Рішення № 43094623, 24.02.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2015 р.Справа № 7/1/921-2/2013 (4/13/5022-139/2012 (3/25/5022-291/2011))

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Чопко Ю.О. , судді Андрушків Г.З. , судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19

до Кооперативу "СОЮЗ" вул. Д. Нечая, 25, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський електромеханічний завод", вул. Д. Нечая, 25, м.Тернопіль

про стягнення 2 706 722,41 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 42 681 103 грн. 85 коп.

Представники сторін:

Від позивача : Діденко Юрій Олександрович, представник за довіреністю

Від відповідача: Молень Ростислав Богданович, представник за довіреністю

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

В судовому засіданні 24.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

01 березня 2011р. Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Кооперативу "СОЮЗ", вул. Полковника Нечая, 25, м. Тернопіль про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним в межах генерального договору, в розмірі 2 421 167,79 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.01.2011 року становило 19 249 010,28 грн., з яких:

- 1 546 599,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.02.2011 року становило 12 295 927,06 грн. - заборгованість за кредитом;

- 406 134,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.02.2011 року становило 3 338 893,02 грн. - проценти за користування кредитом;

- 468 433,92 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.02.2011 року становило 3 724 190,19 грн. - пеня за порушення виконання зобов"язань.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 31.03.2011р. (Т.І, а.с. 101) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський електромеханічний завод" (надалі - третя особа).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року у справі № 3/25/5022-291/2011 позов задоволено та стягнено з відповідача 1 546 599,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 року у гривневому еквіваленті становить 12 323 920 грн. 51 коп. - заборгованості за кредитом, 462 327,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 року у гривневому еквіваленті становить 3 684 011 грн. 09 коп. -проценти за користування кредитом, 1 052 072 грн. 23 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3215 доларів США 00 центів в повернення витрат по оплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011р. рішення господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011р. у справі № 3/25/5022-291/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 року у справі № 3/25/5022-291/2011 скасовано, а справу № 3/25/5022-291/2011 передано до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012р. (Т. VI. а.с. 100-1040 позов задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 7 635 318 грн. боргу по кредиту, 3 160 903,69 коп. відсотків за користування кредитом, 68 732,03 коп. пені, 25 500 грн. в повернення державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.12р. (Т. VIІ, а.с. 56-62) рішення господарського суду Тернопільської області від14.05.2012р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 грудня 2012 року (Т. VIІ, а.с. 114-122) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2012 року скасовано, справу передано до Господарського суду Тернопільської області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19 березня 2013 р. (Т. VIІІ, а.с. 199-205) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 3 червня 2013р. (Т. VIІІ, а.с. 247-257) рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 серпня 2013 року (Т. ІХ, а.с. 29-38) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 та рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2013 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. В постанові зобов"язано місцевий господарський суд під час нового розгляду справи перевірити, чи було виконане рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 у справі 2/20-269 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 17.08.2007, від 17.08.2007 та від 31.10.2008, укладеним в забезпечення виконання зобов"язань за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №12/5-Гд-07 від 15.08.2007 та кредитним договором від 21.08.2007, дати належну правову оцінку спірним договорам, всебічно з"ясувати всі фактичні обставини справи, об"єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

03 вересня 2013 р. розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області справу передано на розгляд судді Чопку Ю.О.

Ухвалою від 04 вересня 2013 р. справу прийнято до свого провадження, судове засідання призначене на 25 вересня 2013р.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 25 вересня 2013р. для розгляду справи призначено колегію у складі суддів Чопко Ю.О. (головуючий), Андрушків Г.З., Шумський І.П. Ухвалою суду за тією з датою розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2013 року.

09 жовтня 2013р. позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (Т. ІХ, а.с. 70-72) до 2 475 249,19 дол. США, що за курсом НБУ станом на 07.10.2013 року становило 19 784 666,76 грн.

09 жовтня 2013р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (Т.ІХ, а.с. 81-84). У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Посилався на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 року по справі №2/20-269, яким визнано недійсним Додаткову угоду №1 від 15.02.2008 року до кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21.08.2007 року. Відтак, доводив, що вимоги позивача про стягнення процентів та пені є необґрунтованою та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач далі доводив, що сам Кредитний договір №12/18-Кл-07 від 21.08.2007 також не може бути підставою для нарахування процентів за користування кредитними коштами. При цьому обґрунтовував, що Кредитний договір є додатком до Генерального договору. Пунктом 2 Додаткової угоди №1 від 15 лютого 2008 року до Генерального договору сторони погодили, що всі додатки до Генерального договору, які були оформлені до укладення Додаткової угоди, втрачають свою чинність з моменту укладення Додаткової угоди до Генерального договору. Відтак, Кредитний договір втратив чинність як додаток до Генерального договору з моменту укладення Додаткової угоди до Генерального договору. Також відповідач перераховував у відзиві розбіжності між Кредитним договором №12/18-Кл-07 та Генеральним договором (у редакції від 15.02.2008 року), котрі, на думку відповідача, свідчать про їхню, договорів, несумісність. Відповідач звертав увагу суду на відсутність в укладених між сторонами договорах реквізитів рахунку, на який повинні були перераховуватися належні Банку суми. Нарешті, відповідач взагалі заперечував наявність між сторонами кредитних відносин, оскільки, на його думку, Генеральний договір не містить в собі всіх істотних умов, передбачених законом для кредитних договорів.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2013 р. розгляд справи відкладено на 18 листопада 2013 року з мотивів, викладених в ухвалі.

18 листопада 2013 року відповідач подав до суду повторний відзив на позовну заяву (Т.ІХ, а.с. 93-100), в якому, в основному, повторив аргументи, викладені в відзиві від 09.10.2013р.

Ухвалою від 18 листопада 2013р. розгляд справи відкладено на 04 грудня 2013р. з мотивів, викладених в ухвалі.

04 грудня 2013р. третя особа надала суду письмові пояснення (Т.ІХ, а.с. 121-122). Доводила, що позов не підлягає задоволенню. Зазначала, що згідно п.2 Додаткової угоди №1 від 15 лютого 2008 року до Генерального договору сторони погодили, що всі додатки до Генерального договору втрачають свою чинність. Відтак, втратив свою чинність Кредитний договір №12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. Також посилалася на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 року по справі №2/20-269, яким визнано недійсним Додаткову угоду №1 від 15.02.2008 року до кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21.08.2007 року. Доводила, що між позивачем і відповідачем не існує зобов"язань, що виникли з кредитних відносин.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 04 грудня 2013 р. внесені зміни у склад колегії суддів, призначеної для розгляду справи, а саме: замість головуючого судді Чопка Ю.О. призначено головуючим суддю Руденка О.В.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06 грудня 2013р. розгляд справи призначено на 20.12.2013р. (з врахуванням ухвали про виправлення помилки - на 26.12.2013р.)

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2013 р. внесені зміни у склад колегії суддів, призначеної для розгляду справи, а саме: замість головуючого судді Руденка О.В. призначено головуючим суддю Чопка Ю.О. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2013р. розгляд справи відкладено на 05 лютого 2014р.

03 лютого 2014р. позивач подав пояснення до позовної заяви (Т.ІХ, а.с. 140-142), в яких спростовув доводи, наведені в відзивах і поясненнях позивача і третьої особи. Позивач інформував суд, що рішення господарського суду Тернопільської області по справі №2/20-269 від 21.05.2008 скасоване Вищим господарським судом України в касаційному порядку. Відтак, Додаткова угода №1 від 15.02.2008 до Кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21.08.2007 є чинною.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.02.2014р. розгляд справи відкладено на 17 лютого 2014р. з підстав, викладених в ухвалі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 лютого 2014р. провадження по справі зупинене, призначена фінансово-кредитна експертиза.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2014р. справу повторно направлено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової фінансово-кредитної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.02.2014 року.

Листом від 04.12.2014р. (Т. Х, а.с. 15) Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуло матеріали справи господарському суду Тернопільської області без виконання у зв"язку з неоплатою.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05 грудня 2014р. призначено на 21 січня 2015р. призначене судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 січня провадження в справі поновлено, розгляд справи призначено на 30.01.2015р.

29 січня 2015р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (Т.Х, а.с.39). Позивач просив стягнути з відповідача 2 706 722 дол. США 41 цент, що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 42 681 103 грн. 85 коп., а саме:

- 1 546 599 дол. США і 13 центів заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 24 387 634 грн. 99 коп.,

- 1 150 045 дол. США і 45 центи процентів за користування кредитом, що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 18 134 556 грн. 11 коп.,

- 10 077 дол. США і 83 центи пені, що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 158 912 грн. 75 коп.

30 січня 2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача (Т.Х, а.с. 49-52), в яких той просив відмовити в задоволенні позову. Відповідач звертав увагу суду на ту обставину, що в пункті 1 Додатку №1 від 15 лютого 2008 року до Додаткової угоди №1 від 15 лютого 2008 року до Кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21 серпня 2007 року не зазначено номер позичкового рахунку. Аргументував, що цей недолік означає недосягнення сторонами згоди щодо умов і порядку видачі кредиту, порядку плати за кредит. Доводив, що позичальник зобов"язаний повернути кредитору долари США у сумі, що еквівалентна 7 827 500 грн. за офіційним курсом гривні до долара США на день платежу. Посилався також на ст.613 ЦК України про прострочення кредитора.

Також 30 січня 2015р. відповідача подав суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (Т.Х, а.с. 61).

19 лютого 2015 року позивач надав суду свої письмові пояснення (Т.Х, а.с.75). Посилався на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.12 по справі 16/41/5022-772/2011, якою встановлено розмір грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором №12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07 від 15.08.2007р. з наступними змінами та доповненнями. Просив задоволити позов з підстав, викладених в поясненнях.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2015р. розгляд справи відкладено на 23 лютого 2015р. з мотивів, викладених в ухвалі.

У судовому засіданні 23 лютого 2015р. оголошувалася перерва до 24 лютого 2015р.

У судовому засіданні 23 лютого 2015р. суд відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи з наступних мотивів. Як вбачається з матеріалів справи, на клопотання відповідача вже було призначено одну кредитно-фінансову експертизу. Через неоплату матеріали справи було повернуто господарському суду. Суд повторно надіслав матеріали експертам, однак, позивач знову не виконав свого обов'язку і оплати за здійснення експертизи не здійснив. За таких обставин суд розцінює клопотання відповідача про чергове надіслання матеріалів справи експертам як зловживання процесуальним правом і як спробу затягнути судовий процес.

У судовому засіданні 23 лютого 2015 року суд відхилив клопотання відповідача про витребування від позивача виписки по його, відповідача, гривневому рахунку, оскільки заявник не навів жодних аргументів, чому він не може надати таку виписку самостійно (ч.1 ст.38 ГПК України).

У судових засіданнях 23-24 лютого сторони підтвердили свої позиції, викладені в їх письмових заявах, відзивах і поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

15.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" відповідно до нової редакції статуту, затвердженої Загальними зборами акціонерів ВАТ "Універсал Банк" протоколом № 2-2009 від 22.06.2009р.) в особі Тернопільської філії ВАТ "Банк Універсальний" (надалі Банк - Кредитор) та Кооперативом "СОЮЗ" (надалі - Позичальник) укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 (надалі - Генеральний договір), згідно з умовами якого Банк зобов'язався надавати Позичальнику послуги по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів; відкриття кредитних ліній; надання гарантій; контргарантій; врахування та авалювання векселів. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках цього договору і носять назву відповідно до виду операції (кредитний договір, Кредитний договір з відкриттям відновлювальної/невідновлювальної кредитної лінії, Договір про надання гарантії/контргарантії, договір про врахування векселів, договір про авалювання векселів) (п. 1.1.);

15.02.2008р. сторони Генерального договору уклали між собою Додаткову угоду № 1 до Генерального договору;

27.06.2008р. сторони Генерального договору уклали Додаткову угоду № 2 до Генерального договору;

21.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" в особі Тернопільської філії ВАТ "Банк Універсальний" (надалі - Банк) та Кооперативом "СОЮЗ" (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 12/18-Кл-07 (з відкриттям кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р., згідно з умовами якого Банк зобов'язався здійснювати фінансування господарської діяльності Позичальника шляхом кредитування.

Відповідно до п. п. 3.1.- 3.3 кредитного договору № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. - цей договір є невід'ємною частиною Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р. та вступив в дію з моменту перерахування банком суми кредиту, чи будь-якої його частини. Дія Кредитного договору припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами Генерального договору.

На виконання умов кредитного договору № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. (з відкриттям кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р., Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" відповідно до нової редакції статуту, затвердженої Загальними зборами акціонерів ВАТ "Універсал Банк" протоколом № 2-2009 від 22.06.2009р.) в особі Тернопільської філії ВАТ "Банк Універсальний" надало Кооперативу "СОЮЗ" кредит в сумі 1 546 599,13 доларів США, що підтверджується копіями таких документів, а саме:

- заявою на видачу траншу в сумі 100 000 доларів США від 21 квітня 2008р.;

- меморіальним валютним ордером № 022в520081120001 від 21 квітня 2008р. на суму 100 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 50 000 доларів США від 19 травня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520081400004 від 19 травня 2008р. на суму 50 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 30 000 доларів США від 12 червня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520081640003 від 12 червня 2008р. на суму 30 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 50 000 доларів США від 03 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520081850001 від 03 липня 2008р. на суму 50 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 20 000 доларів США від 07 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520081890003 від 07 липня 2008р. на суму 20 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 30 000 доларів США від 09 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520081910004 від 09 липня 2008р. на суму 30 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 30 000 доларів США від 14 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520081960001 від 14 липня 2008р. на суму 30 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 50 000 доларів США від 18 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер №022в520082000001 від 18 липня 2008р. на суму 50 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 45 000 доларів США від 28 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520082100002 від 28 липня 2008р. на суму 45 000 доларів США;

- заявою на видачу траншу в сумі 5 000 доларів США від 31 липня 2008р.;

- меморіальний валютний ордер № 022в520082000001 від 31 липня 2008р. на суму 5 000 доларів США;

- заявою №001 про продаж іноземної валюти від 21 серпня 2007року;

- меморіальний ордер №20_23 від 21 серпня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_21 від 21 серпня 2007 року ;

- меморіальний ордер №20_22 від 21 серпня 2007 року ;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 001 від 28 серпня 2007 року;

- меморіальний ордер № 20_5 від 28 серпня 2007 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 002 від 28 серпня 2007 року;

- меморіальний ордер № 20_6 від 28 серпня 2007 року;

- заявою № 002 про продаж іноземної валюти від 04 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_22 від 04 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_20 від 04 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_21 від 04 вересня 2007 року;

- заявою № 003 про продаж іноземної валюти від 11 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_3 від 12 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_4 від 12 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_1 від 12 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_14 від 13 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_15 від 13 вересня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_27 від 13 вересня 2007 року;

- заява №0 04 про продаж іноземної валюти від 02 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_16 від 02 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_17 від 02 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_15 від 02 жовтня 2007 року;

- заявою №005 про продаж іноземної валюти від 16 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_2 від 16 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_3 від 16 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_7 від 16 жовтня 2007 року;

- заявою №006 про продаж іноземної валюти від 30 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_4 від 30 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_5 від 30 жовтня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_2 від 30 жовтня 2007 року;

- заявою №007 про продаж іноземної валюти від 12 грудня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_38 від 12 грудня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_41 від 12 грудня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_40 від 12 грудня 2007 року;

- заявою №008 про продаж іноземної валюти від 26 грудня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_22 від 27 грудня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_23 від 27 грудня 2007 року;

- меморіальний ордер №20_24 від 27 грудня 2007 року.

Докази надання кредиту з зазначенням сум містяться в Т.І, а.с. 27-83; Т.ІІ. а.с. 1-49, Т.VIII, а.с. 150-159.

Розмір боргу підтверджується наступними письмовими доказами: розрахунок заборгованості за кредитним договором (Т.І, а.с. 26, Т.VI, а.с. 23-24, 47-48, 80, Т.VIII, а.с. 82, 102-103, 107-109, 167-168, 171, Т.IX, а.с. 74-75, Т.Х, а.с. 43-44), роз"яснення до розрахунку заборгованості за кредитним договором (Т.ІІ, а.с. 122-135), виписки з особового рахунку (Т.ІІ, а.с. 136-148, Т.VII, а.с.149, Т.VII, а.с. 181-187, Т.IX, а.с. 152-154, 174-210), виписки з кредитного рахунку (Т.IV, а.с. 149-156, і Т.VI, а.с. 78-79, Т.VIII, а.с. 172-173), платіжні доручення (Т.VII, а.с. 7-9), акт звірки взаєморозрахунків (Т.VIII, а.с.86, 91).

Відповідач зобов"язався повернути кредит до 13 серпня 2010 року.

20.02.2009р. ПАТ "Універсал Банк" надіслало на адресу кооперативу "Союз" вимогу № 113 від 19.02.2009р. про усунення порушень та виконання кредитних зобов'язань перед Банком щодо сплати заборгованості за кредитом у розмірі 1 546 599,13 доларів США та 80 955,47 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за №223856-223863 (Т.І, а.с. 134) , яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Заявляючи позов позивач як на підставу заявлених ним вимог посилається на невиконання Кооперативом "СОЮЗ" зобов'язань по кредитному договорі № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. (з відкриттям кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р. щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Господарський суд, проаналізувавши докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем й третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в підтвердження їх заперечень, керуючись нормами чинного законодавства, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходить із такого:

Між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором кредиту, згідно якого, та в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, відповідач заперечує наявність між сторонами кредитних відносин. При цьому посилається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року по справі №1/87/5022-908/2012 (Т.ІХ, а.с. 44-46), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 травня 2013 року. З такими доводами відповідача погодитися не можна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року з ПАТ "Універсал банк" стягнені відсотки, раніше сплачені йому Кооперативом "Союз" на підставі Додаткової угоди №1 від 15.02.2008 року до кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21.08.2007. В обґрунтування повернення процентів суд апеляційної інстанції посилався лише на одну підставу, а саме, на визнання Додаткової угоди №1 від 15.02.2008 року недійсною рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010р. по справі № 2/20-269. Проте, як зазначалося вище, це рішення господарського суду Тернопільської області скасоване постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року (Т.ІХ, а.с. 144-148).

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиційні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року).

Таким чином, господарський суд при вирішенні справи бере до уваги як преюдиційні лише встановлені факти, а не їх правову оцінку. Отже, висновки апеляційного суду у справі №1/87/5022-908/2012 - які, до того ж, ґрунтуються на скасованому в подальшому рішенні місцевого суду - не мають преюдиційної сили для вирішення справи, що слухається.

Крім того, відповідач посилається на прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України). При цьому посилається на відсутність у пункті 1 Додатку №1 від 15 лютого 2008 року до Додаткової угоди №1 від 15 лютого 2008 року до Кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21 серпня 2007р. реквізитів рахунку, на який повинні перераховуватися відповідні суми коштів на користь Банку. Цей аргумент також не може бути прийнятий до уваги.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов"язань або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов"язку. З матеріалів справи вбачається, що Банк повідомляв Позичальника про реквізити рахунків, на які повинні були здійснюватися перекази належних Банку коштів. Так, в п.2.4. Генерального договору на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07 (Т І, а.с. 95) зазначається, що повернення (погашення, закриття) заборгованості по кредитній операції, сплата процентів, штрафів, комісій, пені та інших платежів здійснюється відповідно до умов, викладених в Кредитному договорі. Відповідно до п.п.2.1.1. Кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21 серпня 2007 року (Т.І, а.с. 108) "для надання Кредиту та здійснення платежів за рахунок кредитних коштів Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок №20639277690301/840 (надалі - Кредитний рахунок). Відповідно до п.2.2. того ж договору "повернення Кредиту здійснюється в тій валюті, в якій він був наданий, шляхом перерахування коштів на Кредитний рахунок". Відповідно до п.2.3. Кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21 серпня 2007 року "сплата процентів здійснюється Позичальником самостійно в тій валюті, в якій був наданий Кредит шляхом перерахування коштів на рахунок №20684277690301/840".

Відповідач посилається на ту обставину, що кредитні та процентні рахунки №20639277690301/840 та №20684277690301/840 на час розгляду справи закриті. Однак, для наявності прострочення кредитора має значення не сьогоднішній стан рахунків, а їх стан на момент, коли зобов"язання мало бути виконане. Як випливає з виписки з особового рахунку Кооперативу "Союз" з 15.02.2008 по 02.06.2009 (Т.VІІ, а.с. 185 - 187) відповідач в цей період здійснював неодноразові платежі як по основній заборгованості, так і по процентах. За таких обставин суд вважає посилання відповідача на прострочення кредитора спростованим зібраними по справі доказами.

Відповідач на обґрунтування своїх заперечень посилається також на п.п.1.2, 2.1. і 2.2 Генерального договору, відповідно до яких Банк надає послуги в межах ліміту суми всіх діючих кредитних договорів, укладених в межах даного договору, що становить 7 827 500 грн. Звідси відповідач робить висновок, що його зобов"язання визначено в національній валюті, а, отже, сума, що підлягає сплаті в доларах США повинна визначатися за офіційним курсом гривні до доларів США на день платежу.

Суд оцінює ці доводи відповідача критично.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1064 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

15.02.2008р. між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та Кооперативом "Союз" укладено додаткову угоду №1 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07 (Т.І, а.с. 99-106), за умовами якої сторони домовилися внести зміни до генерального договору. Зокрема, генеральний договір доповнено новим розділом - значення вжитих в договорі термінів, змінено умови щодо порядку надання та виконання кредитних зобов"язань по договору, відповідно до яких:

Банк зобов"язується надати позичальнику кредитні послуги у валютах (долар США, та/або гривня України, та/або швейцарські франки) в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 7 827 500,00 грн. (ліміт договору), у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов"язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору, оформляються додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є його невід"ємною частиною (п.п. 1.1, 1.1.1., 1.1.2 додаткової угоди №1).

З вищенаведеного вбачається, що обмеження у 7 827 500,00 грн., на яке посилається відповідач, стосується зобов"язання банку надати кредитні послуги. З приводу зобов"язань позичальника сторони планували укласти, і дійсно уклали, додаткову угоду у формі окремої індивідуальної угоди.

Того ж дня - 15.02.2008р., між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору з відкриття кредитної лінії №12/18/Кл-07 від 21 серпня 2007 року (Індивідуальна угода - кредитна лінія плюс) (Т.І, а.с. 22-24). Пунктом 8 Додаткової угоди №1 сторони підтвердили, що інші умови Генерального договору та додаткових угод до нього, які не суперечать даній Індивідуальній угоді, залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов"язання за ними. Невід"ємною частиною Генерального договору є Кредитний договір №12/18-Кл-07 від 21 серпня 2007 року (п.3.1. Кредитного договору, Т.І, а.с. 20-21). Отже, 15 лютого 2008 року сторони не скасували взаємних прав чи обов"язків за Кредитним договором, як це доводить відповідач, а навпаки - підтвердили їх.

В силу п.2.2. Кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21 серпня 2007 року "повернення Кредиту здійснюється в тій валюті, в якій він був наданий…" Це положення очевидно суперечить доводам відповідача про те, що кредит належить сплачувати, виходячи з гривневого еквіваленту позиченої суми.

Крім того, відповідач оспорює розмір наданих йому сум, посилаючись на Довідку від 29.11.2013 за підписом Директора департаменту малого бізнесу Богомазова М.В. Суд не приймає цей доказ як спростування дійсного розміру наданих сум, оскільки, як видно з самого документу, в ньому говориться лиш про суми, отримані за період з 21.08.07 по 27.12.07.

Суд звертає увагу, що розмір заборгованості відповідача за кредитом, а також за відсотками станом на 06.05.2011р., встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2012 року по справі №16/41/5022-772/2011, в якій брали участь ті ж сторони та третя особа (Т.VІІ, а.с. 12-22).

У той же час, суд вважає вимоги позивача про стягнення пені в іноземній валюті необґрунтованими.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто, встановлення максимального розміру пені пов"язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то суд доходить висновку, що пеня має розраховуватися лише у грошовій одиниці України - гривні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 27 квітня 2011 р. по справі №34/617.

В процесі розгляду спору, представником відповідача заявлено клопотання про застосування відповідно до ст. 267 ЦК України позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредиту, відсотках і пені (Т.Х, а.с. 61)

Судом позовну давність визнано такою, що не сплинула по вимогах про стягнення основної суми боргу і відсотків з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається з дня коли особа дізналась або могла довідатись про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Як зазначалося вище, вимога про усунення порушень та виконання кредитних зобов"язань було напралено відповідачу 20.02.2009р. Позовна заява надійшла до суду 01 березня 2011р. (Т.І, а.с. 2), отже, в межах встановленого законом трирічного строку.

У той же час, для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України). Як видно з розрахунку заборгованості за кредитним договором №12/18-Кл-07 (Т.Х, а.с. 43 - 44) пеня відповідачу розрахована за період з 17.11.2008 по 15.10.2009р. Отже, до часу звернення до суду (01.03.2011р.) скорочений строк позовної давності по вимозі про стягнення пені минув.

На виконання вказівкок Вищого господарського суду України про перевірку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010р. по справі №2/20-269 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд своєю ухвалою від 04 вересня 2013р. (Т.ІХ, а.с. 41) зобов"язав позивача надати суду інформацію щодо виконання зазначеного рішення. На виконання ухвали від 04 вересня 2013р. позивач надав суду пояснення (Т.Х, а.с. 75-79), в яких стверджував, що рішення про задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна не виконано. Відповідач чи третя особа жодних доказів, які б спростовували це твердження, суду не надали. Відтак, суд вважає встановленим факт невиконання рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010р. по справі №2/20-269.

За таких обставин справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, доведені позивачем у відповідності із ст. ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами, підлягають до задоволення частково - в розмірі 2 696 644 дол. США 58 центів, в тому числі: 1 546 599 дол. США і 13 центів заборгованості за кредитом (що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 24 387 634 грн. 99 коп.) і

1 150 045 дол. США і 45 центи процентів за користування кредитом (що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 18 134 556 грн. 11 коп.)

Понесені позивачем згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кооперативу "Союз", м.Тернопіль, вул. Д. Нечая, буд. 25 (код 06957532) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19 (код 21133352) 1 546 599 (один мільйон п"ятсот сорок шість тисяч п"ятсот дев"яносто дев"ять) дол. США і 13 центів заборгованості за кредитом (що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 24 387 634 грн. 99 коп.), 1 150 045 (один мільйон сто п"ятдесят тисяч сорок п"ять) дол. США і 45 центи процентів за користування кредитом (що за курсом НБУ станом на 30.12.2014р. становить 18 134 556 грн. 11 коп.), 3 201 (три тисячі двісті один) дол. США 84 центи в повернення витрат по оплаті державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.

Протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення сторони, третя особа вправі подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 2 березня 2015 року.

Головуючий суддя Ю.О. Чопко

Суддя Г.З. Андрушків

Суддя І.П. Шумський