Ухвала суду № 4308527, 27.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-15481/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Маринчак Н. Є.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Буд-Севастополь”

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. у справі № 20-3/158

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Буд-Севастополь”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Вертій Н. А.,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест-Буд-Севастополь” подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 14.03.2005р.            № 0000882310/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 349783 грн. 20 коп., в т. ч. 233188 грн. 80 коп. основного платежу та 116594 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 18.07.2005р. у справі     № 20-3/158 позов задоволено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що застосування відповідачем пп. пп. 7.4.1. – 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в даному випадку неправомірне, оскільки позивачем фактично укладений договір з нерезидентом, а дія даної статті розповсюджується на фінансово-господарську діяльність резидентів; при здійсненні спірних операцій позивачем включено до валових витрат тільки ціну товару без ПДВ, а в склад валового доходу – отриманий від його реалізації прибуток з відповідною позитивною різницею в сумі 23088 грн.

      Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. рішення від 18.07.2005р. по даній справі скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

      Постанова мотивована тим, що віднесення на валові витрати витрат платника податків з придбання товарів, які згодом продаються за ціною нижче за ціну придбання, можливо тільки в тих випадках, коли продаж за такою ціною викликаний умовами господарської діяльності підприємства; позивач не надав доказів того, що через певні обставини він був вимушений продати придбаний товар набагато дешевше ціни придбання; товариством неправомірно завищено суму валових витрат у третьому кварталі 2003 року на 777296 грн. у зв’язку з чим зменшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

      Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1011, 1018 ЦК України, ст. ст. 189, 190 ГК України, ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, пп. пп. 1.20.1., 1.20.8. – 1.20.10. п. 1.20. ст. 1, пп. пп. 7.4.1. – 7.4.3. п. 7.4. ст. 7, п. 10.1. ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ст. ст. 128, 159, 206 КАС України.

      Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін вважаючи її прийнятою відповідно до вимог законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 10.05.2005р. № 37/23-1/32561456/3495/10 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 23.06.2003р. по 31.12.2004р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток за третій квартал 2003 року на суму 233188 грн. 80 коп. у зв’язку із заниженням валового доходу на суму 777296 грн., отриманого в цьому звітному періоді від продажу товарів пов’язаним особам за ціною, нижчою від ціни придбання; порушення у зв’язку з цим вимог пп. пп. 7.4.1. – 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Крім того, судами встановлено укладення 01.07.2003р. позивачем з Відкритим акціонерним товариством “Градієнт” договору купівлі-продажу партії мідних контактів на загальну суму 4802304 грн., в т. ч. ПДВ – 800384 грн.; 10.07.2003р. договору комісії позивачем з Приватним підприємством “Селена” про реалізацію від імені позивача на зовнішньому ринку цих контактів; 17.07.2003р. контракту вказаного підприємства з Фірмою “CenturionLLC” (США) на виконання договору комісії та реалізацію нерезиденту мідних контактів на загальну суму 4025008 грн. без ПДВ; надходження підприємству від фірми всієї валютної виручки.

      Відповідно до абз. 2, 4 п. 1.26. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) пов’язана особа – юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов’язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

      Для застосування положень пп. пп. 7.4.1., 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону щодо визначення доходу, отриманого платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а також щодо визначення витрат, понесених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, визначальною умовою є факт пов’язаності осіб, які отримують цей дохід чи несуть такі витрати.

      Згідно пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 поширення положень підпунктів 7.4.1, 7.4.2 можливе також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. 

      Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про неправомірність застосування відповідачем цих положень при визначенні податкового зобов’язання по податку на прибуток у зв’язку з відсутністю факту пов’язаності позивача та Фірми “CenturionLLC”; розповсюдження дії вказаних норм в даному випадку на фінансово-господарську діяльність резидентів України.

      Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

      Не включаються до складу валового доходу: суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість; не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб (пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону).

      Встановивши включення позивачем при здійсненні спірних операцій до складу валових витрат тільки ціни товару в розмірі 4001920 грн. без ПДВ, а в склад валового доходу – отриманий від його реалізації прибуток в розмірі 4025008 грн., суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив про наявність позитивної різниці між ціною продажу товару та його купівлі в сумі 23088 грн., а тому висновки відповідача та апеляційного суду про продаж товарів за ціною, нижчою від ціни придбання, заниження позивачем податку на прибуток за третій квартал 2003 року на суму 233188 грн. 80 коп. у зв’язку заниженням валового доходу на суму 777296 грн. не відповідають обставинам справи.

      Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

      За вказаних обставин, наявності порушень норм матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі як таке, що скасоване помилково.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Буд-Севастополь” задовольнити.

      Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. та залишити в силі рішення Господарського суду міста Севастополя від 18.07.2005р. у справі № 20-3/158.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                         Маринчак Н. Є.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                          Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 30.01.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                  Міненко О. М.