Ухвала суду № 43095504, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/57597/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Ручки О.М.,

представника відповідача Килівника Р.С.,

прокурора Чубенка В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2012 року та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року

у справі № 2а-15313/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України, Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва,

за участю Прокуратури м. Києва,

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» (далі - ТОВ «Рамбурс-Трайгон») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - ДПІ), Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (далі - УДКСУ) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо повернення ТОВ «Рамбурс-Трайгон» бюджетного відшкодування на суму 20 230 546,00грн.; стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування у розмірі 20 230 546,00грн.; зобов'язання ДПІ вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року касаційну скаргу ТОВ «Рамбурс-Трайгон» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, позивач звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Постановою Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року заяву ТОВ «Рамбурс-Трайгон» задоволено.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановила помилковість висновків суду касаційної інстанції, зазначивши, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року не відповідає змісту норм пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) та правозастосованій практиці Верховного Суду України. Звернула увагу на те, що вказані норми не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками/продавцями товарів/послуг, на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

Заслухавши представників сторін, прокурора, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок TOB «Рамбурс-Трайгон» за листопад 2009 року в розмірі 11 290 000,00грн., грудень 2009 року в розмірі 8 168 006,00грн. та січень 2010 року в розмірі 1 352 357,00грн. було складено довідку № 217/07-20/35947583 від 16 квітня 2010 року, а за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок TOB «Рамбурс Трайгон» за лютий 2010 року у розмірі 1 037 830,00грн. ДПІ складено довідку №259/07-20/35947583 від 21 травня 2010 року.

За змістом вказаних довідок, висновки щодо достовірності заявлених TOB «Рамбурс-Трайгон» до відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок будуть здійснені після проведення заходів передбачених п. 4.2 4.3, 4.4, 4.5 Наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової службі України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ».

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент прийняття рішення зустрічні перевірки контрагентів позивача не завершені.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з мотивами такого рішення, вважає, що висновок про необґрунтованість позовних вимог зроблено передчасно, при неповному з'ясуванні судами обставин справи, з порушенням норм матеріального права.

Правове становище, умови, підстави та порядок реалізації права на визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, на час виникнення спірних правовідносин регулювалися пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до підпунктів 7.7.4, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Закон України № 168/97-ВР не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

У контексті цих обставин справи контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оцінка доказів у справі судами попередніх інстанцій зроблена без дотримання вимог ст. 86 КАС України.

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не з'ясували повно і всебічно обставин справи щодо: правильності заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ; товарності й реальності господарських операцій із придбання товарів і сплати ПДВ; дійсності податкових накладних та інших первинних документів, наданих ТОВ «Рамбурс-Трайгон» на підтвердження фактів сплати податку і достовірності цих операцій; протиправності бездіяльності податкового органу; причин не складання і не подання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; підстав незавершення перевірки контрагентів позивача.

Суди також не дали оцінку всім наданим позивачем доказам.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог ст. 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко