Ухвала суду № 43108555, 11.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1672/15 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4, треті особи орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області, відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», та відповідачем ОСОБА_2 29.12.2007 року укладено кредитний договір № 5992355. Згідно умов договору ОСОБА_2 отримала від банку кредит в сумі 152 000,00 грн. зі сплатою 11,04 % річних з кінцевим терміном повернення до 28.12.2027 року - для придбання квартири АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем було передано позивачу ПАТ «ПУМБ» в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що вбачається з договору іпотеки від 29.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6

06.11.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом в справі № 815/10921/2012 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалене рішення, яким позовні вимоги банку були задоволені.

При проведені примусового виконання вказаного судового рішення державним виконавцем відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Мелітопольського міськрайонного управління юстиції було з'ясовано, що у квартирі крім відповідача зареєстровані її діти: неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Реєстрацію дітей проведено без згоди іпотекодержателя та без дозволу органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради. Вказані обставини перешкоджають виконанню рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 06.11.2012 року, оскільки працівники ВДВС не можуть звернути стягнення на майно боржника у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач, посилаючись на ці обставини, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 - для задоволення вимог банку за кредитним договором № 5992355 від 29.12.2007 року. Встановити спосіб реалізації квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів. Встановити початкову ціну реалізації квартири АДРЕСА_1, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, неповнолітню ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житла і зняттям з реєстраційного обліку у ВГІРФО Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій обл., та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 - для задоволення вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5992355 від 29.12.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_2, в розмірі 245 473,73 (двісті сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 73 коп.

Встановлено спосіб реалізації квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, шляхом проведення публічних торгів.

Встановлено початкову ціну реалізації квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судові витрати в розмірі 243 (триста сорок три) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про виселення мешканців квартири, ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про виселення відповідачів. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статей 525, 526, ЦК України, якими передбачені недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання та загальні умови виконання зобов'язання, та врахував приписи статей 589, 590, 611, 629, 1054 ЦК України, якими визначено: правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою; звернення стягнення на предмет застави; правові наслідки порушення зобов'язання; обов'язковість договору та надано поняття кредитного договору.

Також суд застосував до правовідносин сторін приписи статей 1, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено: поняття іпотеки; правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавцем; підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки ; підстави та порядок реалізації предмету іпотеки і виселення мешканців.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» про виселення відповідачів з предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_2, суд виходив з того, що діюче законодавство пов'язує можливість виселення всіх мешканців житлового приміщення одночасно із зверненням стягнення на нього тільки у випадку дотримання певного порядку, а саме: направлення Банком та отримання боржником і мешканцями цього приміщення письмового повідомлення з пропозицією про виселення в добровільному порядку - якщо воно не виконано мешканцями іпотечного майна протягом встановленого строку після його отримання. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ОСОБА_2 або іншими мешканцями спірної квартири письмового повідомлення банку з пропозицією про виселення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПУМБ» про виселення ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей із квартири, яка є предметом іпотеки.

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, зокрема, частини 8 статті 39, статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини 3 статті 109 ЖК України, якими передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців цього житла. Апелянт також вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд вважав, що іпотекодавець не отримала письмову вимогу банку про виселення.

Цей довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 06.11.2012 року по цивільній справі № 815/10921/2012 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі (а. с. 30-32).

У випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором кредитор (Іпотекодержатель) має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань за цим договором, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пункту 9 Постанови № 5 Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, ст.ст. З і 4 ЦПК України).

За вказаних обставин, у позивача по справі виникло право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «ПУМБ» про звернення стягнення на предмет іпотеки. В цій частині судове рішення не переглядається в апеляційному порядку, оскільки в цій частині не оскаржено.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, та проводиться в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», порядок виселення мешканців передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами порядок добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні спору врахував роз'яснення пункту 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Тобто, закон пов'язує можливість виселення всіх мешканців житлового приміщення одночасно із зверненням стягнення на нього тільки у випадку дотримання певного порядку, а саме: направлення Банком та отримання боржником і мешканцями цього приміщення письмового повідомлення з пропозицією про виселення в добровільному порядку, яке не виконано ними протягом встановленого строку після його отримання.

В матеріалах справи є копія письмової вимоги ПАТ «ПУМБ» про виселення, яка була відправлена 01.11.2013 року цінним листом з описом ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Також в матеріалах справи є копія поштового повідомлення, з якого вбачається, що вказана поштова кореспонденція повертається 04.12.2013 року відправнику в зв'язку із закінченням терміну зберігання, тобто, письмова вимога іпотекодержателя про виселення з іпотечного майна не була отримана іпотекодавцем - ОСОБА_2, або будь-яким іншим мешканцем іпотечного житла (а. с. 38-39).

Виходячи з того, що жодних даних про отримання вищевказаного повідомлення самим відповідачем ОСОБА_2 або ким-небудь з мешканців квартири матеріали справи не містять, тобто, у відповідача не було реальної можливості виконати такі вимоги банку в добровільному порядку, а у позивача не настало і права виселяти цих осіб з будинку одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПУМБ» про виселення відповідачів.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта наполягав на тому, що ОСОБА_2 повинна була отримати письмове повідомлення про виселення, яке було направлено на її адресу цінним листом з описом або вона несе ризик неотримання повідомлення - як-то передбачено в п. 5.7. Договору іпотеки.

Цей довід апеляційної скарги є неспроможним, виходячи з наступного.

Дійсно, в пункті 5.7. Договору іпотеки № 5996546 від 29.12.2007 року вказано наступне: «Будь-які повідомлення та документи, які надаються Іпотекодержателем Іпотекодавцю згідно умов цього Договору, повинні бути викладені в письмовій формі, та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або телеграмою за місцем проживання Іпотекодавця, вказаним у статті 6 цього Договору, або надані Іпотекодавцю особисто. Сторони погодилися, що повідомлення та (або) документи вважаються отриманими Іпотекодавцем на сьомий день з дня реєстрації Іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв'язку /телеграфі (при цьому Іпотекодавець несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує 7 календарних днів» (а. с. 19- на звороті).

В пункті 6 Договору (кредитного) - як-то передбачено п. 5.7. Договору іпотеки, та в преамбулі до кредитного Договору, до Договору Іпотеки та до Додатку № 1 до Договору Іпотеки вказано наступну адресу (реквізити) Позичальника (Іпотекодавця) ОСОБА_2: АДРЕСА_4 (а. с. 9-12; 16- 19).

Проте, як вбачається з письмових доказів, наданих позивачем, Іпотекодавець направляв ОСОБА_2 письмову вимогу про виселення за адресою: АДРЕСА_1 - тобто, не за тою адресою, як-то вказано в Кредитному Договорі та в Договорі Іпотеки і Додатку № 1 до Договору іпотеки.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 5.7. Договору іпотеки передбачено, що будь-які повідомлення та документи, які надаються Іпотекодержателем Іпотекодавцю згідно умов цього Договору, повинні бути викладені в письмовій формі, та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або телеграмою. З матеріалів справи видно, що письмова вимога про виселення була направлена банком на адресу ОСОБА_2 іншим чином - цінним листом з описом вкладення, що суперечить зазначеному в п. 5.7. Договору іпотеки, на який посилається апелянт (а. с. 19 - на звороті; а. с. 39).

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційна скарга має бути відхилена з залишенням без змін оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: