Ухвала суду № 4308860, 02.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

“02” липня 2009 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

                        Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 07 липня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від  03 жовтня 2006 року

у справі 5/202/06-АП

за позовом               Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до                               Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про                             визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У червні 2006 року відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» звернулосьдо Господарського суду Запорізької областіз позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно застосовано пільгу щодо оплати земельного податку за землю, на якій розташовано структурний підрозділ – Палац культури ВАТ «Запоріжтрансформатор».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від  03 жовтня 2006 року, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача відповідачем складено Акт № 42/08-02/00213428 від 19 грудня 2005 року (далі - Акт).

На підставі Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000801312/0 від 28 грудня 2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з плати за землю у сумі 30790 грн. 20 коп.

Відповідач вважає, що палац культури позивача не є юридичною особою, а відтак, не має права на пільгу щодо сплати податку на землю передбачену ст. 12 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі - Закон України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ).

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ від земельного податку звільняються, зокрема, вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.

Абзацом другим ст. 12 Основ законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року № 2117-ХІІ передбачено, що суб'єктами діяльності у сфері культури є, зокрема, державні і приватні заклади, підприємства, організації, установи, що діють у сфері культури.

Згідно зі ст. 21 Основ законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року № 2117-ХІІ в Україні гарантується розвиток мережі різних за видами діяльності та формою власності закладів, підприємств та організацій культури: театрів, філармоній, професійних творчих колективів, кіностудій, організацій телебачення, радіомовлення, кіновідеопрокату, видавництв, редакцій, музеїв, художніх галерей (виставок), бібліотек, архівів, клубних закладів, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, навчальних закладів і наукових установ, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, дизайнерських, реставраційних центрів і майстерень, історико-культурних, архітектурних заповідників, заповідних територій тощо.

У роз’ясненні Головної Державної податкової інспекції України від 16 лютого 1994 року № 14-403 «Про перелік закладів, освіти, культур, науки, охорони здоров’я, соціального забезпечення» зазначено, що при вирішенні питання, зокрема, щодо переліку закладів культури, які звільняються від сплати земельного податку слід керуватися Загальним класифікатором галузей народного господарства Міністерства статистики України.

Відповідно до довідки Запорізького обласного управління статистики № 24/2073 від 28 лютого 1997 року структурний підрозділ позивача - палац культури, здійснює свою діяльність за кодами 93141 «клубні заклади», 93612 «кінотеатри». Згідно із Загальним класифікатором «Галузі народного господарства України», затвердженого наказом Міністерства статистики України від 24 січня 1994 року № 21, що зазначена діяльність включається до галузі «Культура та мистецтво». Відповідно до цього класифікатора до «клубних закладів» віднесено: палаци і будинки культури, клуби стаціонарні і пересувні та інші.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 4.1 Методичних рекомендацій щодо класифікації інституційних секторів економіки України, затверджених наказом Міністерства статистики України від 25 липня 1994 року № 172, заклад визначається як підприємство або частина підприємства, яке самостійно зайняте одним або переважно одним видом діяльності в одному місцерозташуванні (географічному районі) та для якого можуть бути одержані достовірні дані по прибутку.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Палац культури ВАТ «Запоріжтрансформатор» відповідає поняттю «вітчизняні заклади культури», викладеному у п. 4 ст. 12 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності застосування позивачем пільг з податку за землю щодо земельної ділянки, на якій розташовано його структурний підрозділ – Палац культури ВАТ «Запоріжтрансформатор».

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжівідхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 07 липня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від  03 жовтня 2006 рокуу даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                 

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Степашко О.І.                

      (підпис)

Федоров М.О.