Рішення № 43092455, 12.03.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 679/2129/14-ц

Провадження № 22-ц/792/550/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 січня 2015 року,

встановила:

6 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку.

ОСОБА_1 зазначила, що з 16 червня 1998 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому сторони мають двоє дітей: повнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. За рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 липня 2014 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на дочку ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною повноліття. На даний час дочка ОСОБА_4 навчається у Тернопільському національному економічному університеті, не працює та не має самостійного доходу і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку ОСОБА_3 спроможний надавати, однак відповідач не надає коштів на утримання дочки.

За таких обставин ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_2 в розмірі 1000 грн. щомісячно на період її навчання до досягнення дочкою двадцяти трьох років.

Суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 січня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 6 жовтня 2014 року і до закінчення навчання - 30 червня 2016 року, але не довше ніж до досягнення дочкою 23 років. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Суд виходив з того, що ОСОБА_3 не надає коштів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_2, яка навчається та потребує матеріальної допомоги, і за своїм матеріальним становищем відповідач спроможний сплачувати аліменти на дочку у такому розмірі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Третя особа ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3, які в установленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися. ОСОБА_3 подав до апеляційного суду письмове заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_1

Заслухавши учасницю процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону в повній мірі.

Суд першої інстанції не застосував закон (ст. 184 СК України), який підлягав застосуванню, неправильно витлумачив положення ст.ст. 199, 200 ЦК України та не дотримався приписів ст. 88 ЦПК України.

У зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права оскаржуване рішення в частині розміру аліментів і судового збору підлягає зміні.

Встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За рішенням Нетішинського міського суду від 29 липня 2014 року з ОСОБА_3 стягувались аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітної плати (доходу) боржника, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Нетішинський міський суд Хмельницької області своїм рішенням від 27 жовтня 2014 року зменшив розмір цих аліментів з 1/4 до 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача на місяць.

ОСОБА_2 є студенткою 3-го курсу Тернопільського національного економічного університету заочної форми навчання за спеціальністю туризм. ОСОБА_2 здобуває освіту за плату, загальна вартість навчання становить 10400 грн. Термін закінчення нею навчання - 30 червня 2016 року.

ОСОБА_5 не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Згідно до ст.ст. 198, 199 ч. 1 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 1 статті 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 182 СК України до таких обставин відносяться: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 20 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 досягла 18 років та продовжує навчання, вона не працює та перебуває на повному утриманні матері, ОСОБА_1, яка повністю оплачує це навчання.

Згідно медичної документації (а.с. 61-76, 143-145) ОСОБА_2 хворіє на хронічне захворювання та потребує постійного медикаментозного лікування й обстеження.

ОСОБА_1 самостійно утримує дітей. З пояснень позивачки слідує, що до вересня 2014 року вона працювала на території Російської Федерації і одержувала заробітну плату в розмірі 5000-6000 грн. на місяць, а на даний час вона не працює.

Довідка Славутської об'єднаної державної податкової інспекції від 6 березня 2015 року (а.с. 164) № 1379/9/22-23-17-00-24 вказує на те, що дохід позивачки за 2014 рік склав 17590 грн. 51 коп. у виді одержаних аліментів, натомість, у вказаний період ОСОБА_2 доходів не мала. Інші докази про доходи ОСОБА_1 відсутні у справі.

Епікриз № 6713 від 14 листопада 2014 року (а.с. 97) свідчить про те, що неповнолітня ОСОБА_5 також хворіє на хронічне захворювання та потребує лікування, витрати на яке несе позивачка.

ОСОБА_3 є працездатним, працює електрослюсарем з ремонту й обслуговування автоматики та засобів вимірювання електростанцій відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція» та має постійний дохід.

Відповідач сплачує аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_5, при цьому у справі не має доказів щодо перебування інших осіб на його утриманні.

Згідно довідок комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради № 8600 без дати (а.с. 18, 19) ОСОБА_3 з 14 до 18 серпня 2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні інтервенційної радіології в складі серцево-судинної хірургії з діагнозом гострий інфаркт міокарда, кардіосклероз, коронаросклероз. Інша медична документація (а.с. 17, 25-27, 43) вказує на те, що ОСОБА_3 продовжив лікування.

Довідки, фіскальні чеки, рахунки-фактури, видаткові накладні, квитанції (а.с. 19, 22-24, 29-36, 41) підтверджують, що ОСОБА_3 поніс витрати на лікування у розмірі 33508 грн. 44 коп. Дана обставина також була встановлена рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі, в якій брали участь ті самі особи.

Натомість, лише за 10 місяців 2014 року заробіток ОСОБА_3 склав 96587 грн. 47 коп. (а.с. 52).

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач спроможний надавати дочці таку допомогу.

При цьому суд врахував, що обов'язок утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчатися після досягнення нею повноліття, покладається на обох батьків, а відмова в позові ОСОБА_1 призведе до того, що на порушення вимог закону цей обов'язок буде покладений лише на позивачку.

Доводи ОСОБА_3 про те, що потреба ОСОБА_2 у матеріальній допомозі не доведена, а він не спроможний надавати останній таку допомогу, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 на відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду з таким позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Місце проживання сторін і їх дітей зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1. Натомість, ОСОБА_1 разом з дітьми тимчасово проживає АДРЕСА_2, у тому ж населеному пункті.

Таким чином, ОСОБА_1 вправі була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дочку.

Разом із тим, визначаючи розмір аліментів та особу, на користь якої вони мають стягуватися, суд припустився помилки.

В силу ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, має регулярний постійний дохід, тому аліменти з відповідача мають стягуватися в частці від його заробітку (доходу).

ОСОБА_2, яка потребує матеріальної допомоги, є повнолітньою та дієздатною особою, тому аліменти мають стягуватися на її користь, а не на користь ОСОБА_1

Враховуючи стан здоров'я і матеріальне становище ОСОБА_3 та ОСОБА_2, можливість одержання останньою матеріальної допомоги від матері ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на повнолітню дочку у розмірі 1/10 частини його заробітку (доходу) на місяць.

У відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79, ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як визначено ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації втрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»).

У даній справі правову допомогу позивачці ОСОБА_1 надавав адвокат ОСОБА_7 за договором про надання правової допомоги № 20 від жовтня 2014 року (а.с. 14).

Адвокат ОСОБА_7 надавав ОСОБА_1 правові послуги у виді представництва інтересів позивачки в суді першої інстанції. За правову допомогу ОСОБА_1 сплатила йому 1000 грн. (а.с. 16, 44).

ОСОБА_1 не надала суду розрахунку щодо обсягу правових послуг та часу участі адвоката ОСОБА_7 у наданні правової допомоги, тому суд правомірно відмовив їй у відшкодуванні цих судових витрат.

Правила розподілу судових витрат, встановлені ст. 88 ЦПК України, застосовуються навіть у тому випадку, коли сума судового збору визначена за мінімальною ставкою.

Суд правомірно встановив, що в силу підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду заяви ОСОБА_1 судовий збір має бути справлений за мінімальною ставкою в розмірі 243 грн. 60 коп. (1218х0,2).

При цьому суд, який задовольнив позов ОСОБА_1 частково, присуджуючи з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави, не врахував пропорційності задоволених вимог та безпідставно поклав усі судові витрати на відповідача.

ОСОБА_1 просила стягувати з ОСОБА_8 аліменти у розмірі 1000 грн. на місяць. Враховуючи критерій визначення ціни позову, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, середньомісячний заробіток відповідача (за квітень - вересень 2014 року) склав 8858 грн. 51 коп. (53151,06:6), а, враховуючи визначену апеляційним судом частку заробітку (доходу) боржника, що направляється на виплату аліментів, середній розмір виплати становив би 885 грн. 85 коп. (8858,51:10).

Позов ОСОБА_1 задоволено на 88,58% (885,85х100:1000), тому з ОСОБА_3 на користь держави слід присудити судовий збір у розмірі 215 грн. 78 коп. (243,60х88,58:100).

В цій частині рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 січня 2015 року в частині розміру аліментів і судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Назарово, Красноярського краю, Російської Федерації, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/10 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 6 жовтня 2014 року і до закінчення дочкою навчання - 30 червня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на корить держави 215 грн. 78 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О. І. Ярмолюк

_________________

Головуючий у першій інстанції - Савіцький Л.П.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 50