Ухвала суду № 43087476, 13.03.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Станковської Г.А.

суддів Колотило О.О.

Петлюка В.І.

при секретарі Сташевському М.Р.

Учасники судового провадження:

прокурор Малик Н.В.

обвинувачена ОСОБА_2, ОСОБА_3.

захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_6

адвокат цивільного позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, працюючої на посаді головного бухгалтера ТОВ «Облторгсервіс», з вищою освітою, розлученої, раніше не судима, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, приватного підприємця, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2014 року обвинуваченою ОСОБА_2 та в її інтересах адвокатом

Провадження №11-кп/794/71/15 Головуючий в І інстанції: Войтун О.Б.

Категорія ч.2, ч.3 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2

ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України Суддя - доповідач: Станковська Г.А.

ОСОБА_4 подано апеляційні скарги. Крім того, ОСОБА_2 оскаржує ухвалу суду І інстанції від 16 грудня 2014 року.

Згідно, вироку суду І інстанції, ОСОБА_2, обвинувачено та призначено покарання:

- за ст.191 ч. 2 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1(один) рік;

- за ст.191 ч. 3 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на (2) роки;

- за ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на (1) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на (2) роки.

До набрання вироком законної сили застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято її під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислено з 28 листопада 2014 року.

ОСОБА_3, обвинувачено та призначено покарання:

- за ст. 358 ч.3 КК України з врахуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. в дохід держави.

Цивільний позов ТзОВ «Облторгсервіс» - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Облторгсервіс» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті злочину в сумі 973134 гривні, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 6000 гривень.

Вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_2 в своїй апеляції з рішення суду І інстанції не згідна, важає, що його винесено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, яке є неповним, однобічним та необ'єктивним.

Звертає увагу, що під час судового слухання було встановлено ряд документів, фактів та показів свідків, які спростували висунете їй обвинувачення, однак вирок суду написаний з обвинувального акту, що суперечить фактам та доказам здобутим під час судових засідань. Саме це свідчить про упередженість суду в його висновках щодо її винуватості в скоєному, оскільки в судовому засіданні нічим не доведено наявність в її діях складу злочину, окрім слів заявників.

Посилається на те, що суд не об'єктивно та безпідставно відмовляв їй в задоволенні заявлених нею клопотаннях, з приводу допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших, в проведенні різних видів експертиз, зокрема, як основної - судово-бухгалтерської.

Стверджує, що під час судових засідань було встановлено, що кошти, які інкримінують їй заносились до приміщення бухгалтерії ТОВ «Облторгсервіс», незалежно від того, чи була вона на робочому місці, чи ні, так само і за її відсутності й забиралися звідти, що свідчить, що жодних коштів вона особисто ніколи не отримувала.

У зв'язку з чим, просить вирок суду І інстанції скасувати та закрити провадження, за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_2 оскаржує ухвалу районного суду від 16 грудня 2014 року про виправлення описки, вважає її незаконною. Судом порушено її право на захист, оскільки її не повідомляли про надходження заяв про описки та її не викликали на їх розгляд.

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 в своїй апеляції вважає, що вирок районного суду є незаконним, занадто суворим, неповним і необ'єктивним, винесений з порушенням чинного законодавства та Конституції України.

Вказує, що твердження суду та сторони обвинувачення про повторність дій ОСОБА_2 є помилковим, оскільки ч.2 ст. 32 КК України визначає, що повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчинені продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Невірним є також твердження суду, що дії ОСОБА_2 органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, оскільки суд, жодним чином у своєму рішенні не доводить правильність такої кваліфікації, підстави застосування такої норми і якими доказами підтверджується організація групи осіб для вчинення даного злочину - службового підроблення.

Крім того, адвокат зазначає, що суд при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні, тільки формально послався на норми закону, яким він регулюється, не з'ясувавши, чи відповідає позов вимогам, встановленим до позовів. Також, вказує, що ані органом досудового слідства, ані судом не досліджений та не врахований важливий факт у кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - це сума позову, а відтак викрадені кожним з них суми.

Зокрема, посилається на те, що судом безпідставно відмовлялось у задоволенні клопотань про проведення ряду експертиз, які мають важливе значення у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, вважає, що органами досудового слідства та обвинувачення, а також судом не доведено жодного епізоду, за яким обвинувачується ОСОБА_2, тому що воно базується тільки на словах керівництва ТзОВ «Облторгсервіс». Просить скасувати вирок суду І інстанції та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні вимоги, просили скасувати вирок та закрити провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, міркування прокурора, який вважав, що вирок суду слід залишити без змін, а апеляції обвинуваченої та сторони захисту без задоволення, думку обвинуваченого ОСОБА_3 і його адвоката ОСОБА_5, представника потерпілих і цивільних позивачів - ОСОБА_7 та потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_6 , які просили залишити рішення суду І інстанції без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції обвинуваченої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом І інстанції встановлено, що ОСОБА_2, працюючи згідно наказу №11 від 22.09.2003 директора ТзОВ «Облторгсервіс» на посаді головного бухгалтера вказаного товариства, тобто являючись службовою особою, переслідуючи умисну корисливу мету направлену на заволодіння коштами, належних ТзОВ «Облторгсервіс», в період часу з 2007 року по 2012 рік, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, в 2006 році ОСОБА_2, являючись головним бухгалтером ТзОВ «Облторгсервіс», тобто службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, в тому числі по розпорядженню коштами даного товариства, запропонувала фізичній особі ОСОБА_3, який не був обізнаний стосовно її намірів, на заволодіння коштами вищевказаного товариства, шляхом безпідставного перерахування коштів на його розрахункові рахунки, тобто без укладання будь-якого договору (угоди), переведення вказаних коштів в готівку та повернення їх їй.

В подальшому, фізична особа ОСОБА_3, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_2, вважаючи дії головного бухгалтера законними, не являючись приватним підприємцем, діючи від імені свого знайомого приватного підприємця ОСОБА_10, який відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зареєстрований 06.07.2001 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради, погодився на пропозицію ОСОБА_2 та надав останній відповідні банківські реквізити даного приватного підприємця .

Після цього, 27.03.2007 р. головний бухгалтер ТзОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, не маючи будь-яких законних підстав, на підставі платіжного документу №1014 з призначенням платежу «За друк рекламних буклетів згідно рах. 3193 від 19.03.2007 р. без ПДВ», заволоділа коштами даного товариства, тобто безпідставно перерахувала кошти в сумі 832,00 грн. на розрахунковий рахунок ПП «ОСОБА_10». Після чого, ОСОБА_3, який діючи від імені ПП «ОСОБА_10», не будучи обізнаним в злочинних діях ОСОБА_2, зняв вказані кошти з рахунку, тобто перевів їх в готівку та повернув ОСОБА_2, яка вказаними коштами заволоділа та розпорядилась ними на власний розсуд.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.2 КК України, тобто - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Поряд з цим, ОСОБА_2, працюючи на посаді головного бухгалтера вказаного товариства, переслідуючи умисну корисливу мету, направлену на заволодіння коштами, належних ТзОВ «Облторгсервіс», в період часу з 2007 року по 2012 рік, вчинила наступні злочини.

Так, в 2006 році ОСОБА_2, являючись головним бухгалтером ТзОВ «Облторгсервіс», тобто службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, в тому числі по розпорядженню коштами даного товариства, запропонувала фізичній особі ОСОБА_3, співпрацю з ТОВ «Облторгсервіс», яка буде полягати в наданні ним послуг даному товариству по обслуговуванню оргтехніки та перерахування коштів на його рахунки, для переведення їх в готівку, мотивуючи це виробничою необхідністю товариства.

В подальшому, фізична особа ОСОБА_3, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_2, вважаючи дії головного бухгалтера законними, не являючись приватним підприємцем, діючи від імені свого знайомого ОСОБА_10, який відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зареєстрований 06.07.2001р. виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради, погодився на пропозицію ОСОБА_2 та надав останній відповідні банківські реквізити даного приватного підприємця .

Після цього, в період часу з 28.03.2007 р. по 13.05.2010 р. головний бухгалтер ОСОБА_2, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, не маючи будь-яких законних підстав, незаконно та безпідставно, використовуючи цифровий підпис директора ТОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_11 за допомогою електронної системи «Кієнт-Банк», перераховувала на розрахункові рахунки ПП «ОСОБА_10» кошти, а саме: в 2007 році - 14052 грн.; в 2008 році - 24550 грн.; в 2009 році - 60500 грн.; в І-півріччі 2010 року - 53000 грн., загальна сума яких становить - 152102 грн..

В подальшому, тобто після перерахування коштів на рахунки «ПП ОСОБА_10», ОСОБА_3, не будучи обізнаним в злочинним намірах ОСОБА_2, діючи відповідно до її вказівок, переводив кошти перераховані з ТзОВ «Облторгсервіс» в готівку та передавав їх головному бухгалтеру ОСОБА_2, яка розпоряджалась ними на власний розсуд, тобто заволоділа ними.

В подальшому, з 2010 р. головний бухгалтер ТзОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_2, діючи відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, щодо вчинення розтрати та привласнення коштів ТзОВ «Облторгсервіс», запропонувала ОСОБА_3, як фізичній особі-підприємцю, зареєстрованій 30.04.2010 в Кіцманський районній державній адміністрації Чернівецької області, продовжити співпрацю з ТзОВ «Облторгсервіс», за раніше обумовленими умовами.

Приватний підприємець ОСОБА_3, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_2, вважаючи дії головного бухгалтера законними, погодився на пропозицію ОСОБА_2, 14.05.2010 р. і 03.01.2012 р. уклав з ТзОВ «Облторгсервіс», угоду, предметом якої є здійснення робіт по заправці та обслуговуванню копіювальних апаратів і принтерів замовника (ТзОВ «Облторгсервіс»), з метою забезпечення їх працездатності, у відповідності до встановлених норм.

Після цього, в період часу з 01.06.2010 р. по 21.09.2012 р. головний бухгалтер ТОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, не маючи будь-яких законних підстав, використовуючи цифровий підпис директора ТОВ «Облторгсервіс» за допомогою електронної системи «Клієнт-Банк», незаконно та безпідставно перераховувала на розрахункові рахунки ПП «ОСОБА_3» кошти, а саме: в ІІ-півріччі 2010 року - 126600 грн.; в 2011 році - 336100 грн.; в 2012 році - 357500 грн., загальна суму яких становить - 820200 грн..

В подальшому, тобто після перерахування коштів на рахунки «ПП ОСОБА_3», ОСОБА_3, не будучи обізнаним в злочинним намірах ОСОБА_2, діючи відповідно до її вказівок, вважаючи дії останньої законними, переводив кошти перераховані з ТзОВ «Облторгсервіс» в готівку та передавав їх головному бухгалтеру ОСОБА_2, яка розпоряджалась ними на власний розсуд, тобто заволоділа ними.

Тим самим, головний бухгалтер ТзОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_2, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч п. 1, 3, 7 ст. 9, п. 3, 7, 8 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 заволоділа коштами ТзОВ «Облторгсервіс» в сумі 152102 гривень шляхом безпідставного їх перерахування на рахунки ПП «ОСОБА_10» та коштами в сумі 820 200 гривень, шляхом перерахування їх на розрахункові рахунки ПП «ОСОБА_3», з яких 497690,00 грн., головний бухгалтер ОСОБА_2, з метою маскування своїх злочинних дій в бухгалтерському обліку відобразила, як кошти сплачені до бюджету.

Отже, в діях ОСОБА_2 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.3 КК України, тобто - привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно або за попередньою змовою групою.

Крім того, у період часу з 01.06.2010 р. по 21.09.2012 р., головний бухгалтер ТОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_2, вчиняючи фіктивні господарські операції з ПП «ОСОБА_3», направлені на заволодіння майном ТОВ «Облторгсервіс», з метою маскування своїх злочинних дій, запропонувала приватному підприємцю ОСОБА_3, під час зняття з рахунків коштів перерахованих з ТОВ «Облторгсервіс», складати завідомо неправдиві документи, для надання господарським операціям вигляду законності.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, достовірно знаючи, що кошти перераховані з ТзОВ «Облторгсервіс» з призначенням платежів не пов'язаних з виконанням умов його договорів (угод) від 14.05.2010 р. та від 03.01.2012 р. є безпідставно перерахованими, діючи за вказівкою головного бухгалтера ТзОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_2, в період часу з 2010 року по 2012 рік, знаходячись за місцем свого проживання, в будинку по АДРЕСА_2, складав завідомо неправдиві платіжні документи, шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей.

Отже, в діях ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України.

В суді І інстанції, обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнала. Суду апеляційної інстанції пояснила, що коштами на підприємстві розпоряджався директор, вона будь-яких протиправних дій не вчиняла. Кошти, які інкримінують їй заносились до приміщення бухгалтерії ТзОВ «Облторгсервіс», незалежно від того, чи була вона на робочому місці, чи ні, так само і за її відсутності й забиралися звідти, що свідчить, що жодних коштів вона особисто ніколи не отримувала. Акти виконаних робіт вона не підписувала, як не підписувала і не готувала платіжних доручень на перерахування коштів ПП «ОСОБА_3» та ПП «ОСОБА_10», бо це не входило в її посадові обов'язки. Просила суд виправдати її.

ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду, вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю та підтвердив факти викладені в пред'явленому обвинуваченні та у судовому слідстві суду 1 інстанції. Показав, що саме за пропозицією ОСОБА_2 став виготовляти «липові» акти виконаних робіт та отримувати кошті, які в банках знімав готівкою і передав на ТзОВ «Облторгсервіс» у бухгалтерію.

Колегією суддів при перевірці вироку суду І інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 358 КК України і висновок про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинах відповідає сукупності зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дано остаточну юридичну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, і яка ніким не оспорюється.

Колегія суддів вважав, що судом першої інстанції дано правильну юридичну оцінку і доказам у кримінальному проваджені, щодо ОСОБА_2, оскільки сама обвинувачена ОСОБА_2 не заперечувала фактів перерахування коштів на ПП «ОСОБА_3» та ПП «ОСОБА_10» і це підтверджується не тільки її заявою від 09.10.2012 року (том 1 а.с. 170-171, але і стенограмою її розмови з власниками ТзОВ «Облторгсервіс» з аудіо записом (том 1 а.с. 172-176). В яких обвинувачена не тільки підтверджує факти перерахування коштів, але і факти їх привласнення. Доводи ОСОБА_2, що обвинувачення ґрунтується тільки на показах зацікавлених осіб, а саме директорів-власників ТзОВ «Облторгсервіс» спростовується іншими, дослідженими в суді доказами.

Так, в матеріалах справи маються бухгалтерські документи які свідчать про перерахування коштів ПП «ОСОБА_3» та ПП «ОСОБА_10» і це підтверджується виписками по транзакціям проходження грошей у банку ( том 3 а.с. 69-70, 71-89). Крім того, сам факт крадіжки грошей у великих сумах виявили директори-власники і саме тому відбулася відверта розмова між ними та ОСОБА_2, яка і записана на аудіо. Самі власники, будучи зацікавленими у притягнення винних осіб до відповідальності звернулися з заявою про крадіжку грошей у правоохоронні органи і це спростовує доводи ОСОБА_2 в тій частині, що гроші, які приносив ОСОБА_3 і клав їх у шухляду в бухгалтерії вони особисто забирали, а зараз хочуть перекласти на неї всю відповідальність.

Покази потерпілого ОСОБА_6 підтверджують і той факт, що ОСОБА_2 виготовляла платіжні документи для перерахування коштів через банки, оскільки підписував їх він сам особисто коли вона їх приносила. Не заперечує того, що директори-засновники повністю довіряли ОСОБА_2 вести бухгалтерію, приймати участь у проведенні бухгалтерських та податкових перевірках і відповідати за стан фінансового контролю на товаристві. Заявлений цивільний позов повністю підтримав, бо саме така сума викрадених коштів встановлена досудовим слідством.

Про те, що акти виконаних робіт, які надавав ОСОБА_3 у бухгалтерію ТзОВ були безтоварними підтвердив і сам ОСОБА_3 Разом з тим, саме ці акти ( том 3 а.с. 67-70) і слугували підставою для перерахування коштів, за буцімто виконані роботи, на рахунки ПП «ОСОБА_3» та ПП «ОСОБА_10» з подальшим їх обналічуванням та передачею ОСОБА_2 грошей. Це підтверджено і аудиторським звітом від 12.12.2012 року та актом ДПІ у м. Чернівці від 09.01.2013 року на які послався суд у вироку (т.1 а.с.183-236; т.2 а.с.1-90; 93-173 ). Факт отримання грошей ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні суду 1 інстанції і свідок ОСОБА_12, який є співмешканцем обвинуваченої, якому це відомо з її слів.

На думку колегії суддів правильним є і посилання суду у вироку на виписки з банківських рахунків та копії журналів-ордерів, копії актів виконаних робіт та висновки експерта № 94-а від 09.05.2013 року ( т.2 а.с.176-250; том 3 а.с.1-25, 28-52, 53-60, 62-63, 64-66, 122-143), оскільки ці факти розкрадання в такій спосіб грошей підтвердили і допитані в суді свідки: аудитор ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Проаналізувавши висновок експерта № 94 -а та аудиторський звіт незалежної аудиторської фірми «Джерело», будь-яких розбіжностей щодо сум перерахування коштів на рахунки ПП «ОСОБА_3» та ПП «ОСОБА_10» не встановлено. При проведені вказаної експертизи перевірялись господарські відносини ТзОВ «Облторгсервіс» з ПП «ОСОБА_3» та ПП «ОСОБА_10» за період з 2006-2012 роки. При цьому були проаналізовані банківські виписки, акти виконаних робіт, журнали-ордера і відомості по рахунку 6851, оборотно-сальдові відомості.

При задоволенні судом заявленого цивільного позову правильно застосовано правил, передбачені ст.128 КПК України та ст. 88 ч.1 ЦПК України - шляхом присуджені з відповідача ОСОБА_2 документально підтверджених судових витрат, до яких згідно п.2) ч.3 ст. 79 ЦПК України належать і витрати на правову допомогу.

Крім того, згідно ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне провадження.

З внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей (Т.1, а.с № 1) видно, що ОСОБА_2 являючись головним бухгалтером ТОВ «Облторгсервіс» (юридична адреса м. Чернівці вул. Воробкевича, 5-А, фактичне місце знаходження м. Чернівці вул. Маловокзальна, 2-Е), протягом 2008-2012 років, зловживаючи своїм службовим становищем привласнила кошти ТОВ «Облторгсервіс» в сумі більше 150 тис. гривень.

З аудиторського звіту та акту перевірки державної податкової інспекції в м. Чернівці (Т.1, а.с. №№ 183-207; Т.2, а.с. №№ 93-143) вбачається, що ТОВ «Облторгсервіс» (відділ приймання замовлень) знаходиться, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, на території Шевченківського району м. Чернівці, в м. Чернівці, вул. Воробкевича, 5-А, а всі виробничі та складські приміщення на території Першотравневого району м. Чернівці по вул. Маловокзальній, 2-Е.

ОСОБА_2 поставлено у вину, що вона привласнила кошти ТОВ «Облторгсервіс», що знаходились на рахунку Чернівецької філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», який розташований на території Першотравневого району м. Чернівці, по вул. Головна, 183, (Т.1, а.с. №№ 177-182), незаконно перерахувавши їх на рахунок підприємця, обвинуваченого ОСОБА_3

Таким чином, злочин ОСОБА_2 було вчинено на території Першотравневого району м. Чернівці, тому передбачених законом підстав для скасування вироку, внаслідок порушення правил підсудності та направлення кримінального провадження на розгляд до Шевченківського районного суду м. Чернівців, за юридичною адресою ТОВ «Облторгсервіс», немає.

Про те, що кримінальне провадження органами досудового розслідування правильно було направлено за підсудністю до Першотравневого, а не Шевченківського районного суду м. Чернівці свідчить і те, що всі учасники кримінального провадження, в тому числі обвинувачені та їх захисники з цим погодились і питання в апеляційних скаргах про розгляд провадження з порушенням правил підсудності не ставили.

Не підлягає задоволенню і апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу суду від 16.12.2014 року про виправлення описок, т.я. відповідно до ч.2 ст. 379 КПК України питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Як вбачається з а.с.101 тома 9 кримінального провадження ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про час і дату розгляду цих описок. Крім того, згідно повідомлення Чернівецького слідчого ізолятора від 14.01.2015 року, ОСОБА_2 доставлялася до Першотравневого районного суду м. Чернівці 12.12.2014 року та 17.12.2014 року для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Отже будь-яких порушень норм кримінально-процесуального права, які б вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення по даній справі допущено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_4 на вирок суду І інстанції - залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2014 року, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу суду І інстанції - залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравневого районного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Мотивувальна частина ухвали буде оголошена 13 березня 2015 року о 15 годині в приміщенні апеляційного суду Чернівецької області.

Суддя-доповідач: Г.А. Станковська

Судді: О.О. Колотило

В.І. Петлюк