Постанова № 43094420, 24.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2014 р. Справа № 804/16120/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Укрметалургізотоп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 10198,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2014 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Укрметалургізотоп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 10195,00 грн. та пені в сумі 3, 06 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно - господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів у 2013 році.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2014 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 24.10.2014.

У судове засідання 24.10.2014 представник позивача з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання 24.10.2014 не з'явився, заперечень на позов не надіслав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повноважному представнику відповідача 13.10.2014, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату,час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно частини 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Державним підприємством «Укрметалургізотоп» подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2013 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, з доповненнями від 12.11.2008 № 527, у якому самостійно обраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування у 2013 році в розмірі 10195,00 грн.

Проте, відповідач у добровільному порядку суму адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк не сплатив.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2013 році становила 10 осіб, що підтверджується даними звіту за формою №10-ПІ за 2013 рік, поданого відповідачем.

Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 10 осіб, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліду. Проте, відповідачем не було працевлаштовано 1 інваліда, що підтверджується даними звіту підприємства за формою № 10-ПІ за 2013 рік.

Чинним законодавством не покладено на підприємства обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов'язком щодо здійснення пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда), при цьому підприємства повинні дотримуватись встановленого законодавством порядку вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, направлення звітів центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.205 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Отже, вказана вище інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005.

Відомостей щодо направлення до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів відповідачем суду не надано.

Крім того, згідно листа Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 30.09.2014 № 1734, вищенаведені звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» відповідачем до центру зайнятості протягом 2013 року не подавалися.

Таким чином, вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконані.

Відповідно до звіту Державного підприємства «Укрметалургізотоп» за формою №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2013 рік, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає - 20390,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 10195,00 грн. до 15.04.2014.

Доказів сплати самостійно адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10195,00 грн. відповідачем до суду на час розгляду справи не надано.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Укрметалургізотоп» про стягнення адміністративно - господарських санкцій в сумі 10195,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3,06 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки.

Отже, облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі - за рішенням суду.

Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 (далі - Порядок), встановлено механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Пунктом 2.2 Порядку визначено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3.4 Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу (п. 3.6 Порядку).

Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що обов'язковими умовами нарахування пені є факт погашення суми борги чи його частини із простроченням терміну сплати.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством відповідача здійснена не була, тому нарахування пені в розмірі 3,06 грн. є передчасним, а вимога про її стягнення такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що вірним найменуванням відповідача є: Державне підприємство «Укрметалургізотоп» (ідентифікаційний код юридичної особи 00193683), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19394194, зробленого судом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Укрметалургізотоп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 10198, 06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Укрметалургізотоп» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 10195 (десять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень) 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова