Постанова № 43100065, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/3326/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чабіна М.С. (довіреність від 02.03.2015 року),

відповідача - Яковенко Д.А. (довіреність №277 від 31.12.2012 року),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.4339З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2014 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВ", м.Мелітополь

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", м.Київ

про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Альянс-СВ", звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", в якому просив суд розірвати договір іпотеки №12/1339 від 22.08.2012 року (з додатками).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2014 року у справі № 908/3326/14 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.08.2012 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (за умовами договору - продавець) та ТОВ "Торговий будинок "Кредо-Бріг" (за умовами договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 12/1336, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору (а.с.19).

22.08.2012 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВ", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки № 12/1339, в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Торговий будинок "Кредо-Бріг" за укладеним із Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 22.08.2012 року № 12/1336 (а.с.23).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з основного договору, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Предметом іпотеки за договором є нерухоме майно, що складається з: гуртожитку (цегла), № 2 літера А, загальною площею 668, 2 кв.м; клубу-їдальні (цегла), №2 літера Г, загальною площею 1904, 0 кв.м; спального корпусу (цегла), № З літера Д, загальною площею 1005, 5 кв.м; спального корпусу (цегла), № 3 літера Є, загальною площею 1005, 5 кв.м; спального корпусу (цегла), № 3 літера Ж, загальною площею 1005, 5 кв.м; господарського корпусу (цегла), № 1 літера В, загальною площею 277,2 кв.м; ТП (цегла), № 1 літера І, загальною площею 51,5 кв. м.; огорожі, № 1; вбиральні, № 2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вулиця Коса Пересип, будинок 110, розташований на земельній ділянці площею 2,3116 га, кадастровий номер: 2320355400:01:005:0085, яка знаходиться в користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.3 договору іпотеки визначено, що право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 206191, виданим 14 червня 2012 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області на підставі рішення № 441 від 07.06.2012 року, зареєстрованим Комунальним підприємством "Якимівське бюро технічної інвентаризації" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.06.2012 року за № 1831675, запис № 18, в книзі №1.

Відповідно до п. 7.1. договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання ТОВ "Торговий будинок "Кредо-Бріг" основного зобов'язання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів в цілому або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем - ТОВ "Альянс-СВ", встановлених договором іпотеки, в цілому або в тій чи іншій їх частині, Іпотекодержатель - Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Матеріали справи містять рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2013 року у справі № 908/870/13-г за позовом Підриємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до ТОВ «Альянс-СВ» про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №12/1339 від 22.08.2012 року, з метою погашення основного боргу за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 12/1336 22.08.2012 р. (а.с.29).

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 28.10.2013 року у справі № 908/2450/13 між тими самими сторонами звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №12/1339 від 22.08.2012 року, з метою погашення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №12/1336 22.08.2012 р. (а.с46).

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2014 р. у справі № 908/870/13-г, постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.05.2014 р. у виконавчому провадженні № 41716299 здійснено арешт предмета іпотеки та оголошено заборону на його відчуження (а.с.43).

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України проводяться заходи щодо реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення електронних торгів.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про розірвання договору іпотеки №12/1339 від 22.08.2012 року, зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 25.07.2013 року (а.с.92) скасовано рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 року, яким за позивачем зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а відтак зникають правові підстави права власності іпотекодавця на предмет іпотеки за спірним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на статтю 652 ЦК України та зазначає, що рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради №441 від 07.06.2012 року є істотною обставиною для розірвання договору іпотеки, оскільки зникли правові підстави права власності іпотекодавця на предмет іпотеки.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, зміна власника іпотечного майна не припиняє права заставодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання основного зобов'язання.

Отже, при переході права власності на предмет іпотеки, не змінюється правовий статус майна в обтяженні, у зв'язку з чим вимога позивача про розірвання договору іпотеки на підставі статті 652 ЦК України є безпідставною.

Крім того, як вбачається з пояснень позивача суду апеляційної інстанції, він набув право власності на предмет іпотеки шляхом внесення гр. Гончар І.І. спірного нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Альянс-СВ».

Відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

В матеріалах справи відсутні докази повернення спірного майна із статутного фонду ТОВ «Альянс-СВ» до учасника товариства.

Таким чином, позивач є власником майна, оскільки протилежне не доведено належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також враховує, що статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру.

Таким чином, свідоцтво про право власності ТОВ «Альянс - СВ» на спірне нерухоме майно не є правовстановлюючим документом, а є наслідком ряду юридично значимих дій та юридичних фактів та підтверджує наявність права власності, оскільки видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права.

Свідоцтво ж про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Визнання недійсним зазначеного документа не має наслідком припинення права власності на майно, оскільки підстави припинення права власності визначені у ст. 346 ЦК.

Крім того, відповідно до п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В рішенні Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, статті 144 Конституції України, статті 25, ч.14 ст.46, ч.1,10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Вказана правова думка міститься також в постанові Верховного суду України від 25.12.2012 року у справі №21-412а12, в якій зазначено, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 року видано ТОВ «Альянс-СВ» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, до складу якого входять: гуртожиток (цегла), № 2 літера А, загальною площею 668, 2 кв.м; клубу-їдальні (цегла), №2 літера Г, загальною площею 1904, 0 кв.м; спального корпусу (цегла), № З літера Д, загальною площею 1005, 5 кв.м; спального корпусу (цегла), № 3 літера Є, загальною площею 1005, 5 кв.м; спального корпусу (цегла), № 3 літера Ж, загальною площею 1005, 5 кв.м; господарського корпусу (цегла), № 1 літера В, загальною площею 277,2 кв.м; ТП (цегла), № 1 літера І, загальною площею 51,5 кв. м.; огорожі, № 1; вбиральні, № 2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вулиця Коса Пересип, будинок 110 (а.с.93).

Згодом, 25.07.2013 року Виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області прийнято рішення № 7, яким вищенаведене рішення скасовано.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище норми чинного законодавства України, свідоцтво про право власності не є документом, який породжує певні правові наслідки. Рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №7 від 25.07.2013 року не може слугувати підставою для розірвання договору іпотеки №12/1339.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскільки належним доказом на підтвердження виникнення права власності на нерухоме майно є відповідний запис у державному реєстрі прав, який створено із прийняттям ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №69787125 від 15.09.2014 року є неналежним доказом у справі у зв'язку тим, що функціонування такого реєстру припинено.

Колегія суддів враховує наступне.

З метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно Міністерством юстиції України було прийнято наказ «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 7 лютого 2002 року № 7/5 (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 01.01.2013 року).

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, на момент реєстрації за позивачем права власності на спірне майно державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалась у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до вказаного Тимчасового положення.

03.08.2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 р. № 1878-VI встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року. Пунктом 3 розділу ІІ зазначеного закону передбачено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2012 року №1844/5 затверджено Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно, зокрема, під час розгляду заяв /запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Матеріали справи містять Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №69787125 від 15.09.2014 року, який підтверджує зареєстроване право власності позивача на спірне нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки (а.с.63).

Підставою виникнення права власності, відповідно до вказаного витягу, є свідоцтво про право власності, САЕ-206191, 14.06.2012 року, видане Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області.

Крім того, під час здійснення апеляційного провадження, відповідачем надано до матеріалів справи Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №83641883 від 19.01.2015 року як доказ наявності права власності позивача на спірне нерухоме майно (а.с.165).

Отже, реєстрація права власності позивача на спірне нерухоме майно була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази зміни власника предмету іпотеки.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що перехід права власності на предмет іпотеки не змінює її правового статусу, оскільки відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що зобов'язання ТОВ «Торговий дім «Кредо-Бріг» перед Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 22.08.2012 року №12/1336 припинилось виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, апелянт посилаючись на відсутність у нього права власності на предмет іпотеки, ніяким чином не обґрунтовує, яким чином тоді вказаний договір порушує його законні права та інтереси.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Запорізької області.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2014 року у справі № 908/3326/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі №908/3326/14 підписано 16.03.2015 року

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.