Ухвала суду № 43098208, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 484/1811/14-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Сотська С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Первомайська Дромашко Людмили Григорівни, виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про скасування розпорядження про звільнення, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області подав апеляційну скаргу на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року, в якій просить суд скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 26 червня 2014 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив в повному обсязі:

- визнав протиправним розпорядження міського голови Дромашко Л.Г. від 22.04.2011 р. № 139-рк «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 10.04.2014 р. № 120-рк. «Про звільнення з посади ОСОБА_1»

- поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу контролю та організації роботи апарату виконавчого комітету міської ради у виконавчому комітеті Первомайської міської ради Миколаївської області;

- стягнув з виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 961,07 грн., з утриманням всіх виплат, передбачених законом.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує, що звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штатів, здійснено з дотриманням всіх вимог трудового законодавства, проте висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

ОСОБА_1 та міський голова м. Первомайська письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції встановив, що позивач з 23 грудня 2005 року працювала у виконавчому комітеті Первомайської міської ради на посаді секретаря керівника, а з 20 червня 2007 року на посаді головного спеціаліста відділу контролю та організаційної роботи апарату міської ради та її виконавчого комітету. Позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

10 квітня 2014 року позивач звільнена з займаної посади з 14 квітня 2014 року на підставі розпорядження № 120-рк Первомайського міського голови у зв'язку зі скороченням штату працівників за ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Розпорядженням Первомайського міського голови від 22 квітня 2014 року № 139-рп «Про звільнення з посади ОСОБА_1» внесено зміни до п. 1 розпорядження міського голови від 10 квітня 2014 року, яким ОСОБА_1 звільнена з займаної посади за ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 квітня 2014 року.

Суд першої інстанції встановив, що в порядку реорганізації структури виконавчого органу Первомайської міської ради, рішенням Первомайської міської ради від 19.01.2014 року № 17 «Про затвердження структури Первомайської міської ради в новій редакції» було реорганізовано «відділ контролю та організаційної роботи» зі штатною чисельністю три одиниці, в сектор контролю чисельністю у дві одиниці; ліквідовано службу «Патронатна служба» з чисельністю одна одиниця; ліквідовано посаду «Радник консультант» міського голови - одна одиниця; в «Центрі надання адміністративних послуг» скорочено одну штатну одиницю.

До структури виконавчих органів введено «Інспекцію з благоустрою» зі штатом три одиниці (старший інспектор і два інспектори).

Штатна чисельність відповідно до вищезазначеного рішення міської ради становить 199,5 одиниць. Така ж штатна чисельність передбачена і попереднім рішенням Первомайської міської ради від 20.12.2013 року «Про затвердження структури Первомайської міської ради та її виконавчих органів в новій редакції».

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що Первомайською міською радою внесені зміни в організаційну структуру та штатний розпис, в результаті чого посаду головного спеціаліста відділу контролю та організаційної роботи виконавчого комітету Первомайської міської ради, яку обіймала позивач, скорочено.

На виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України 13 лютого 2014 року позивач ознайомлена з повідомленням про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

При цьому суд першої інстанції встановив, що в порушення приписів ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України позивачу не було запропоновано жодної посади та не проведено дій щодо можливого її працевлаштування.

Також суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджено, що в період попередження про вивільнення позивача, в штаті виконавчого органу були вакантні посади - начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громадкістю та ЗМІ, дві одиниці інспектора з благоустрою, що відповідачем не оспорювалось.

При цьому суд першої інстанції зауважив, як підтвердив у судовому засіданні представник відповідача вакантна посада начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громад кістю і ЗМІ не пропонувалася позивачу, в зв'язку з тим, що у неї відсутня вища гуманітарна освіта, що позбавляє її можливості зайняття вищезазначеної посади.

Водночас суд першої інстанції встановив, що на посаду начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громадкістю і ЗМІ 14 березня 2014 року було переведено ОСОБА_3, який має неповну вищу технічну освіту, і займав до цього посаду секретаря міської ради та за власним бажанням достроково припинив повноваження. ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, його дружина також пенсіонерка. Позивач має вищу економічну освіту та в сім'ї є єдиною працюючою особою.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що встановлені фактичні обставини по справі підтверджені матеріалами справи: рішенням Первомайської міської ради № 19 від 13.03.2014 року № 64-рк «Про дострокове припинення повноважень секретаря Первомайської міської ради», розпорядженням Первомайського міського голови № 84-рк від 14.03.2014 року «Про призначення на посаду ОСОБА_3.», довідкою Пенсійного фонду України в місті Первомайську та Первомайському районі від 26.06.2014 року, довідкою про склад сім'ї ОСОБА_1 від 28.04.2014 року.

Досліджуючи питання наявності у позивача кваліфікації для зайняття посади начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громадкістю і ЗМІ, суд першої інстанції встановив, посадові обов'язки головного спеціалісту відділу контролю, тісно пов'язані з посадовими обов'язками начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громадкістю і ЗМІ, і за кваліфікацією позивач може виконувати цю роботу, враховуючи свій освітній рівень і стаж роботи, в той час як відповідач не спростував цих доводів позивача, та не надав доказів того, що позивач не може за своєю кваліфікацією обіймати зазначену посаду. При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 07.11.2011 року (справа № 6- 45-цс), відповідно до якою поняття кваліфікації включає не лише освітньо-кваліфікаційний рівень працівника та стаж роботи, а і здатність виконувати особливі доручення.

Досліджуючи питання щодо запропонування позивачу зайняття посади інспектора з благоустрою, суд першої інстанції встановив, що особи які претендують на зайняття посади інспектора з благоустрою не є державними службовцями, внаслідок чого позивачу ці посади не пропонувалися, але як зазначив позивач в судовому засіданні, що вона б погодилась на зайняття цієї посади.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем проігноровано вимоги трудового законодавства щодо наданих працівнику пропозицій іншої роботи, що також підтверджено в судовому засіданні свідками, членами профспілкового комітету ОСОБА_4, ОСОБА_5

Показаннями свідків встановлено, що на засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 присутня не була. ОСОБА_4 розповіла, що саме вона повідомила позивача, що голова профспілкового комітету ОСОБА_6 передала, що її присутність не обов'язкова, хоч перед цим позивач виявила бажання бути присутньою на засіданні профспілкового комітету при розгляді подання міського голови на її звільнення. Наявність вакантних посад, чи приймалися міри працевлаштування ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету не обговорювалися.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні позивача адміністрацією не додержані вимоги ст. ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, внаслідок чого порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 46 робочих днів, у загальному розмірі 3961,07 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру середньої заробітної плати яка має бути стягнута за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції застосував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, довідку виконкому міста Первомайська Миколаївської міської ради № 354/03-1/27 від 25.06.2014 року про доходи позивача за січень - квітень 2014 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо зазначення позивачем в адміністративному позові про її не попередження за два місяці про вивільнення, оскільки суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнена з 22 квітня 2014 року, а попередження відбулось 13 лютого 2014 року.

Також апеляційний суд не приймає доводи апелянта щодо законності проведеної реорганізації, оскільки це не було предметом розгляду справи в суді першої інстанції.

Також апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі оскільки як правильно встановив суд першої інстанції та це не спростовано доводами апеляційної скарги, на посаду начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громадкістю і ЗМІ призначено іншу особу - ОСОБА_3, який є пенсіонером, та має неповну вищу технічну освіту, і займав до цього посаду секретаря міської ради та за власним бажанням достроково припинив повноваження, в той час як на зазначену посаду кандидат повинен мати вищу гуманітарну освіту.

При дослідженні питання можливості у відповідача запропонувати позивачу будь-яку з наявних на час звільнення вакантних посад: посаду начальника відділу інформаційної діяльності і комунікації з громадкістю і ЗМІ, посади старшого інспектора інспекції з благоустрою апарату виконавчого комітету міської ради, та інспектора інспекції з благоустрою апарату виконавчого комітету міської ради, апеляційний суд встановив відсутність підстав за яких відповідач не мав можливості запропонувати позивачу ці посади. При цьому кваліфікаційні вимоги зазначені у наданих апелянтом на вимогу апеляційного суду посадових інструкціях (а.с. 165-166, 172-175), надають позивачу можливість обіймати ці посади. Наданий апелянтом акт відмови від зайняття запропонованої посади від 04 липня 2014 року, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці дії вчинені апелянтом не під час процедури звільнення, а після звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженої постанови дотримані вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про державну службу в органах місцевого самоврядування», п. 6 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1 ст. 40, ст. 43, ст. 49-2, ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 10 березня 2015 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко