Ухвала суду № 43097954, 12.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3724/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» та Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тепло-Монтаж» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до в Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №0004232200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0004232200 у сумі штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 3620,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «ЖИЛБУДРЕСУРС» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Також, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням апеляційну скаргу подав відповідач. В ній просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ОСОБА_3 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 15.10.2014 №2963 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Тепло-Монтаж» з питань декларування ПДВ у складі податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «ЖИЛБУДРЕСУРС» за липень 2014 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.6 ст. 44, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1 , 200.2 ст. 100 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Тепло-Монтаж» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 14 482,00 грн.

На підставі вказаного вище Акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0004232200, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21723,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 14482,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7241,00 грн.)

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «ЖИЛБУДРЕСУРС» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентам обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту. Водночас, вказав на те, що оскільки визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку відбулось вперше за 1095 днів, - підстави застосовувати до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% у відповідача були відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, між ПП «Тепло-Монтаж» (Замовник) та ТОВ «ЖИЛБУДРЕСУРС» (Виконавець) були укладені договори про виготовлення ємкостей: договір від 19.06.2014 № 170/14 (щодо виготовлення обечайки та конуса); договір від 16.07.2014 № 167/14 (щодо виготовлення корпусу акумулятора тепла ємністю 5 м2)

На підтвердження факту одержання послуг (виконання робіт) позивач надав до перевірки: податкові накладні, акти приймання-передачі та платіжні доручення.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що згідно п. 5.2 вказаних договорів постачання ємкостей здійснюється автомобільним транспортом за рахунок коштів Замовника (ПП «Тепло-Монтаж»).

При цьому, як під час проведення перевірки, так і після її перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки, ані товарно-транспортні накладні, ані договори оренди транспортних засобів, ані договори отримання транспортно-експедиційних послуг позивачем надані не були, а тому, відповідно, такі документи не могли бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення щодо збільшення суми податкового зобов'язання ПП «Тепло-Монтаж» з ПДВ за спірними господарськими операціями.

Документи щодо підтвердження транспортування товару за господарськими операціями з ТОВ «ЖИЛБУДРЕСУРС» були надані позивачем лише до суду першої інстанції. Так, зокрема, були надані товарно-транспортні накладні від 04.08.2014, від 28.07.2014, від 29.07.2014, від 30.07.2014, від 05.08.2014, від 05.08.2014.

Разом із тим, досліджуючи означені вище документи первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі документи є формально складеними та не підтверджують фактичне виконання ТОВ «ЖИЛБУДРЕСУРС» обумовлених операцій, оскільки за актами приймання-передачі № 17 та № 21 ПП «Тепло-Монтаж» товар було прийнято позивачем лише 31.08.2014 та 12.08.2014 відповідно, тобто транспортування товару відбулось раніше, ніж його фактичне виготовлення.

Крім того, як вбачається з Акту перевізника ФОП ОСОБА_4 від 30.07.2014 №30-07 підставою до відвантаження товару є саме акт виконаних робіт від 31.08.2014 №17.

Вищевикладені обставини жодними належними та допустимими доказами позивачем спростовані не були.

Враховуючи вищевикладене та те, що транспортування товару в даному випадку є важливим елементом доказування факту господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Вирішуючи питання про правомірність застосування контролюючим органом до ПП «Тепло-Монтаж» штрафу у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосовуючи штрафні санкції у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання податковий орган послався на податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0001692200, №0001702200 винесені на адресу позивача за аналогічні порушення податкової дисципліни.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказані вище податкові повідомлення-рішення були скасовані постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 по справі №825/2042/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, а тому, за приписами пп. 60.1.4 п. 60.5 ПК України, вважаються відкликаними та не можуть бути підставами для застосовування до позивача штрафні санкції у розмірі 50% визначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» та Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13 березня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.