Рішення № 43083020, 11.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5191/14-ц

Провадження № 22-ц/779/396/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Обідняк В.Д.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.

за участю секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_2 про звернення стягнення, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

24.09.2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 09.10.2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 23 100 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 09.10.2026 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором з відповідачем 09.10.2006 року було укладено договір іпотеки, згідно якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру загальною площею 62,50 кв.м., житловою площею 37,40 у АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівлює 126 250 грн. У порушення договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 02.06.2014 року виникла заборгованість в розмірі 20 466,89 доларів США.

2

Просило задовольнити позов, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у будинку, та стягнути судові витрати.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 18.12.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норма матеріального і процесуального права.

Позивач не погоджуються із висновком суду про те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Обов'язковою умовою застосування зазначеного закону є те, що у боржника або майнового поручителя на праві власності відсутнє інше житло. Як вбачається із копії паспорта позичальника, останній зареєстрований за адресою - АДРЕСА_6. Тобто, не можна вважати доведеною наявність третьої обов'язкової обставини для застосування мораторію на стягнення на це майно - відсутність у відповідача та третьої особи на праві власності іншого нерухомого житлового майна. Суд першої інстанції жодним чином не встановлював факт відсутності у відповідачів іншого нерухомого майна.

Повернення кредиту та сплата відсотків за користування отриманими коштами у порядку та в строки, обумовлені кредитним договором, є обов'язком позичальника. Невиконання або неналежне виконання цього обов'язку є порушенням права кредитора, яке підлягає судовому захисту. Кредитор має право на судовий захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений ст.38 ЗУ "Про іпотеку". В порушення ст.55 Конституції України, суд першої інстанції фактично відмовив у

3

захисті цього порушеного права та звільнив відповідача від виконання зобов'язань, встановлених законодавством та договором.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 09.10.2006 року між ЗАТ КБ

"Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № IFSWGK00000017, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 23 100 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 09.10.2026 року.

09.10.2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки № IFSWGK00000017, згідно якого відповідач надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,50 кв.м., житловою площею 37,40 кв.м. Обумовлена сторонами вартість квартири становить 126 250 грн.

В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 02.06.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 20466,89 доларів США, що за курсом НБУ складає 24 941 грн. 98 коп., та складається із: 17085,71 доларів США - заборгованість за кредитом; 2940,94 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 440,24 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання забов'язань за договором. Позичальнику надсилались вимоги про виконання порушеного зобов'язання. Однак, вимоги Банку не були виконані.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.22 підписаного сторонами договору іпотеки від 14.02.2008 року, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно розділу V Закону України "Про іпотеку", на підставі рішення суду або на підставі виконавчого надпису нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків,

4

встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 ЗУ "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним слід виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Як видно з договору іпотеки, відповідно до п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (а.с. 20).

Згідно Договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ "Про іпотеку", з інших підстав передбачених законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того що оскільки,

5

07 червня 2014 року набув чинності ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до п.1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 ЗУ "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 62,50 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Б.Леонтовича,6/29 в м.Коломия Івано-Франківської області та належить відповідачу на праві приватної власності.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції посилається на введення мараторію на стягнення майна громадян України, яке використовується як місце постійного проживання, його згоди на відчуження домоволодіння немає, а тому під час дії цього закону на зазначений предмет іпотеки не може бути звернуте стягнення та він не може бути примусово відчужений.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 23), та з довідки КП "Житлоінфоцентр" №2458 від 02.12.2014 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (власник - ОСОБА_2, незареєстрований), на усі повідомлення із суду першої інстанції та апеляційного суду, відповідач вказує у своїх заявах місце проживання АДРЕСА_6. А тому нерухоме житлове майно не використовується як місце постійного проживання позичальника.

Дія ЗУ " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як

6

забезпечення кредитів в іноземній валюті" при вирішенні даного спору по суті не може застосовуватись.

Із досліджених у справі доказів вбачається що наявні правові підстави для примусового стягнення на належне відповідачу майно.

Позивачем заявлено позов про виселення відповідача. Перевіривши надані позивачем докази в суді встановлено що на час заявлення позову та на час розгляду справи в апеляційному суді, відповідач у спірному житлі не проживає і не є там зареєстрований, що підтверджено жовідкою і не заперечується відповідачем, а також, крлегія суддів, задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, не знаходячи підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виходить з того, що відповідач має інше постійне місце проживання, тому підстав для його виселення на час розгляду справи немає. Зазначене не є перешкодою для виселення мешканців квартири, яка є предметом іпотеки, шляхом пред'явлення позову за умови надання відповідних доказів про зайняття спірного житлового приміщення.

В результаті неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі повернення кредиту у позичальника виникла заборгованість, а в банку, як іпотекодержателя (відповідно до умов договору іпотеки та ст.33 та 35 ЗУ "Про іпотеку"), виникло право на звернення стягнення на іпотечне майно.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 217 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 грудня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту № IFSWGK00000017 від 09 жовтня 2006 року, в сумі 20 466,89 доларів США, що за курсом

7

НБУ складає 242 941 грн. 98 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № IFSWGK00000017 выд 09 жовтня 2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,50 кв.м., житловою площею 37,40 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області 09 жовтня 2006 року за №3162398 згідно витягу з Державного реєстру правочинів Д-902, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухому майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предметів іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У виселенні ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 214 грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Вакарук

М.Д. Горейко