Рішення № 43108481, 11.03.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/6469/14-ц

пр. № 2/336/63/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника позивача Михайловського Д.С., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» (далі КС «Довіра») звернулась з позовом, уточненим в ході розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вказавши, що 03.10.2005 року між КС «Довіра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 7364 на суму 105000 гривень зі сплатою відсотків в розмірі 2% щомісячно строком до 03.10.2008 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 03.10.2005 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, а також 03.10.2005 року між позивачем та відповідачами укладений договір іпотеки, за яким відповідачі в забезпечення виконання зобов'язань за договором передали і іпотеку квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, станом на 18.02.2015 року існує заборгованість в загальній сумі 168757,46 гривень, з яких 66183,96 гривень залишок боргу по кредиту, 102573,50 гривень відсотки за користування кредитом. Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 168757,46 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачам квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогам наполягав на заявлених підставах, вказавши додатково, що 02.10.2008 року між КС «Довіра» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк виконання зобов'язань за договором до 03.10.2011 року. За умовами додаткової угоди з її умовами поручителя ознайомлені, однак, додаткових угод з поручителями не укладалось, підписи їх на підтвердження ознайомлення з додатковою угодою відсутні. Також представник позивача вказав, що для того, щоб отримати кредит, позичальник за умовами членства в кредитній спілці повинен накопичити на своєму рахунку не менш ніж 25% від суми, тож на цей час на рахунку ОСОБА_2 в кредитній спілці наявна сума у 26250 гривень, яку КС «Довіра» не звернула в рахунок погашення заборгованості. Також представник позивача зазначив, що у серпні, вересні та жовтні 2014 року ОСОБА_2 сплатила на користь КС «Довіра» суму у 1611,96 гривень, яку було зараховано не на погашення заборгованості по кредиту, а в рахунок відшкодування КС «Довіра» судового збору за майбутній позов.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували повністю. Не оспорюючи факту укладення договору та порушення умов його виконання, відповідач наполягала на пропуску позовної давності в частині стягнення заборгованості, наголошуючи, що позивачем пропущено строк для звернення з вимогами про стягнення частини платежів по тілу кредиту та відсоткам. Так, за розрахунком відповідача на цей час в межах строку позовної давності можуть бути розглянуті вимоги КС «Довіра» про стягнення з неї заборгованості в сумі 52601,2 гривень, оскільки щодо іншої частини вимог позивачем пропущено строк позовної давності. Водночас представник відповідача зазначала, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають взагалі, оскільки поручителі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 додаткової угоди не укладали, змін до договору іпотеки внесено не було, з умовами додаткової угоди, укладеної ОСОБА_2 вони не були ознайомлені в установленому порядку та з цим не погоджувались, тому строк пред'явлення вимог до них сплив у 2011 році, коли закінчився строк дії кредитного договору. Посилаючись на це, а також на неспівмірність суми заборгованості вартості предмета іпотеки, відповідач та її представник вказували на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлялись в установленому порядку судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання. Керуючись ст. 224 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.

При дослідженні матеріалів справи встановлено таке.

03.10.2005 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 7364 (а.с. 8), за умовами якого спілка надає позичальнику кредит в сумі 105000 гривень строком на 36 місяців до 03.10.2008 року, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти та сплати відсотки за користування кредитом в розмірі 2% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.

Позивачем пропущений процесуальний строк для надання додаткової угоди від 02.10.2008 року (до початку розгляду справи), не заявлено про його поновлення, але відповідач фактично не оспорювала, що дійсно 02.10.2008 року між нею та КС «Довіра» було укладено додаткову угоду, відповідно до якої строк виконання зобов'язань за договором продовжений до 03.10.2011 року. Натомість ОСОБА_2 вказувала, що поручителі з умовами цього договору ознайомлені не були, додаткову угоду не підписували, змін до договору іпотеки не вносилось. Такі фактичні обставини не оспорювались і представником позивача.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03.10.2005 року між ЗОКС «Довіра» з одного боку та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі іншого укладений договір поруки, за яким поручителі поручились перед спілкою за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 7364 (а.с. 9).

Також 03.10.2006 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки (а.с. 10-11), за яким забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 7364 від 03.10.2005 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 15) квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на лютий 2015 року за кредитним договором існує заборгованість в загальній сумі 168757,46 гривень, з яких 66183,96 гривень заборгованість по кредиту, 102573,50 заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Остання сплата ОСОБА_2 тіла кредиту та відсотків відбулась 17.11.2014 року.

Відповідно до квитанцій від 28.08.2014 року, 11.09.2014 року та 15.10.2014 року ОСОБА_2 сплачувались на користь ЗОКС «Довіра» відповідно 500, 500 та 611,96 гривень.

Всупереч умовам кредитного договору, пункт 10 якого вказує, що у випадку виникнення простроченої заборгованості позичальник сплачує спілці спочатку повну заборгованість по процентам, потім заборгованість по основній сумі кредиту, після чого в останню чергу сплачуються штрафи та спричинені збитки, зазначена сума 1611,96 гривень зарахована КС «Довіра» не на погашення відсотків за користування кредитом, а в якості судового збору за позов, який був пред'явлений КС «Довіра» 19.08.1014 року.

Оскільки відповідно до ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами віднесено до повноважень суду та рішення з цього приводу ухвалюється судом за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що сплачена ОСОБА_2 сума у 1611,96 гривень позивачем неправомірно та без відповідних правових підстав не зарахована в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Також позивачем не використане передбачене п. 5 кредитного договору отримати відшкодування збитків за рахунок накопичених коштів в сумі 26250 гривень на особистому рахунку ОСОБА_2

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 559 ЦК України вказує, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 5 договору поруки цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань перед спілкою за кредитним договором або до повного виконання поручителями взятих на себе зобов'язань по поверненню всіх грошових сум по умовам вищевказаного кредитного договору.

Аналогічним чином визначений строк дії і договору іпотеки, пункт 6.3 якого вказує, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Як вказує ст. 584 ч. 1 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Отже, строк дії договору поруки, в тому числі і майнової, є істотною умовою договору та обов'язково повинен бути визначений сторонами.

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України. Як випливає з наведеної норми, строк дії поруки може бути передбачений у договорі (договірний строк) або визначений у законі (законний строк). Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань: як з певним строком виконання основного зобов'язання боржника, так і у випадках, коли строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Законний строк диференціюється: шість місяців - для зобов'язань із визначеним строком виконання; один рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Установлені законом скорочені строки відповідальності поручителя - шість місяців або один рік - є припиняючими. До них не можуть застосовуватись правила про перерву, зупинення та поновлення строків позовної давності.

У частині четвертій статті 559 ЦК України йде мова саме про строки, тому при їх встановленні в договорі сторони повинні керуватись частиною першою статті 251 ЦК України про обчислення строків роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. З урахуванням викладеного передбачену в договорі умову про дію поруки до фактичного виконання основного зобов'язання боржника перед кредитором не можна вважати умовою про строк дії договору - фактично мова йде про те, що строк у договорі поруки не встановлено, а застосуванню підлягає норма частини четвертої статті 559 ЦК України, яка передбачає, що "порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки".

Укладаючи з ОСОБА_2 додаткову угоду, в якій строк виконання зобов'язань за кредитним договором продовжено на 3 роки, позивачем не повідомлено про зміни умов основного зобов'язання поручителів, не укладено з ними відповідних договорі та не надано доказів на підтвердження того, що поручителям було відомо про зміну термінів виконання зобов'язань. Отже, поручителі мали підстави розраховувати на те, що строк дії основного договору сплив саме у 2008 році та саме з 03.10.2008 року іпотекоодержателем у визначений ст. 559 ЦК України строк можуть бути пред'явлені вимоги до них.

У будь-якому випадку строк виконання зобов'язань навіть з урахуванням укладеної додаткової угоди настав 03.10.2008 року, а з позовом ЗОКС «Довіра» звернулась лише у серпні 2014 року, пропустивши таким чином передбачений ст. 559 ч. 4 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителів.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ч. 1, 5 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вказує ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до статті 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем ОСОБА_2 заявлено про застосування строку позовної давності до окремих платежів в частині визначення суми заборгованості для поручителів, що відповідає загальній судовій практиці, а також суд погоджується з доводами відповідача в частині невірного визначення суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням здійснених нею оплат, які віднесені позивачем на погашення судового збору.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи, що предмет іпотеки перебуває у спільній сумісній власності відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивачем пропущено строк пред'явлення вимог до поручителів, а також строк позовної давності, у зв'язку з чим у позові належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк