Ухвала суду № 43111500, 26.11.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9005/14

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Заїкіна А.П.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 жовтня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № ОД009/04/2008/840-К/040 від 15.04.2008року у розмірі 83496,03 грн. та судових витрат. Позивач посилався на невиконання відповідачами своїх зобов'язань за договором «Автопакет». В наступному позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи неодноразово належно повідомлялись. ( а.с.33-34,41-42,50-51)

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом в розмірі 83 496,03 грн., з них заборгованість: по кредиту - 54638,19 грн., по відсоткам - 15003,00 грн., пені за прострочення сплати кредиту - 6379,86 грн., штрафу - 7474,98 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 компенсацію судових витрат у рівних частках з кожного.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 29 жовтня 2012 року скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі до апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були належно повідомлені, про що свідчать їх розписки. Доказів факту перебування та причин перебування ОСОБА_2 у Російській Федерації суду апеляційної інстанції не надано, у зв'язку з чим клопотання її чоловіка ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи в апеляційному суді відхилено.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду

першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з

додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання по договору мають виконуватися належним чином, банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, а позичальник і поручитель порушили прийняті на себе зобов'язання, а тому несуть повну солідарну відповідальність перед позивачем за їх невиконання.

З таким висновком суду повністю погоджується і колегія суддів.

За змістом ст. ст. 1046-1048, 1054ч.1, 1050, 611ч.1п.3, 553ч.1, 554 ЦК України за кредитним договором банк… зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець вправі вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати належних процентів, та вимагати сплати неустойки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2008 року ОСОБА_2, як позичальник, та ОСОБА_3, як поручитель, уклали з ВАТ ( тепер ПАТ) «КБ «Надра» договір «Автопакет» № ОД09/04/2008/840-К/040 (ІД 796443), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику на строк до 12 квітня 2013 року кредит у сумі 9356,04 доларів США на придбання автотранспортного засобу, на оплату витрат, пов'язаних з державною реєстрацією автотранспортного засобу, та на оплату комісії банку. (а. с. 7-12) В свою чергу позичальник зобов'язався погашати кредит шляхом щомісячного внесення платежів у сумі 222,14 дол. США, і щомісячно сплачувати відсотки у розмірі 14,6 % річних. За порушення строків повернення суми кредиту і сплати відсотків позичальник зобов'язався сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення платежу; та у разі порушення п.п.4.3.1.,4.3.2.,4.3.7.,4.3.9.,4.3.10. договору сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. договору за кожен випадок. Одночасно, за договором, поручитель ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком у солідарному порядку по усім борговим зобов'язанням боржника, що виникають із вищевказаного договору. І позичальник і поручитель договір підписали та його зміст не спростували. Вбачається, що банк свої зобов'язання перед боржником по наданню кредитних коштів виконав, а позичальник та поручителі перед банком свої зобов'язання порушили, з грудня 2009 року банку платежі у повному обсязі не вносили. (а.с. 5) У зв'язку з чим у відповідачів перед банком утворилася заборгованість, яка погашена не була, всупереч направленій банком у лютому 2012 року претензії до позичальника і поручителя.

За наданим банком суду 1-ої інстанції розрахунком у позичальника перед банком по кредитному договору станом на 28.12.2011р. враховується борг на загальну суму 10450,72 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 28.12.2011р. складає 83496,03 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 6838,75 дол. США, що в національній валюті складає 54638,19 грн.; заборгованість за відсотками - 1877,84 дол. США, що в національній валюті складає 15003,00 грн.; пеня за прострочення погашення кредиту складає 6379,86 грн., штраф за порушення виконання умов договору - 7474,98 грн. (а. с. 140)

З огляду на встановлене, суд першої інстанції задовольнив позов банку у повному обсязі з додержанням норм матеріального права.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір не пронумерований, що не всі сторінки наданого позивачем кредитного договору підписано позичальником і поручителем, що при укладенні кредитного договору була обумовлена інша відсоткова ставка, а тому наданий договір не відповідає первісному змісту до уваги не беруться, виходячи з наступного. За ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Вбачається, що позивачі неодноразово були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, але від явки до суду ухилились, жодних клопотань не заявили. На підтвердження своїх заперечень свого екземпляру договору іншого змісту або з іншою кількістю аркушів чи підписів сторін або інших доказів ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надали. Надана суду позивачем копія договору належним чином завірена, і сумніву у суду не викликала, та не викликає вона і у суду апеляційної інстанції. А тому потреби у витребуванні оригіналу кредитної справи, про що надійшло письмове клопотання від ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає. Обов'язковість підписання усіх сторінок чи аркушів договору Законом не встановлено. За змістом ст.ст. 638-639, 1055 ЦК України кредитний договір обов'язково укладається в письмовій формі; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; і якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, то такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Встановлено, що договір підписано представником банку, позичальником і поручителем, а крім того договір до грудня 2009 року належно виконувався позичальником у повній відповідності до викладених в ньому умов.

Доводи в апеляційній скарзі щодо відсутності розрахунку не відповідає матеріалам справи. Незгода з наданим позивачем розрахунком належними і допустимими доказами відповідачем не спростована. Із договору ( п. 1.1.3.1) вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Відтак, сторони домовились щодо способу розрахунку відсотків, і щодо взяття за основу розрахунку 360 днів у році, а не 365 днів, як зазначила відповідач в апеляційній скарзі. Черговість зарахування заборгованих коштів, що надходять від позичальника передбачена п. 2.2.4. договору. А тому доводи відповідача в апеляційній скарзі з цього приводу також є неспроможними.

За ст. 559 ч.4 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі, а у разі якщо строк припинення поруки в договорі не встановлено, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. З огляду на те, що позов, у тому числі до поручителя, подано у липні 2012 року, а строк виконання основного зобов'язання визначений датою: 12 квітня 2013 року, то ствердження відповідача в апеляційній скарзі про припинення поруки слід визнати помилковим.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення позикодавцем при укладенні договору Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», на неправильність умов договору щодо штрафних санкцій до уваги не беруться, оскільки договір є чинним, виконувався, та з моменту укладення договору жодна із сторін позову про визнання його недійсним повністю або частково не подавала. А крім того, колегія суддів зауважує, що за ст.ст.627, 3ч.1п.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, свобода при визначенні його умов та виборі контрагента.

За таких обставин, слід визнати, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, і без таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. А тому законні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного і справедливого рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.1,308,313-314,315-317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк А.П. Заїкін