Ухвала суду № 4308534, 16.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-2164/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.08.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № 2-4/10006-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробнича фірма “Мрія”

до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробнича фірма “Мрія”, з урахуванням послідуючого уточнення позовних вимог,подано позовпро скасування податкових повідомлень-рішень Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим, правонаступником якої є відповідач, від 05.04.2005р. про зобов’язання сплатити штраф за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання:                    № 0000401501/0 в розмірі 572 грн., № 0000441501/0 в розмірі 391 грн. 35 коп. та   № 0000431501/0 в розмірі 1 грн. 45 коп., всього на загальну суму 964 грн. 80 коп. з підстав пропуску строку давності.

      Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.08.2006р. у справі № 2-4/10006-2006А позов задоволено: визнано недійсними частково податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим № 0000431501/2 на суму 1 грн. 45 коп., № 0000401501/2 від 05.04.2005р. у сумі 572 грн., № 0000441501/2 у сумі 391 грн. 35 коп.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що згідно з актом перевірки від 31.03.2005 року за період з 02.04.2001р. по 12.02.2002р. (з терміном давності, що минув), було нараховано штрафних санкцій на суму 964 грн. 80 коп., а тому таке нарахування здійснено всупереч вимогам законодавства.

      Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.08.2006р. по даній справі скасовано, прийнято нову постанову: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим від 05.04.2005р. № 0000401501/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 572 грн., № 0000441501/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 391 грн. 35 коп., № 0000431501/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 1 грн. 45 коп.

      При цьому апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень у вказаних розмірах у зв’язку із закінченням терміну давності, однак зазначив, що предметом спору є податкові повідомлення-рішення                 № 0000401501/0, № 0000441501/0 та № 0000431501/0, які і оспорювались позивачем.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу та доповнення до неї в яких просить їх скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зазначивши при цьому, що дія Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відносно строку давності 1095 днів поширюється виключно на податкове зобов’язання, а не на фінансову санкцію.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекцією Автономної республіки Кримоспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 31.03.2005р. № 35/15-1 про результати перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на прибуток за період з 02.04.2001р. по 23.02.2005р. в якому зазначено про несвоєчасну сплату позивачем в цей період сум податкових зобов’язань, що є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 4550 грн. 90 коп.

      Згідно з актом перевірки від 31.03.2005 року за період з 02.04.2001р. по 12.02.2002р. (з терміном давності, що минув), було нараховано штрафних санкцій на суму 964 грн. 80 коп.; з цієї суми 572 грн. увійшли до податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000401501/0; 1 грн. 45 коп. увійшли до податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000431501/0; 391 грн. 35 коп. – у податкове зобов’язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000441501/0; даний факт підтверджений актом звірки від 01.08.2006р. № 56/15-1/24027430, який підписаний представниками обох сторін, та скріплений їх печатками.

      Відповідно до п. п. 1.2), 1.3), 1.5) ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

      Згідно пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

      У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків такої суми; сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (пп. 17.1.7. п. 17.1., п. 17.3. ст. 17 вказаного Закону).

      Відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 названого Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

      Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати штрафні санкції за затримку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати таких зобов’язань, а тому застосування по даній справі до позивача штрафних санкцій в розмірі 964 грн. 80 коп. неправомірне.

      Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції помилково визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 05.04.2005р. № 0000431501/2 на суму 1 грн. 45 коп., № 0000401501/2 у сумі 572 грн., № 0000441501/2 у сумі 391 грн. 35 коп., які в матеріалах справи відсутні та ним не досліджувались. Апеляційний господарський суд при прийнятті постанови вказану помилку виправив та визнав нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000401501/0, № 0000441501/0 та № 0000431501/0, які, з урахуванням уточнення позивних вимог, були предметом спору та дослідження.

      За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної республіки Крим відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № 2-4/10006-2006А залишити без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                   Міненко О. М.