Постанова № 43094487, 26.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року 810/7129/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик Україна" (далі - Товариство) з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 10.12.2014 №0008661501 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3848,00 грн. (за основним платежем 3077,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 769,00 грн.).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки ДПІ викладені в акті камеральної перевірки від 20.11.2014 №313/150/22929481 є необґрунтованими та незаконними. Звернув увагу на те, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року Товариство допустило механічні помилки при зазначенні індивідуального податкового номера контрагента - ТОВ "ТД "ВЕСМА", яку в подальшому виправило шляхом подання до ДПІ уточнюючого розрахунку. При цьому, суму податкових зобов'язань чи податкового кредиту Товариства не змінено, а лише здійснено виправлення механічної помилки. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ неправомірно і підлягає скасуванню. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

В письмовому запереченні проти позову відповідач зазначив, що позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року, в якому зменшено податковий кредит на суму 3076,84 грн. та одночасно збільшено суму податкового кредиту на 3076,84 грн. по постачальнику ТОВ "ТД ВЕСМА" за квітень 2013 року.

Проте, при поданні даного уточнюючого розрахунку Товариством податкові накладні до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень місяць 2013 року з вище вказаним контрагентом на суму 3076,84 грн. не включені. Таким чином, на думку відповідача, позивачем всупереч статті 201 Податкового кодексу України в уточнюючому розрахунку за квітень 2013 року неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 3076,84 грн. У задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.10.2014 №19531759 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.10.2012 АБ №476599, приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик Україна" є юридичною особою, яка зареєстрована 24.12.1998 та має ідентифікаційний код 22929481 (том 1, а.с. 35-43).

Згідно довідки від 26.02.2010 №685, Товариство взяте на облік в органах державної податкової служби 29.10.1996 за №2067 СП (том 1, а.с. 70).

Відповідно до квитанції №2, що виготовляється під час прийняття податкової звітності в електронній формі, Товариство засобами електронного зв'язку в електронній формі 20.05.2013 подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, яку прийнято та присвоєно реєстраційний номер 9029204604 (том 1. а.с. 71).

В додатку 5 до вищезазначеної декларації "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", а саме, в розділі ІІ "Податковий кредит" Товариство зазначило наступне:

- у рядку 166: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 009519426503; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит" - 3. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - 6285,92; в графі "Сума податку на додану вартість" - 1257,18.

- у рядку 167: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 009519426503; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит" - 4. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - 9098,29; в графі "Сума податку на додану вартість" - 1819,66 (том 1, а.с. 13-19).

Також, засобами електронного зв'язку в електронній формі Товариство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним виправленням помилки (далі - уточнюючий розрахунок). Періодом за який виправляються помилки є квітень 2013 року (том 1, а.с. 25-31). Відповідно до квитанції №2, що виготовляється під час прийняття податкової звітності в електронній формі, уточнюючий розрахунок подано Товариством 21.10.2014 в 15 год. 14 хв., а ДПІ прийнято та присвоєно реєстраційний номер 9060860211 (том 1, а.с. 32).

Судом досліджено показники уточнюючого розрахунку і встановлено, що у розділі ІІ "Податковий кредит" додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" Товариство зазначило наступне:

- у рядку 1: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 322500226558; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів" - 3. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - 6285,92; в графі "Сума податку на додану вартість" - 1257,18.

- у рядку 2: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 009519426503; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів" - 3. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - -6285,92; в графі "Сума податку на додану вартість" - - 1257,18.

- у рядку 3: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 322500226558; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів" - 4. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - 4549,15; в графі "Сума податку на додану вартість" - 909,83.

- у рядку 4: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 009519426503; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів" - 4. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - -4549,15; в графі "Сума податку на додану вартість" - -909,83.

- у рядку 5: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 322500226558; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів" - 4. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - 4549,15; в графі "Сума податку на додану вартість" - 909,83.

- у рядку 6: в графі "Постачальник (індивідуальний податковий номер)" - 009519426503; в графі "Період виписки податкових накладних, інших документів" - 4. 2013; в графі "Обсяг постачання (без податку на додану вартість)" - -4549,15; в графі "Сума податку на додану вартість" - -909,83.

Із податкової накладної від 20.03.2014 №986 на загальну суму 7543,10 грн. (з них ПДВ - 1257,18 грн.), від 04.04.2013 №328 на загальну суму 5458,97 грн. (з них ПДВ - 909,83 грн.) та від 08.04.2013 №422 на загальну суму з ПДВ 5458,98 грн. (з них ПДВ - 909,83 грн.) випливає, що вони виписані ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА", яке має індивідуальний податковий номер 322500226558 (том 1, а.с. 20, 21, 22).

20.11.2014 ДПІ проведено камеральну перевірку вищезазначеного уточнюючого розрахунку. За результатами даної перевірки складено акт №313/150/22929481 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 9-11). У висновках акта перевірки ДПІ зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.

Крім того, в ході проведення камеральної перевірки ДПІ встановлено, що Товариством 21.10.2014 подано уточнюючий розрахунок, в якому зменшено податковий кредит на суму 3076,84 грн. та одночасно збільшено суму податкового кредиту на 3076,84 грн. по контрагенту ТОВ "ТД "ВЕСМА" (324903726558).

Проте, при поданні 21.10.2014 уточнюючого розрахунку Товариством податкові накладні до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень місяць 2013 року з вище вказаним контрагентом на суму 3076,84 грн. не включені.

Таким чином, всупереч статті 201 Податкового кодексу України Товариством в уточнюючому розрахунку за квітень 2013 року неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 3076,84 грн.

10.12.2014 ДПІ на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0008661501, яким нараховане грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3846,00 грн., зокрема, за основним платежем 3077,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 769 грн. (том 1, а.с. 8).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК) (п.1.1, ст.1 ПК).

Положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Необхідно зазначити, що у даній справі спір виник з приводу оцінки показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2013 року з огляду на те, чи має місце факт заниження податкового зобов'язання у випадку коли платником податку помилково вказано податковий номер контрагента.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6, ст. 201 ПК).

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку (п.201.15, ст. 201 ПК).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз.2, п.201.10, ст.201 ПК).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (абз.7, п.201.10, ст. 201 ПК).

Відповідно до абзацу другого пункту 201.6 статті 201 ПК, контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач неправомірно або в порушення вимог чинного податкового законодавства сформовано податковий кредит за податковими накладними виписаними ТОВ "ТД "ВЕСМА" (324903726558), тому висновки ДПІ викладені в акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Суд звертає увагу на те, що із додатку 5 уточнюючого розрахунку (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) випливає, що визначена Товариством сума податкового кредиту у квітні 2013 року щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 322500226558 є аналогічною сумі, яка зазначена в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 009519426503, а уточнення стосується лише правильного зазначення індивідуального податкового номера контрагента, а не податкового кредиту.

Окрім того, в пункті 50.1 статті 50 ПК визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (абз.3, п.50.1, ст.50 ПК).

Отже, з аналізу вищезазначених норм ПК випливає, що у випадку подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації штраф у розмірі трьох відсотків нараховується на суму недоплати. Тобто, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту недоплати за відповідним податком.

Згідно з пунктом 120.2 статі 120 ПК, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Із аналізу вказаної норми ПК випливає, що умовою для накладення штрафу є факт заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Як було зазначено вище, підставою подання уточненого розрахунку є зазначення правильного податкового номера контрагента, а не заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 форми "Р" №0008661501 прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 форми "Р" №0008661501, що прийняте Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Степова, буд. 8, ідентифікаційний код 22929481) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.