Ухвала суду № 43116880, 04.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 876/9074/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Коваля Р.Й.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Тернопільелектротранс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року в адміністративній справі № 819/1207/14 за позовом управління Пенсійного фонду України у м.Тернополі до комунального підприємства «Тернопільелектротранс» про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (надалі УПФУ в м.Тернополі) звернулося з позовом до комунального підприємства «Тернопільелектротранс (надалі КП «Тернопільелекстротранс») про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позивач вказував, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Оскільки за відповідачем рахується несплачена заборгованість за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. в сумі 169 711,57 грн, позивач звернувся до суду та просив її сягнути.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 року позов задоволено. Стягнуто з КП «Тернопільелекстротранс» на користь УПФУ в м.Терно-полі борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року в сумі 169 711,57 грн.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на соціальне страхування та збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Обєктом оподаткування для платника зазначеного збору є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 вказаного Закону.

Згідно із пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обовяз-кове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягають пенсії, призначені за пунктами "б" - "з" статті 13 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Статтею 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що обєктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (надалі Інструкція).

Пунктом 6.1 Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У відповідності до вищевказаних приписів позивачем направлялись на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.

Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

У матеріалах справи є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно яких сума відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за період з квітня 2014 року по травень 2014 року становить 169 711,57 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки відповідачем доказів про сплату заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах не подано, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність позовних вимог.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що причиною виникнення спірної заборгованості є недостатнє асигнування підприємства з бюджету, оскільки відповідно до положень частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» спірні суми підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Тернопільелектротранс» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року в адміністративній справі № 819/1207/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Коваль Р.Й.

Судді: Гуляк В.В.

ОСОБА_1