Постанова № 43117700, 13.03.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року справа № 823/396/15

м. Черкаси

11 год. 58 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

представника позивача - Головні С.Д. (за довіреністю);

представника відповідача - Казіміренко Я.А. (за довіреністю);

представника відповідача - Лук'яненко В.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроко" до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування розрахунку,

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроко" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів неправомірними, визнання незаконним та скасування розрахунку розміру нарахованих адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів від 23 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за невиконання нормативу на працевлаштування інвалідів нарахував до сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню. Також представник наголошував, що згідно поданим звітом за 2013 рік № 149 від 21.02.2014 у СТОВ «Агроко» фактично було працевлаштовано 12 інвалідів при нормативі 11 інвалідів та враховуючи помилковий розрахунок суми штрафних санкцій, об'єктивних підстав здійснювати стягнення немає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання 25.10.2001 року, ідентифікаційний номер 31561188.

СТОВ «Агроко» за вих. № 149 від 21.02.2014 до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, яким зокрема визначено, що загальна кількість працівників - 314 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 12 осіб, а необхідна кількість працівників, яким встановлена інвалідність - 11 осіб.(а.с.8).

Також в матеріалах справи наявні звіти про наявність вакансій подані до Чорнобаївського районного центру зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів.(а.с. 9-11).

В подальшому СТОВ «Агроко» за вих. № 170 від 25.02.2015 до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало повторно (уточнюючий звіт) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, яким зокрема визначено, що загальна кількість працівників - 285 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 11 осіб, а необхідна кількість працівників, яким встановлена інвалідність - 11 осіб.(а.с. 68). Згідно супровідного листа даний звіт отримано відповідачем 25.02.2014 № 176/0111.

Відповідно до абз.2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Згідно з підп. 1 п. 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129, Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-XII, встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

У частині 3 ст.19 Закону України № 875-XII зазначено, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону. Відповідно до ст.18 Закону України № 875-XII підприємства зобов'язані: 1.виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; 2.надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; 3.звітувати Фонд соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 11 ст. 19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Згідно з первинним звітом відповідача форми №10-ПІ "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік" середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 314 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 13 осіб.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. (п. 2 порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007).

Право підприємства, організації, установи вносити виправлення у статистичні звітні дані, в яких виявлені приписки та інші перекручення, незалежно від того, хто встановив наявність приписок та інших перекручень у звітах передбачено п.1 Інструкції про порядок виправлення звітних даних у випадках виявлення приписок та інших перекручень у державній статистичній звітності, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 10 травня 1994 року №94.

Пунктом 2 Інструкції передбачено, що підставою для внесення підприємствами та установами виправлень у звіти є акти перевірок, рішення, накази, повідомлення, одержані від органів державної статистики, інших органів, які при здійсненні своїх функцій контролю виявили приписки та інші перекручення у державній статистичній звітності.

Позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі (п. 5 порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 ).

Отже проаналізувавши норми законодавства суд зазначає, що виправлення в звітності (при подачі уточнюючого звіту) можливе лише при проведенні позапланової перевірки. При цьому суд наголошує, що дана перевірка, повинна бути ініційована позивачем для того щоб відкорегувати дані звітності та приведення останньої у відповідність, оскільки.

З 2014 року в Україні діє мораторій на проведення перевірок підприємців контролюючими органами. Так, статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (зі змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII) заборонено проведення перевірок контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців. Виключення становлять перевірки, що проводяться Державною фіскальною службою, за наявності дозволу Кабінету Міністрів України або за ініціативи суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Аналогічний мораторій на перевірки запроваджено й у 2015 році. Але, на відміну від попереднього мораторію, у 2015 році, крім Державної фіскальної служби України, право на здійснення перевірок без отримання дозволу Кабінету Міністрів України або заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки надано Державній фінансовій інспекції України.

Отже, виходячи з викладеного, позовна вимога щодо неправомірності дій відповідача задоволенню не підлягає, тому що, дані звіту чинні до їх коригування, а також внесення змін можливо лише після проведення перевірки.

Крім того, позовні вимоги щодо скасування розрахунку, суд зазначає, що даний розрахунок стосується лише суми позову, оскільки суму штрафних санкцій згідно інструкції вираховує безпосередньо суб'єкт господарювання.

Також, на підставі п. 10 порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 у разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення. Форма протоколу про адміністративне правопорушення та порядок її заповнення затверджуються Мінпраці.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.

Ч.ч.1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції згідно з ч. 3 ст. 20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 159 - 163, 254 - 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2015