Рішення № 43112904, 13.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8308/14 Провадження № 22-ц/795/234/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Деркач О. Г. Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Євстафіїва О.К., Страшного М.М.при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:представника банку Стеченка С.С., представника ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 331964,66 грн.

Рішенням суду позов задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 2402/0808/71-081 від 13.08.2008 року у сумі 331964,66 грн., яка складається з: тіла кредиту - 254916,34грн., відсотків - 77048,32 грн., а також стягнув судові витрати в розмірі 3949,65грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до помилкового висновку про початок відрахування строку пред'явлення вимоги за договором поруки з 22.03.2011 року та не врахував ту обставину, що через реалізацію іпотечного майна ОСОБА_8, сума заборгованості зменшилась і, відповідно, зменшився обсяг відповідальності поручителя.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_8 для купівлі однокімнатної квартири був укладений кредитний договір № 2402/0808/71-081 на суму 43000 доларів США на строк з 13.08.2008 року по 10.08.2029 року з процентною ставкою за користування кредитом 12,50 % річних і щомісячною сплатою заборгованості згідно Додатку № 1. Виконання вказаного договору забезпечувалось згідно до іпотечного договору від 13.08.2008 року іпотекою однокімнатної квартири, яку придбавав ОСОБА_8

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань 13.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк»,ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 2402/0808/71-081/Р-1, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов'язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_8 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Додатковою угодою до вказаного кредитного договору № 1 від 30.01.2009 року Додаток № 1 був викладений в новій редакції.

Договором від 06.05.2009 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_8 внесли зміни до укладеного кредитного договору в частині графіку погашення заборгованості, за яким Додаток № 1 втратив чинність, а погашення заборгованості повинно було проводитись за Додатком № 2.

22.03.2011 року ВАТ «Сведбанк» направив вимогу ОСОБА_8 про дострокове виконання основного зобов'язання за кредитним договором протягом 30 днів із дня отримання вимоги у зв'язку з тим, що станом на 22.03.2011 року виникла заборгованість по кредиту у сумі 81 долар США і по процентам за користування кредитом у сумі 396 доларів США.

Після вимоги банку, ОСОБА_8 зробив 8 платежів за кредитним договором (29.03.2011 року, 04.05.2011 року, 24.05.2011 року, 21.06.2011 року, 22.07.2011 року, 20.09.2011 року, 25.11.2011 року, 25.11.2011 року).

28.11.2011 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_8 договором розірвали іпотечний договір від 28.11.2011 року та уклали договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору у зв'язку з добровільною реалізацією ОСОБА_8 заставного майна, яке виступало забезпеченням по кредитному договору. Згідно до внесених змін, виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось всім майном ОСОБА_8 та договором поруки з ОСОБА_6

25.05.2012 року між ПАТ (ВАТ) «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с.37-44), відповідно до якого та відповідно до витягу з додатку № 1 до нього (а.с.45), ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за вищезгаданим кредитним договором та забезпечувальними договорами до нього.

25.04.2014 року вже ПАТ «Дельта Банк» направив вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з тим, що станом на 06.02.2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 27682,37 доларів США.

Оскільки заборгованість не була погашена і станом на 16.07.2014 року за кредитним договором рахується заборгованість у сумі 331964,66 грн., з яких по тілу кредиту 254916,34 грн., по відсотках 77048,32 грн., то ПАТ «Дельта Банк» просив стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в солідарному порядку.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з припиненням поруки через пропуск строку на пред'явлення вимоги до поручителя та внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору, які впливають на обсяг зобов'язань, заборгованість за кредитним договором повинна стягуватись лише з ОСОБА_8

Рішення суду в частині задоволених вимог до ОСОБА_8 не оскаржується.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_6 через припинення поруки у зв'язку з пропуском строку на пред'явлення вимоги до поручителя, так як такі висновки відповідають наданим доказам та положенням ч.4 ст.559 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що після пред'явлення вимоги 22.03.2011 року ще ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_8, була укладена мирова угода, внаслідок якої був реалізований предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості і тим самим ОСОБА_8 повністю погасив прострочену заборгованість та ввійшов в графік погашення заборгованості, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд запропонував позивачу надати докази на підтвердження своїх доводів з приводу мирової угоди та погашення простроченої заборгованості протягом шести місяців з дня направлення вимоги ОСОБА_8 ВАТ «Сведбанк».

Позивач повідомив, що графік погашення заборгованості, який викладений в Додатку № 2 і який має бути чинним після 06.05.2009 року після внесення змін до кредитного договору, в матеріалах кредитної справи відсутній.

На підтвердження мирової угоди між ОСОБА_8 та ВАТ «Сведбанк» з приводу сплати заборгованості, позивач надав договір про розірвання іпотечного договору від 28.11.2011 року, а також виписки з особового рахунку ОСОБА_8 НОМЕР_1 за період з 12.08.2008 року по 25.05.2012 року та з особового рахунку НОМЕР_2 за період з 13.01.2009 року по 25.05.2012 року.

З наданих документів убачається, що погашення кредитної заборгованості останній раз було 25.11.2011 року у сумі 18,546 (грошова одиниця не вказана) та 98,00 (грошова одиниця не вказана).

Через відсутність графіка погашення кредиту (Додаток № 2), неможливо визначити чи повністю була погашена заборгованість ОСОБА_8 про яку попереджали у вимозі від 22.03.2011 року.

Крім того, ч.4 ст.559 ЦК України встановлює, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги поручителю.

22.03.2011 року ВАТ «Сведбанк» скористався своїм правом, визначеним п.3.9. кредитного договору ( в редакції згідно до договору від 28.11.2011 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору) і направив вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати процентів протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання банком (п.3.10.).

Надані позивачем документи свідчать про те, що протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання банком вимоги, ОСОБА_8 не сплатив заборгованість. Погашення прострочених платежів відбулось лише 25.11.2011 року, тобто після закінчення шестимісячного строку, встановленого для пред'явлення вимоги поручителю. Таким чином, в силу закону, порука ОСОБА_6 вважається припиненою. Подальше часткове виконання зобов'язань за кредитним договором боржником не поновлює дію договору поруки.

Зважаючи на наведене, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Що стосується висновків суду першої інстанції про припинення поруки через збільшення обсягу відповідальності у зв'язку з реалізацією предмету іпотеки без повідомлення поручителя, то в цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи та положенням ст.ст.553, 554, ч.1 ст.559 ЦК України.

Відповідно до п.п.1,3 договору поруки, ОСОБА_6 зобов'язувався відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 2402/0808/71-081 від 13.08.2008 року у сумі, визначеній «основним зобов'язанням», що складається з кредитного договору і додаткових угод. Зі змісту договору поруки та іпотечного договору не вбачається того, що обсяг відповідальності поручителя залежить від ціни іпотечного майна. Крім того, погашення заборгованості іпотечним майном було проведено в той період, коли порука ОСОБА_6 вже була припинена в силу ч.4 ст.559 ЦК України.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на існування правової підстави для припинення поруки внесення 28.11.2011 року змін до кредитного договору без згоди поручителя щодо виключення з основного договору відомостей про іпотеку (абз.20 мотивувальної частини рішення).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 грудня 2014 року змінити, виключивши з мотивувальної частини абзац 20.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: