Ухвала суду № 43118510, 16.03.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"16" березня 2015 р.Справа № 924/251/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Житлово-будівельного кооперативу „Місто-сад перший будівельний БЗ-Б5", м. Хмельницький

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький;

2. Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк", м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит", м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, м. Хмельницький

про - визнання за Житлово-будівельним кооперативом „Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" права власності на грошові кошти в сумі 40 750,00 грн., які перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ „Банк Національний кредит", МФО 320702, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1;

- стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь житлово-будівельного кооперативу „Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" 40 750,00 грн., помилково перерахованих коштів, які перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ „Банк Національний кредит", МФО 320702, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1;

- зняття арешту із рахунку НОМЕР_1 в ПАТ „Банк Національний кредит", МФО 320702, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на суму 40 750,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Заблоцький О.В. - за довіреністю від 30.01.2015р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Ходаковський Р.В. - за довіреністю від 22.10.2014р.;

від третьої особи (ПАТ „Банк Національний кредит"): Самолюк Н.П. - за довіреністю від 12.06.2014р.;

від третьої особи (ДМВ ДВС Хмельницького МУЮ): не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом відповідно до якого просить суд визнати за Житлово-будівельним кооперативом „Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" права власності на грошові кошти в сумі 40 750,00 грн., які перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ „Банк Національний кредит", МФО 320702, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь житлово-будівельного кооперативу „Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" 40 750,00 грн., помилково перерахованих коштів, які перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ „Банк Національний кредит", МФО 320702, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 в ПАТ „Банк Національний кредит", МФО 320702, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на суму 40 750,00 грн.

Представник позивача в засідання суду 16.03.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позові. Крім того, надав суду додаткові пояснення по справі відповідно до яких повідомив, що вимоги ухвали суду від 18.02.2015р. стосовно надання доказів на підтвердження чинності арешту рахунку відповідача-1 виконати не може, оскільки не є стороною виконавчого провадження №39869004. Також, позивачем додатково зазначено, що про помилковість перерахування грошових коштів свідчить той факт, що кошти перераховані для ФОП ОСОБА_1 мали б бути перераховані для ФОП ОСОБА_6 за поставлені нею будівельні матеріали згідно рахунку №7 від 13.01.2015р. Копію вказаного рахунку позивачем долучено до пояснень.

Відповідач-1 повноважного представника в засідання суду 16.03.2015р. не направив, разом із тим 16.03.2015р. до суду від останнього надійшов відзив на позов. Відповідно до вказаного відзиву відповідач-1 повідомив суду, що позов визнає. Відповідач-1 зазначає, що дійсно, 13.01.2015р. від позивача на його рахунок було перераховано 40 750,00 грн. з призначенням платежу - оплата за будівельні матеріали. Проте, жодних будівельних матеріалів 13.01.2015р. відповідачем-1 для позивача не поставлялось.

В той же день (13.01.2015р.) відповідач-1 спробував повернути помилково перераховані йому кошти проте ні зняти коштів з рахунку ні виконати операцію із перерахунку коштів з свого рахунку відповідач-1 не зміг. Звернувшись до ПАТ „Банк національний кредит" (в якому відкритий рахунок) відповідач-1 дізнався, що його рахунок арештований і коштами які перераховуються на його рахунок він розпоряджатись не може доки арешт не буде знятий.

Також, відповідач-1 зазначає, що інших грошових коштів, крім тих які знаходяться на арештованому рахунку, а також майна за рахунок якого він міг би компенсувати позивачу помилково перераховані кошти в нього не має.

Крім того відповідач-1 зазначив, що у разі зняття арешту з його рахунку він зобов'язується негайно перерахувати помилково перераховані кошти позивачу.

Стосовно вимоги суду в ухвалі від 18.02.2015р., відповідач-1 повідомив, що жодних документів стосовно виконавчого провадження №39869004 ним не отримувалось, а тому надати доказів, що вказаний рахунок перебуває під арештом відповідач-1 не може.

Окрім того, відповідач-1 просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача-2 в засідання суду 16.03.2015р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у письмовому відзиві на позов. Відповідно до наданого суду відзиву відповідач-2 вважає, що позовна заява ЖБК „Місто сад перший будівельний Б3-Б5" є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач-2 зазначає, що дана стаття передбачає, що обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).

Однак, позивач в своїй позовній заяві не обґрунтовує помилковість переказу коштів ФОП ОСОБА_1, а пояснює лише, що останній не поставив будівельних матеріалів позивачу.

В платіжному дорученні №NС-6257090 від 13.01.2015р., копію якого надав суду позивач, вказується призначення платежу - „оплата за будівельні матеріали згідно рахунку б/н від 13.01.20015р. без ПДВ".

Тобто, ЖБК „Місто сад перший будівельний Б3-Б5" отримав від ФОП ОСОБА_1 рахунок б/н від 13.01.20015р., оплатив його, а ФОП ОСОБА_1 в свою чергу повинен був поставити позивачу будівельні матеріали (але ще не поставив їх).

Відповідач-2 вважає, що між ЖБК „Місто сад перший будівельний Б3-Б5" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки будівельних матеріалів. Законодавство України не передбачає обов'язку сторін договору поставки щодо укладення його як окремого документу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) вико нання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Позивач не надав суду доказів звернення до ФОП ОСОБА_1 з вимогою виконання зобов'язань поставки будівельних матеріалів. Отже, на думку відповідача-2, існує можливість того, що строк виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо поставки будівельних матеріалів ще не настав.

Як вказує відповідач-2, в даному випадку вбачається виконання (невиконання) умов укладеного договору між позивачем та Відповідачем-1, а не помилка при перерахуванні грошових коштів. Позивач має право звернутись до суду з позовом про стягнення збитків або вимагати виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язання поставити будівельні матеріали або іншим чином захищати свої права в межах чинного законодавства України.

Таким чином, відповідач-2 вважає, що між ЖБК „Місто сад перший будівельний Б3-Б5" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки будівельних матеріалів, який і є достатньою правовою підставою для набуття ФОП ОСОБА_1 права на отримання грошових коштів, які позивач просить суд стягнути як помилково перераховані.

Позивач обґрунтовує „помилковість" зарахування коштів виключно невиконанням (або порушенням) ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань поставки будівельних матеріалів та не надає суду належних та допустимих доказів помилки, позовна заява побудована лише на припущеннях.

Оскільки, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачу на думку відповідача-2, має бути відмовлено у задоволенні позову .

Також відповідач-2 вважає, що поданий позов не є способом захисту порушеного права, а свідомою дією, направленою на затягування та унеможливлення процедури примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ПАТ „ОТП Банк", що у розумінні ст. 13 ЦК України є зловживанням правом та є підставою відмови суду у захисті цивільного права (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

На підставі викладеного вище, відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа (ПАТ „Банк Національний кредит") в засідання суду 16.03.2015р. прибув, надав суду письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких повідомив таке.

Публічне акціонерне товариство „Банк Національний кредит" вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Дійсно, з 19 грудня 2014 року і по день оформлення цих пояснень у ПАТ „Банк Національний кредит" на виконанні перебуває Постанова про арешт коштів боржника ВП №39869004 - ОСОБА_1, якою на виконання виконавчого листа №2-3425/10 виданого 04 червня 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом накладено арешт на кошти клієнта, що обліковуються на поточному рахунку НОМЕР_1 і НОМЕР_2 відкритого в Банку, у межах суми - 460 534,39 грн.

Згідно п.10.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22 встановлено, що якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави цієї Інструкції.

Тобто, за наявності арешту на кошти, які обліковуються на рахунку клієнта, банк не вправі виконувати його розпорядження до накопичення тієї суми, яка зазначена в документі про арешт коштів боржника.

Водночас, відповідно до ст.60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду (п. 10.11 Інструкції).

Як вбачається з позовних вимог, позивач стверджує, що ним помилково було перераховано на рахунок відповідача-1 відкритого в Банку 40 750,00 грн., з призначенням платежу - „оплата за будівельні матеріали", оскільки останні йому поставлені не були, що у свою чергу свідчить про їх безпідставність.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів (п.2.35 Інструкції).

З огляду на зазначене та беручи до уваги, що в розрізі спірних правовідносин ФОП ОСОБА_1 листом від 16 січня 2015 року, визнав себе, як неналежний отримувач спірної суми коштів та відповідно й ту обставину, що володіє останніми без достатньої правової підстави, а здійснити їх повернення, окрім як зняття арешту встановленого Постановою неможливо, то третя особа (ПАТ „Банк Національний кредит") позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу „Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" про визнання права власності на грошові кошти, стягнення помилково перерахованих коштів та зняття арешту з рахунку підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Третя особа (ДМВ ДВС Хмельницького МУЮ) повноважного представника в засідання суду 16.03.2015р. не направила, причини неявки суду не повідомила, витребуваних ухвалами суду доказів не надала.

Згідно із п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у зв'язку із нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги неявку в засідання суду представника третьої особи (ДМВ ДВС Хмельницького МУЮ), неподання витребуваних судом доказів, а також необхідність витребування нових доказів, спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому суд вважає за необхідне з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин відкласти розгляд справи на іншу дату.

Керуючись п.п.1,2 ч.1 ст.77, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Розгляд справи №924/251/15 відкласти на 10:30 "30" березня 2015 р.

Третій особі (ПАТ „Банк національний кредит") надати суду інформаційну довідку стосовно руху коштів у сумі 40 750,00 грн. по кредитному рахунку №НОМЕР_3 (отримувач - Віртуальний POS) та рахунках НОМЕР_2.

Зобов'язати (повторно) третю особу (Другий міський відділ ДВС Хмельницького МУЮ) подати письмову позицію щодо поданого позову, копію довідки про включення до ЄДРПОУ, а також матеріали виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №2-3425/10 виданого 04.06.2010р. Хмельницьким міськрайонним судом.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к.316.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-1 ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000) - рекоменд. із повідомл.;

3 - третій особі: Другий МВ ДВС МУЮ (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, 29000) - рекоменд. з повідомл.