Ухвала суду № 43085364, 03.03.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/73/2015(м)

265/4928/14-к

Головуючий у 1-й інстанції: Шиян В.В. Єдиний унікальний номер: 265/4928/14-к

Суддя-доповідач: Шигірт Ф.С. Номер провадження №11кп/775/73м/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.

суддів: Гришина Г.А., Гєрцика Р.В.,

при секретарі Кравцові С.С.,

за участю:

прокурора Сухарєвої О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Донецької області апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та захисника на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2014, яким

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньотехнічною освітою, одруженого, працюючого старшим розливником сталі у ПАТ «Азовелектросталь», не судимий, проживає: АДРЕСА_1,

визнано винуватим та засуджено за ст.121 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно вироку, ОСОБА_2 23 травня 2014 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, діючи умисно в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці ніж, підійшов до ОСОБА_4 та завдав йому три удари ножем в тулуб, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, а саме: одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітини, одне непроникаюче в плевральну порожнину поранення грудної клітини, одне проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з пошкодженням очеревини, шлунка що ускладнилися внутрішньочеревною кровотечею, гемарогічним шоком 2 ступеню, лівостороннім гемотораксом.

З вироком не погодились прокурор, обвинувачений та захисник обвинуваченого.

В апеляційній карзі прокурора ставиться питання про скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції. Апеляційним доводом є те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку ст.349 ч.3 КПК України, не роз'яснивши учасникам судового розгляду наслідки їх згоди на такий порядок дослідження доказів. При цьому, з інших підстав вирок прокурором не оскаржено.

В апеляції захисника ставиться питання про зміну вироку суду в частині призначення покарання ОСОБА_2, а саме про звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що обвинувачений веде нормальний спосіб життя - працює, одружений, утримує двох малолітніх дітей. Позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Потерпілий не має претензій до обвинуваченого, оскільки збитки відшкодовані і вони примирилися. З самого початку ОСОБА_2 визнавав свою вину та сприяв розслідуванню справи. З поведінки ОСОБА_2 вбачається, що його каяття є дійовим.

В своїй апеляції обвинувачений просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, а саме про звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Зазначає, що вирок суду є занадто суворим, просить суд врахувати його позитивну характеристику, наявність на утриманні двох дітей та пояснення потерпілого, який просив не позбавляти його волі.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити. Проти апеляційної скарги прокурора заперечували.

Прокурор просив задовольнити його апеляційну скаргу, проти задоволення скарг обвинуваченого та захисника заперечував.

Потерпілий просив апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а вирок суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції розглянув кримінальну справу з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ст.121 ч.1 КК України за обставин викладених у вироку.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню.

При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

При розгляді справи суд не допустив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку.

Щодо доводів апеляційних скарг, то вони не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Так згідно ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Доводи прокурора не вказують на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що може бути підставою для скасування вироку та призначення нового судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав не доцільним досліджувати докази, щодо обставин злочину, які ніким не оспорювались. При цьому суд не роз'яснив учасникам провадження наслідки такого розгляду. Однак, всі учасники розуміли наслідки такого порядку розгляду провадження, оскільки будь-хто з них не заявив про порушення цим його прав. Прокурор також не зазначив в апеляційній скарзі, що він не був обізнаний в наслідках такого розгляду провадження і такими діями суду було порушено його права.

Відсутні підстави і для задоволення апеляційних вимог сторони захисту, оскільки суд першої інстанції врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого та призначив мінімальне покарання передбачене санкцією частини 1 статті 121 КК України.

Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом з тим, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив умисний тяжкий злочин проти здоров'я та життя особи заподіявши небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження, а тому підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, суд апеляційної інстанції -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2014 відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_2 - у той же строк з моменту отримання її копії.

Судді