Рішення № 43095645, 11.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015№910/1393/15-г

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - Фірма "Вітал-ТЕР" (товариство з обмеженою відповідальністю)

до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича

про стягнення 38 207,80 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Палько С.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 11.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу фірма "Вітал-ТЕР" (товариство з обмеженою відповідальністю) до Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича про стягнення 36 339,68 грн., на підставі Договору поставки №701 від 06.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2015 порушено провадження у справі №910/1393/15-г, розгляд справи призначений на 16.02.2015.

12.02.2015 позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 28 857,45 грн., 3 % річних - 1 721,47 грн. та інфляційні втрати 7 628, 88 грн.

Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 16.02.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 11.03.205.

Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладений договір №701 поставки товару (далі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець - приймати та своєчасно оплачувати його вартість за умовами цього Договору.

Під товаром розуміється асортимент чаю TM VILTER.

Асортимент та ціна товару визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами.

Згідно п. 4.2 Договору, покупець перераховує кошти в повному обсязі за поставлену партію товару після спливу 45 банківських днів з моменту отримання.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 06.04.2013, згідно п. 7.1 Договору.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих самих умовах (п. 7.2).

Факт належного виконання позивачем умов договору щодо поставки товару підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами (згідно переліку наведеному в позовній заяві, всього - 164 шт.) на загальну суму 46 683,19 грн., з яких, відповідно до банківських виписок, відповідачем оплачено не повністю, станом на 10.12.2014 заборгованість становить 28 857,45 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем умов договору - п. 4.2.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видаткові накладні (164 шт.), які підписані представниками та скріплені печатками сторін) підтверджується здійснення продавцем поставки товару загальною вартістю 46 683,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28 857,45 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 46 683,19 грн. за переданий йому товар. Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості не надало.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі 28 857,45 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 721,47 грн. та інфляційних витрат у розмірі 7 628,88 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про їх обґрунтованість та вірність.

Тому 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 1 721,47 грн., інфляційні втрати - 7 628,88 грн., враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та відсутність клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особі-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, кв. 36, код 2625110834) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірма "Вітал-Тер" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (01021, м. Київ, провулок Кутузова, 4, квартира 23, код 22911274) суму основного боргу у розмірі 28 857,45 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 45 коп.), 3 % річних - 1 721,47 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня 47 коп.), інфляційні втрати - 7 628,88 грн. (сім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 88 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного тексту рішення: 13.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова