Ухвала суду № 43098209, 19.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2030/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 16.09.2013 року № 0004441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 29 725,01 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони у справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не сповістили, тому відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки поданої податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ "Новатор - Груп" за серпень 2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого до складу податкового кредиту неправомірно включено податок на додану вартість в сумі 19 816,67 грн.

За висновком податкового органу, Підприємець у періоді, що перевірявся, безпідставно сформував податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ "Новатор - Груп", оскільки актом Переяслав - Хмельницької ОДПІ від 20.01.2012 р. №7/23-1/37517244 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Новатор - Груп" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року" встановлено відсутність у зазначеного Товариства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальника ТОВ "Новатор - Груп" до ФОП ОСОБА_3, отже правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Новатор - Груп" не спрямовані на настання правових наслідків, та як наслідок є нікчемними.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004441702 від 16.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 29 725,01 грн., в тому числі за основним платежем - 19 816,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 908,34 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2011 року та 29.08.2011 року, відповідно до усних договорів позивачем було придбано у ТОВ "Новатор - Груп" молоко сухе 1,5 % в кількості 2 140 кг та масло вершкове в кількості 2 500 кг.

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення Підприємцем господарських операцій з отримання від ТОВ "Новатор - Груп" продукції, зокрема, сухого молока та масла вершкового, використання її в господарській діяльності підприємства, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки - фактури.

Судом першої інстанції також встановлено, що придбаний товар було перевезено позивачем власним та орендованим автотранспортом. В подальшому придбаний у ТОВ "Новатор - Груп" товар використано позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, для виробництва сиру "Російський", який в подальшому було реалізовано ПП "Фелікс" та ПП "Семь ветров".

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з зазначеним вище контрагентом, а також формування позивачем податкового кредиту. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що підтверджується довідками з банку, а на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Новатор - Груп" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Тому, враховуючи дослідження судом першої інстанції факту реального здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару, в результаті чого підтверджено отримання позивачем товарів з метою використання у господарській діяльності, доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту, які викладені в апеляційній скарзі та які збігаються з наведеними в акті перевірки обставинами, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

При цьому колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на Акт перевірки Переяслав - Хмельницької ОДПІ від 20.01.2012 р. №7/23-1/37517244 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Новатор - Груп" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року" є безпідставним та не може бути взято до уваги, оскільки під час цієї перевірки первинні документи контрагента позивача - ТОВ "Новатор - Груп" податковим органом не досліджувались, а факт відсутності зазначеного Товариства за місцем реєстрації зафіксовано лише 13.01.2012 року, в той час як господарські операції мали місце у серпні 2011 року.

Крім цього, зазначеним актом перевірки зафіксовано, що у ІІІ кварталі 2011 року, тобто на момент придбання товару, ТОВ"Новатор - Груп" подавало до податкового органу податкову звітність.

Що стосується доводів ДПІ щодо відсутності у позивача документів, які б підтверджували прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні, довіреності, сертифікати якості) та інших документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, колегія суддів зазначає, що, як вже зазначалося вище, зазначений товар перевозився особисто позивачем власним та орендованим транспортом, вантажомісткість якого дозволяла перевозити зазначену в первинних документах кількість товару, факт отримання підтверджується видатковими накладними, на яких наявний підпис та печатка особи, якою відвантажено товар та особи, яка цей товар одержала, товар доставлявся безпосередньо на маслозавод, який позивач орендував, складання актів приймання товару, довіреностей та інших документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару є недоцільним.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас