Ухвала суду № 43116239, 12.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 р.Справа № 820/18495/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 820/18495/14

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкові повідомлення - рішення від 31.07.2014 року №0000204600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 33816 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 16908 грн. та №0000214600 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 281808,0 грн. (у т.ч. штрафних санкцій - 93936 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015р. по справі № 820/20601/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.03.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в якості платника ПДВ у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БОРА" за липень 2011р., ТОВ "УТК ПЛАСТ" за серпень - грудень 2011р., січень - червень 2012р., ТОВ "Укртехснаб" за січень - лютий 2014р., ПФ "Профі за січень 2014р.

Результати перевірки оформлені актом № 219/28-09-46-17/14310052 від 16.07.2014 року (т.1 а.с. 29-97).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. "г" п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.1, 198.3, 198.6 от. 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на 221688,49грн., п.п." "г" п. 201.1,201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1-200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПКУ - занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 187872,67грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 33815,82грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 219/28-09-46-17/14310052 від 16.07.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від №0000204600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 33816,0грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 16908,0грн. та № 0000214600 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 281808,0 грн. (у т.ч. штрафних санкцій - 93936,0грн.).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами у перевіряємому періоді, щодо яких податковими органами встановлені порушення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРА" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 36х/10-205 від 04.06.10 року (а.с. 2-3, т.2).

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору № 36х/10-205 від 04.06.10 року продавець продає, а покупець придбаває масло АМГ-10 у кількості, по вартості та на суму згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору ( п.1.1 Договору).

На виконання умов зазначеного договору фірма ТОВ "Бора" поставив, а ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" прийняв товарно -матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 4, т.2).

Перелік та кількість товарно-матеріальних цінностей, вказаних у видатковій накладній відповідає вказаним показникам у Специфікації до договору.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Бора" податкову накладну, виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 7, т.2).

Щодо факту транспортування товару колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано суду копію товарно-транспортної накладної від 01.08.2011 року, відповідно до якої замовником ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" власним автотранспортом здійснено транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бора» (а.с. 6, т.2).

Вказані товарно - матеріальні цінності діставлені на підприємство позивача 01.08.11 року, що підтверджується прибутковим ордером.

Так, прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прибуття цінностей на склад. Копія прибуткового документа є звітом працівника про використанню доручення.

Згідно прибуткового ордеру № 747 від 01.08.2011 року позивачем здійснено облік масла АМГ-10, що надійшло на підприємство від ТОВ "Бора" (а.с. 4а, т.2).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії витягу з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 111, 114, 140) встановлено, що в ньому відображено видачу довіреності № 2376 на ім'я Козака В. на отримання від ТОВ «Бора» оливи, і саме за цією довіреністю вказана особа отримав товарно -матеріальні цінності, що вказано у прибутковому ордері (а.с. 173, т.7).

Відповідно до лімітної картки № 1286 на 3 квартал 2011 року позивачем відображено відпуск масла АМГ-10 зі складу до виробничого підрозділу підприємства (цеху № 22) (а.с. 5, т.2).

Надана позивачем копія платіжного доручення з відміткою банківської установи (а.с. 186, т.8), засвідчує факт виконання ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також з матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватною фірмою "Профі" (продавець) укладено договір купівлі-продажу металопродукції №334Х/09-205 від 24.12.2009 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує титан у номенклатурі, кількості, вартості та строкам відповідно до специфікацій №1,2,3,4,5,6,7 (а.с. 9-22, т.2).

На виконання умов укладеного договору ПФ «Профі» поставлено позивачу титан, що підтверджується видатковими накладними №2 від 08.01.14 р., № 10 від 24.01.14 р., № 14 від 31.01.14р. (а.с. 23-25, т.2).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПФ «Профі» підтверджується наданими позивачем копіями товарно-транспортних накладних б/н від 08.01.14 р., 24.01.2014 р., 31.01.14 р. (а.с 36-38, т.2)

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей отриманих від ПФ «Профі» на складі ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" підтверджується прибутковими ордерами №45 від 08.01.14, № 56 від 24.01.14, №31 від 31.01.14 р. (а.с. 26-28, т.2), а їх передача зі складу до цеху № 11 - лімітними картами (а.с. 29-35, т.2).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПФ «Профі» податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 39-42, т.2).

На підтвердження приймання товару по кількості у відповідності до Інструкції, затвердженої Держарбітражем від 15.06.1965 р. № П-6 та приймання товару по якості у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої Постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7, позивачем надано до матеріалів справи витяги із сертифікатів виробника (а.с. 37-46, т.2).

З матеріалів справи також встановлено, що між ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (покупець) та ТОВ "Укртехснаб" (постачальник) укладено договір поставки № П/08-205 від 12.03.08 р. та додаткові угоди до нього (а.с. 47-70, т.2).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця підшипники, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору ТОВ "Укртехснаб" поставлено позивачу підшипники, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 71-75, т.2).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Укртехснаб" підтверджується наданими позивачем копіями товарно-транспортних накладних (а.с 106-112, т.2), з яких вбачається, що на адресу підприємства позивача транспортом продавця поставлено товарно-матеріальні цінності згідно до переліку, визначеного у видаткових накладних, які складені на виконання договору з ТОВ "Укртехснаб".

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 3.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах CPT згідно правил «Інкотермс - 2000», що означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику.

Отже, поставка товарно-матеріальних цінностей на склад покупця продавцем відповідає умовам поставки, визначеним сторонами договору.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ "Укртехснаб" на складі ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" підтверджується прибутковими ордерами (а.с. 71-81, т.2), а їх передача зі складу до цеху № 22 - лімітними картами (а.с. 83-105, т.2).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Укртехснаб" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 113-120, т.2).

На підтвердження приймання товару по кількості у відповідності до Інструкції, затвердженої Держарбітражем від 15.06.1965 р. № П-6 та приймання товару по якості у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої Постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7, позивачем надано до матеріалів справи копії паспортів якості виробника (а.с. 122-152, т.2).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ "УТК ПЛАСТ" (постачальник) укладено договір на поставки продукції № 1/08від 03.01.2008 року (а.с. 153-154).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця інструменти, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар.

На виконання умов укладеного договору ТОВ "УТК ПЛАСТ" поставлено позивачу інструменти, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 155-250, т.2, а.с. 2-16, т.3).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "УТК ПЛАСТ" підтверджується наданими позивачем копіями товарно-транспортних накладних (а.с 16-18, т.7), з яких вбачається, що на адресу підприємства позивача транспортом продавця поставлено товарно-матеріальні цінності згідно до переліку, визначеного у видаткових накладних, які складені на виконання договору з ТОВ "УТК ПЛАСТ".

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 3.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах CPT згідно правил «Інкотермс - 2000», що означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику.

Отже, поставка товарно-матеріальних цінностей на склад покупця продавцем відповідає умовам поставки, визначеним сторонами договору.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ "УТК ПЛАСТ" на складі ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" підтверджується прибутковими ордерами (а.с. 17-129, т.3).

Відпуск матеріалів, потреба в якому виникає періодично, заміна матеріалів, а також додатковий (понадлімітний) відпуск матеріалів оформляється Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів типової форми № М-10.

Надані позивачем до матеріалів справи вимоги форми М-10 засвідчують факт передачі зі складу до виробничих цехів ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", придбаних інструментів у ТОВ "УТК ПЛАСТ" (а.с. 130-250, т.3, а.с. 2-250, т.4, а.с. 2-250, т.5, а.с. 2-250, т.6, а.с. 2-15, т.7).

У ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "УТК ПЛАСТ" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 20-136, т.7).

На підтвердження приймання товару по кількості у відповідності до Інструкції, затвердженої Держарбітражем від 15.06.1965 р. № П-6 та приймання товару по якості у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої Постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7, позивачем надано до матеріалів справи копії паспортів якості виробника (а.с. 138-158, т.7).

Крім того, з наданої позивачем копії журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік та 2013 рік (а.с. 159-249, т. 7, а.с. 2-182, т.8), встановлено, що за договорами позивача з контрагентами виписувались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які придбавались.

Окрім того, оплата товару за договорами здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок з рахунків позивача та платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи (а.с. 183-197, т.8).

Також позивачем надано договори найму транспортного засобу, укладені між позивачем та ВАТ "ФЕД" та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Придбані ТМЦ використані позивачем у виробництві комплектувальних виробів авіаційної техніки, що є головним предметом діяльності заводу.

Фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, складені з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розкривають зміст здійснених операцій.

Окрім того, придбані матеріальні цінності відображені позивачем по бухгалтерському обліку на рахунку 63-10 «Розрахунки з постачальниками», в якому відомості кореспондуються з рахунку 37-10 «Розрахунки по виданим авансам» та рахунку 20 «Виробничі запаси», оплата товару відображена у Книзі оплат та зведена в облікові відомості по складам, балансовим рахункам та видам товарів, а журнали - ордери по витратам містять зведену інформацію по бухгалтерським рахункам 20 «Виробничі запаси» та 22-30 «Інструмент на складі» (а.с. 88-220, т.9)

Результати діяльності підприємства позивача відображені у Балансі та Звіті про фінансові результати (а.с. 221-232, т. 9).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "БОРА", ТОВ "УТК ПЛАСТ", ТОВ "Укртехснаб", ПФ "Профі " належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прол те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 820/18495/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.