Ухвала суду № 4308800, 05.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2009 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого – судді Леонтович К.Г.,

суддів: Фадєєвої Н.М., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Шкляр Л.Т.,

при секретарі – Капустинському М.В.,

за участю представників:управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова – Тизьо Г.А. та Турці В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова на рішення господарського суду Львівської області від 23 лютого 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 липня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Мікроприлад” до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2003 року ВАТ“ Мікроприлад”  звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова  про визнання недійсними  податкових повідомлень № 51/04 від 07.02.2003 року зі сплати недоїмки по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 4320,61 грн. та штрафної санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання  в сумі 1532,61 грн.; № 52/04 від 07.02.2003 року та  № 53/04 від 07.02.2003 року по сплаті штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання в сумі 4844,04 грн. та 8367,53 грн.; № 54/04 від 07.02.2003 року  по сплаті пені в сумі 2212,70 грн.   та рішень   № 3/04/23887224  від  7.02.2003 року;   № 4/04/23887224  від

___________

Справа № К-17472/07                                                                                                                                                      Доповідач: Леонтович К.Г.

07.02.2003 року; № 5/04/23887224 від 07.02.2003 року за період з 16.12.2002 р. по 03.01.2003 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  оскаржувані повідомлення та рішення були прийняті на підставі Акту перевірки від 20.01.2003 р., в  якому   не наведені  розрахунки сум та періоди, маються розбіжності, тому нараховані  суми недоїмки, штрафу та пені  не відповідають обставинам справи.

Рішення господарського суду Львівської області від 23 лютого 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 3 липня 2007 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані недійсними рішення Личаківського районного управління у м.Львові Пенсійного фонду України від 07.02.2003 року №№ 3/04/23887224; 4/04/23887224; 5/04/23887224, припинено  провадження в частині заявлених вимог про визнання недійсними повідомлень від 07.02.2003 року №№51/04; 52/04; 53/04; 54/04.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та  апеляційної інстанцій, управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та  апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Акту №8 від 28.01.2003 р. за наслідками перевірки діяльності позивача за період з 16.12.2002 р. по 03.01.2003 р. відносно правильності, повноти нарахування, своєчасності  сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова  на підставі прийнятих рішень № 3/04/23887224 від 7.02.2003 року; № 4/04/23887224 від 07.02.2003 року; № 5/04/23887224 від 07.02.2003 року позивачу  направлені повідомлення № 51/04 від 07.02.2003 року по сплаті недоїмки по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 4320,61 грн. та штрафної санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання  в сумі 1532,61 грн.; № 52/04 від 07.02.2003 року та  № 53/04 від 07.02.2003 року по сплаті штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання в сумі 4844,04 грн. та 8367,53 грн.; № 54/04 від 07.02.2003 року  по сплаті пені в сумі 2212,70 грн..  Позивач ставить питання  про визнання недійсними вищевказаних рішень та повідомлень відповідача з підстав їх незаконності.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з тих обставин, що  Акту №8 від 28.01.2003 р., на підставі якого  приймалися оскаржувані рішення та повідомлення та повторний Акт № 158 від 12.08 2003 р.  суперечливі та не мають  даних, які б давали підстави для прийняття вказаних рішень і повідомлень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вищенаведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем  за період, який перевірявся відповідачем, помилково включено до сум оплати праці  суми вихідної допомоги по вагітності і родах, одноразової допомоги по народженню дитини і по догляду за дитиною, допомоги з тимчасової непрацездатності, що привело до висновків про  заниження зобов’язань щодо спалити обов’язкових виплат на державне пенсійне страхування на суму 4320,96 грн. та нарахуванню штрафних санкцій. Однак,  перевіркою встановлено, про що зазначається в акті №8, що  на 25.12.2002 р.  ВАТ“ Мікроприлад”   має переплату обов’язкових  внесків  на державне пенсійне страхування загальною сумою 8995,83 грн., відсутня прострочена заборгованість, відсутність донарахованого збору та наявність простроченої заборгованості на виплату та доставку  пільгових пенсій  на суму 60136,92 грн.  без зазначення періодів її виникнення та яких пільгових пенсій. Враховуючи  ті обставини, що з акту № 8 від 28.01.03 р. і акту № 158 від 12.08.2003 р. неможливо  встановити з чого виникло донарахування зобов’язання на суму 4320,96 грн., з якого виду збору, з якої суми виплаченої  зарплати, за який період, тому ні  акт № 8 від 28.01.03 р., ні акт 158 від 12.08.03 р. не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення 5/04/23887224 від 07.02.03 р. про донарахування зобов’язання, оскільки невідомо яке зобов’язання і за який період воно виникло за наявності переплати вказаних платежів.  Щодо рішення № 4/04/23887224 від 07.02.03 р. про застосування штрафної санкції  на суму 4844,04 грн. за затримку виплати узгодженої суми зобов’язання (від 12 до 177 календарних днів) і рішення № 3/04/2387224 від 07.02.03 р. про застосування  штрафної санкції на суму 8367,53 грн.  за затримку  сплати узгодженої  суми зобов’язання (від 2 до 74 календарних днів) останні не містять  підстави їх прийняття і суми донарахованого зобов’язання. Актом звірки  та висновками судово-бухгалтерської експертизи від 08.02.2005 р.  та додаткової  судово-економічної експертизи від 04.04.2007 р.  не встановлено виникнення боргу зі сплати узгоджених податкових зобов’язань зі збору на державне пенсійне страхування за період з 16.12.2002 р. по 03.01.2003 р., стягнення яких на спірний період визначалося  Законом України № 2181.

Як видно з оскаржуваних повідомлень, вони виставлені позивачу на підставі абзаців “а-г” п.п 4.2.2 ст. 4 ЗУ №2181, відповідно до п. “б-з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  за відшкодування витрат  на виплату та доставку пільгових пенсій, яке не відноситься до збору, а відноситься до інших платежів, які на час виникнення спору вирішувалися в регресному порядку по відшкодуванню фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій і нарахування вказаних сум покладається на відповідача за наслідками фактично виплачених сум. Діючим на той час законодавством не була передбачена  відповідальність платників податків за несвоєчасну сплату такого відшкодування.

Виходячи з наведеного  суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що оскаржувані рішення  відповідача № 3/04/23887224  від  7.02.2003 року;   № 4/04/23887224  від 07.02.2003 року; № 5/04/23887224 від 07.02.2003 року прийняті без документального обґрунтування, не відповідають нормам діючого законодавства, тому підлягають визнанню недійсними.

В частині  закриття провадженням позовних вимог щодо повідомлень відповідача, колегія зазначає, що в цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції  відповідачем не оскаржувалися,  відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування  судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та  апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 23 лютого 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                          К.Г.Леонтович