вигляді суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 ст. 9 цього Закону. Пункт 9.10 ст. 9 Закону № 889 встановлює порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Позивач вважає, що всі витрати, понесені працівниками підприємства в процесі службового відрядження до м. Рим, підтверджені належними розрахунковими та іншими документами (наказ керівництва, авіаквиток, чеки, рахунки та ін.), що не заперечується в акті перевірки, а тому такі суми на підставі пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889 не включаються до оподатковуваного доходу працівників. Також, на думку позивача, в порушення вимог Закону № 889 та Закону України «Про охорону праці» відповідачем в акті перевірки неправомірно зроблено висновок, що вартість безоплатної видачі молока та інших рівноцінних продуктів працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, повинна включатись до оподатковуваного доходу таких працівників, в результаті чого був донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 984,97 грн. Умови про безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних продуктів було включено до колективного договору ВАТ «АК «Дніпроавіа». Порядок видачі молока чи інших рівноцінних продуктів затверджений наказом ВАТ АК «Дніпроавіа» від 08.07.2005 року № 215. Таким чином, позивач правомірно у відповідності до пп. 4.3.14 ст. 4 Закону № 889 не включав вартість наданого працівникам безоплатного харчування до складу оподатковуваного доходу працівників. Що стосується донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 164,77 грн. на суму коштів, сплачених за проживання в готелі фізичної особи, яка не є працівником підприємства, позивач зазначив наступне. Згідно з пп. 4.1.10 п. 4 Правил сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 205 від 29.05.1998 року, організація, яка подала до Укравіації заявку на сертифікацію, несе всі витрати (транспортні, митні збори, перебування в готелі, харчування), пов'язані з процедурами сертифікації і інспектування організації. Головний інспектор-спеціаліст ОСОБА_1був направлений для інспектування літака Ембраєр-145. Витрати на проживання інспектора у готелі зобов'язане нести підприємство. Тому за проживання в готелі у Варшаві інспектора-спеціаліста Укравіації сплатив працівник ВАТ «АК «Дніпроавіа» ОСОБА_2Ці витрати були ним понесені у зв'язку з виконанням службових повноважень, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства та передбачені наказом Міністерства транспорту України № 205 від 29.05.1998 року. В подальшому ці витрати були обґрунтовано включені до авансового звіту ОСОБА_2

Також позивач зазначив, що згідно з п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ «АК «Дніпроавіа».

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що при перевірці авансових звітів встановлено, що працівниками позивача ОСОБА_2та ОСОБА_3здійснено службове відрядження за кордон (Італія) з 07.03.07 р. по 10.03.07 р. без наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю ВАТ «АК «Дніпроавіа». Згідно наказу від 07.03.2007 р. № 77 мета відрядження - участь у конференції в м. Рим з авіаційної безпеки. Витрати на відрядження підтверджено лише наявністю авіаквитків, наказом підприємства та рахунками на оплату за таксі, чеками з ресторанів та кафе. Тому поїздка до м. Риму не може розглядатись як службове відрядження, а кошти, витрачені у відрядженні являються додатковим благом і вважаються доходом працівників.

Щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 3984,97 грн. при виплаті доходу працівникам підприємства у вигляді надання безоплатного харчування. При перевірці товарних звітів та звітів реалізованих товарів (Z-звітів) у їдальні і ВАТ «АК «Дніпроавіа» встановлено, що за талони на молоко працівники отримують не молоко чи рівноцінні молочні продукти, а продукти харчування у їдальні. Приходу молока чи рівноцінних продуктів в кількості, яка б задовольнила потреби усіх робітників, що потребують спецхарчування, в ході перевірки не встановлено. Крім того, у деяких випадках талони видавались за попередні місяці. Також видача талонів проводилась робітникам, робота яких не пов'язана зі шкідливими умовами праці. За таких обставин з посиланням на порушення норм пунктів 1.1 та 1.15 статті 1, пункту 3.4 статті 3, підпункту «б» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 та підпункту 4.3.14 пункту 4.3 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону №889, ВАТ «АК «Дніпроавіа» не утримано податок з доходів фізичних осіб з вартості талонів на молоко замість яких робітники отримували харчування у їдальні у ІV кварталі 2006 року та на протязі 2007 року. За результатами документальної перевірки з цього питання донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 3984,97 грн.

Щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 164,77грн. при виплаті доходу у вигляді витрат, сплачених за проживання у готелі фізичної особи, яка не є працівником підприємства, відповідач посилається на наступне. При перевірці встановлено, що підприємством були відшкодовані витрати на відрядження до Польщі ОСОБА_2за сплату проживання у готелі іншої фізичної особи ОСОБА_3., яка не є працівником підприємства, при цьому вказана сума не включалась до складу загального місячного оподатковуваного доходу цього працівника. Посвідчення на відрядження ВАТ «АК«Дніпроавіа» головному спеціалісту Державіаадміністрації ОСОБА_3 до м. Варшави терміном з 09.09.2007 р. по 14.09.2007 р. не виписувалось, підзвітні кошти йому не видавались. В авансовому звіті ОСОБА_2 від 17.09.07 р. № 721 крім витрат на його проживання в готелі включено витрати на проживання ОСОБА_3. Крім авансового звіту ОСОБА_2 та рахунку на проживання ОСОБА_3. на суму 1098,45 грн. в ході документальної перевірки документи, які б свідчили про отримання коштів ОСОБА_1., не надавались. ВАТ «АК «Дніпроавіа» до акту перевірки надано заперечення разом з копіями документів, у тому числі наказом Державіаадміністрації від 04.09.07 р. № 1634, який свідчить, що ОСОБА_1являється головним спеціалістом Державіаадміністрації. В ході перевірки ВАТ «АК»Дніпроавіа» не надавало документів, які б свідчили про перевиставлення Державіаадміністрації витрат на оплату за проживання у готелі ОСОБА_3.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідач зазначив, що провадження у справі Б29/194/04 про банкрутство позивача з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів господарським судом Дніпропетровської області було порушено 03.11.04 р., а податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій виникли 05.03.2007 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 17.03.08 р. №123/08-03/l, від 11.04.08 р. №210/08-03/1 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську протягом березня-квітня 2008 року проведена планова виїзна документальна перевірка з врахуванням вимог ч.ч. l, 2, 4, 11 ст. 111 Закону України від 04.12.90 р. №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами та доповненнями) ВАТ «АК»Дніпроавіа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 р. по 31.12.2007 року. За результатами планової виїзної документальної перевірки складено акт перевірки від 12.05.08 р. №142-08-03/l-01130549.

На підставі акту перевірки № 142-08-03/1-01130549 від 12.05.2008 року Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську винесене податкове повідомлення-рішення № 0000368821/0/16485 від 23.05.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «АК «Дніпроавіа» з податку з доходів фізичних осіб в сумі 19 128,09 грн., в тому числі за основним платежем - 6376,03 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12752,06 грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000368821/1/26794 від 30.07.2008 року та №0000368821/2/35808 від 16.10.2008 року, №0000368821/3/43501 від 22.12.2008 року, які винесені з тих самих підстав та повністю аналогічні попередньому.

При перевірці авансових звітів встановлено, що працівниками позивача ОСОБА_2та ОСОБА_3здійснено службове відрядження за кордон (Італія) з 07.03.07 р. по 10.03.07 р. без наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю ВАТ «АК «Дніпроавіа». Згідно наказу від 07.03.07 р. № 77 мета відрядження - участь у конференції в м. Рим з авіаційної безпеки.

Витрати на відрядження підтверджено наявністю авіаквитків, наказом підприємства та рахунками на оплату за таксі, чеками з ресторанів та кафе.

Нормами підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з фізичних осіб» № 889 встановлено, що суми витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховуються згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334 витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

При цьому, обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.

Порядок оформлення відряджень, підстави для відшкодування працівникам витрат на відрядження, перелік документів, що підтверджують зв'язок такої поїздки з основною діяльністю підприємства визначено нормами підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334, постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкції № 59.

Відповідно до загальних положень Інструкції № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат (підпункт 1.1 пункту 1 розділу 2 Інструкції № 59).

Якщо підприємство відповідно до запрошення або договору з організацією за наказом свого керівника відряджає працівника для участі в конференції (семінарі, симпозіумі) за тематикою, що збігається з господарською діяльністю підприємства, витрати, що в межах установлених чинним законодавством норм відшкодовуються організацією відрядженому за час перебування в службовому відрядженні, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, установлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889, лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з господарською діяльністю підприємства, до яких, зокрема, належать запрошення приймаючої сторони, укладений договір (контракт), інші документи, які встановлюють або засвідчують участь відрядженого працівника в конференції (семінарі, симпозіумі), проведеною за тематикою, співпадаючою з основною господарською діяльністю підприємства.

У зв'язку з цим суд погоджується з доводами відповідача, що у разі невиконання вищезазначених вимог, сума відшкодування витрат на поїздку включається до оподатковуваного доходу такого працівника відповідно до підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 і з неї має бути утримано податок з доходів фізичних осіб.

Також в акті перевірки зроблено запис, що згідно з колективним договором ВАТ «АК «Дніпроавіа» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно та своєчасно повинні забезпечуватись молоком. Порядок безкоштовної видачі молока чи інших рівноцінних продуктів затверджено наказом ВАТ «АК «Дніпроавіа» від 08.07.05 р. № 215. Згідно цього Порядку молоко повинно видаватись у їдальні. Вартість талону на молоко (0,5 л.) у разі заміни на інші рівноцінні продукти встановлена у розмірі однієї гривні. На кожній службі складається табель обліку ·з переліком робітників на отримання талонів на молоко з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

При перевірці товарних звітів та звітів реалізованих товарів (Z-звітів) у їдальні і ВАТ «АК «Дніпроавіа» встановлено, що за талони на молоко працівники отримували не молоко чи рівноцінні молочні продукти, а продукти харчування у їдальні. Приходу молока чи рівноцінних продуктів в кількості, яка б задовольнила потреби усіх робітників, що потребують спецхарчування, в ході перевірки не встановлено. У деяких випадках талони видавались за попередні місяці та видача талонів проводилась робітникам, робота яких не пов'язана зі шкідливими умовами праці, а саме: робітникам їдальні, прибиральницям приміщень у готелі, слюсарям, водіям, токарям, покоївкам і іншим.

При укладанні трудового договору (контракту) між працівником і працедавцем працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену такою угодою (контрактом), тобто виконувати трудову функцію за дорученням або наказом працедавця, а працедавець зобов'язується виплачувати працівнику зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, зокрема, охорону праці в межах законодавства про працю, про охорону праці, колективних договорів і угод сторін, до яких відноситься і забезпечення найманих працівників безплатно за встановленими нормами молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами на роботах з шкідливими умовами праці, відповідно до статті 166 Кодексу законів про працю України.

Підпунктом «б» підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, згідно з підпунктом 4.3.14 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, вартість безоплатного харчування, яке надається працедавцем платнику податку відповідно до Закону України «Про охорону праці» № 2694-XII, 14.10.1992 р.

Стаття 7 Закону № 2694 передбачає, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою тощо.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, в тому числі для обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. №442 .

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці затверджено постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 16.12.87 № 731/П-13, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 Порядку № 731 встановлено, що підприємства самостійно вирішують усі питання, пов'язані з безкоштовною видачею робітникам та службовцям молока або інших рівноцінних харчових продуктів, на основі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР 04.11.87 №4430-87, і з урахуванням наступних умов:

а) молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, передбачених у Переліку, зазначеному в пункті 1 даної постанови;

б) видача та вживання молока повинні здійснюватися в буфетах, їдальнях або в спеціально обладнаних відповідно до санітарно-гігієнічних вимог приміщеннях;

в) не допускається оплата молока грошовими коштами, заміна його іншими товарами і продуктами (крім рівноцінних - кефіру, кисляку, мацоні і т.д.), видача молока за одну або кілька змін уперед, так само як і за минулі зміни, і відпустка його додому;

г) працівникам, що одержують безкоштовно лікувально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, молоко не видається.

Поряд з цим, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.06.06 № 149/13/82-06 «Щодо безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці», зазначено, що заміна молока іншими рівноцінними продуктами допускається лише за умови повної відсутності його у торговій мережі.

Враховуючи наведене, при наданні працедавцем безоплатного харчування, в тому числі молока, найманим працівникам, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці, лише за умов, які відповідають наведеним вище нормативно-правовим актам, вартість такого харчування (молока) не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб. В інших випадках вартість такого харчування оподатковується за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону № 889 (15% з 01.01.07 або 13 % в період 2004 року - 2006 року) як додаткове благо, отримане платником податку від працедавця. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 Закону № 889.

За таких обставин суд погоджується з висновками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, так як вони відповідають нормам чинного законодавства.

В ході перевірки також встановлено, що підприємством були відшкодовані витрати на відрядження до Польщі ОСОБА_2за сплату проживання у готелі іншої фізичної особи ОСОБА_3., яка не є працівником підприємства, при цьому вказана сума не включалась до складу загального місячного оподатковуваного доходу цього працівника. Посвідчення на відрядження ВАТ «АК«Дніпроавіа» головному спеціалісту Державіаадміністрації ОСОБА_3 до м. Варшави терміном з 09.09.2007 р. по 14.09.2007 р. не виписувалось, підзвітні кошти йому не видавались. В авансовому звіті ОСОБА_2 від 17.09.07 р. № 721 крім витрат на його проживання в готелі включено витрати на проживання ОСОБА_3. Крім авансового звіту ОСОБА_2 та рахунку на проживання ОСОБА_3. на суму 1098,45 грн. в ході документальної перевірки документи, які б свідчили про отримані кошти ОСОБА_1., не надавались. ВАТ «АК «Дніпроавіа» до акту перевірки надано заперечення разом з копіями документів, у тому числі наказом Державіаадміністрації від 04.09.07 р. № 1634, який свідчить, що ОСОБА_1являється головним спеціалістом Державіаадміністрації.

Статтею 121 Кодексу законів про працю України, яким регулюються трудові відносини працівників, передбачено, що на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями мають право працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і виду діяльності.

Тобто, відповідно до діючого законодавства надання гарантій і компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями передбачено для осіб, які знаходяться у трудових відносинах з підприємством.

Основними документами, які визначають та регулюють порядок і норми відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з перебуванням їх у службових відрядженнях, є постанова Кабінету Міністрів України № 663 та Інструкція № 59.

Загальними положеннями Інструкції № 59 визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.

Враховуючи наведене, поїздка за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк в інший населений пункт особи, що працює на підприємстві за цивільною угодою або не є працівником підприємства, відповідно до положень Інструкції №59 не буде вважатися відрядженням, а отже, такій особі не можуть відшкодовуватися добові витрати, а також витрати на проїзд і проживання.

Одночасно підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається також дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Суд також приходить до висновку, що штрафні санкції відповідачем нараховані правомірно.

Так, позивач зазначає, що оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2004 р. порушено провадження у справі №Б29/194/04 про банкрутство ВАТ «АК «Дніпроавіа» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію до позивача не повинна нараховуватись неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів, обов'язкових платежів.

Проте, з даним висновком суд не погоджується виходячи з наступного. У відповідності до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ, зі змінами і доповненнями, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У відповідності до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду, та протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 03.11.2004 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширюється.

Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону №2343, згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0000368821/0/16485 від 23.05.2008 року, №0000368821/1/26794 від 30.07.2008 року, №0000368821/2/35808 від 16.10.2008 року, №0000368821/3/43501 від 22.12.2008 року, якими визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «АК «Дніпроавіа» з податку з доходів фізичних осіб в сумі 19 128,09 грн. є правомірними, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача не стягуються.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 27 липня 2009 року.

Суддя В.М.Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя Олійник В.М.