Ухвала суду № 43118061, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16.03.2015

Справа № 910/5803/15-г

Суддя Сівакова В.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" 2) Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві

про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

До позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим зобором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивачем пред"явлено вимогу про зняття арешту з майна, яке перебуває у позивача в заставі та іпотеці (9 нежилих приміщень, 20 автомобілів, аптечне та офісне обладнання). При цьому, визначене позивачем майно підлягає вартісній оцінці та згідно доданих до позовної заяви документів (договорів) становить понад 22 000 000,00 грн.

Оскільки, переданий на вирішення суду спір підлягає вартісній оцінці, то судовий збір має сплачуватись як за вимогу майнового характеру.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Проте, позивачем в якості доказів судового збору подано платіжне доручення № 408411911 від 08.12.2014 про сплату судового збору лише в розмірі 1 218,00 грн.

Таким чином, судовий збір сплачено в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством України.

Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки

Докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів повинні додаватись до позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов‘язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Виходячи з аналізу вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок позивача, прокурора направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв’язку.

Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, позивач в якості належних доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів має подати розрахунковий документ (касовий чек, поштову квитанцію), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відділенням зв‘язку разом з описом вкладення кореспонденції у цінний лист, який підтверджує зміст поштового відправлення.

Позивачем до позовної заяви додано фіскальні чеки № 8808, 8809 від 19.12.2014 та описи вкладення у цінний лист від 19.12.2014.

Однак, згідно наведених описів вкладення у цінний лист, відповідачам направлено "Позовна заява 8 арк." без зазначення її реквізитів (вих. № та дати), тоді як подана до суду позовна заява має вих. № 27-13639/14 від 19.12.2014.

Дані обставини позбавляють суд можливості перевірити факт дотримання заявником вимог ст. 56 ГПК України та достовірно встановити факт направлення відповідачам копії саме тієї позовної заяви, з якою позивач звернувся до господарського суду.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу у відповідності із ст. ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву без розгляду.

Суддя В.В.Сівакова