Ухвала суду № 43113492, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/800/58349/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

у справі № 826/6528/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (далі - ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 112526552208 від 27 грудня 2013 року, № 112626552208 від 27 грудня 2013 року та № 112726552208 від 27 грудня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та направити справу на новий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та правильності формування від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт № 807/26-55-22-08/37701112 від 19 грудня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 112626552208 від 27 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 59 335 923,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 833 981,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 112726552208 від 27 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 3 542 450,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 112526552208 від 27 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 026 806,00 грн. (821 445,00 грн. - основний платіж, 205 361,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з протиправним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 62 878 372,00 грн., сплаченої в ціні імпортованих товарно-матеріальних цінностей, які не використано в господарській діяльності товариства.

Такий висновок контролюючим органом зроблено внаслідок відсутності інформації щодо фактичного отримання товару (на перевірку не представлено актів (накладних) на прийом товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують факт отримання товару), відсутності інформації та підтверджуючих документів щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей (до перевірки не надано інформації щодо наявності власних або орендованих складських приміщень для зберігання імпортованої продукції), а також відсутності фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей (на письмовий запит щодо проведення інвентаризації підприємством не надано відповіді).

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» пункту 187.1 статті 187 ПК України з огляду на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму в розмірі 587 167,00 грн. з підстав невідображення в деклараціях з податку на додану вартість та додатку № 5 до них взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕворіІнвестмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Істіон Менеджмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Деван Альянс», а також допущення арифметичних помилок в листопаді - грудні 2012 року при перенесенні залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 234 278,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди з посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, дійшли висновку про правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами судових інстанцій, позаяк вони суперечать положенням статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім того, судами залишено поза увагою, що відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.12 статті 201 ПК України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що, виконавши перед бюджетом обов'язок із сплати податку на додану вартість при імпорті товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, платник має правові підстави для включення сум такого податку до складу податкового кредиту.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В розглядуваній ситуації для правильного вирішення спору суду слід перевірити доводи позивача про те, що поставка товару від нерезидента на його адресу здійснювалась на умовах Інкотермс-2000 CIP («фрахт/перевезення та страхування оплачено до ...»), а відповідальність за товар переходить до ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» в момент його отримання на складі перевізника та підписання акту виконаних робіт з такої доставки, який в охоплений перевіркою період позивачем, відповідно до його тверджень, ще не складався. До цього ж часу, зокрема, відповідно до укладеного між ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Філд» договору транспортної експедиції № 12/07Э від 01 липня 2012 року обов'язок із зберігання вантажу покладається на експедитора.

Разом з тим, незважаючи на вказані доводи товариства та наявність у нього належним чином оформлених вантажних митних декларацій, суди в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, неправомірно переклали тягар доказування протиправності оскаржуваних актів індивідуальної дії на позивача, не витребувавши у контролюючого органу жодних доказів на підтвердження його позиції щодо використання імпортованого товариством товару в операціях, що не пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, судами не враховано твердження позивача про те, що господарські взаємовідносини між ним та ТОВ «ЕворіІнвестмент», ТОВ «Істіон Менеджмент», ТОВ «Деван Альянс» мали місце в серпні 2012 року, в той час як охопленим перевіркою періодом є виключно жовтень 2013 року, а також не перевірено, чи мали ці юридичні факти, так само як і допущення арифметичних помилок в листопаді - грудні 2012 року, безпосередній вплив на дані податкової звітності періоду, що перевірявся.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.