Ухвала суду № 43079294, 05.03.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/228/15-ц Номер провадження 22-ц/786/875/15Головуючий у 1-й інстанції Зємцов В. В. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області віл 7 квітня 2014 року виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука нараховано до виплати 829,77 грн. матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік.

Оскільки відповідач не виконав боргове зобов'язання та не виплатив зазначену суму, просив стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука за період простроченого грошового зобов'язання 143,87 грн. у рахунок відшкодування інфляційний втрат та 17,60 грн. 3% річних від суми боргу.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області віл 7 квітня 2014 року зобов'язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука обчислити та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік.

На примусове виконання зазначеної постанови суду було видано виконавчий лист, який ОСОБА_2 подався до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області, та постановою державного виконавця від 11 вересня 2014 року виконавче провадження закінчено.

Пред'являючи даний позов, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з невиконанням рішення суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Виходячи з зазначеного, положення статті 625 ЦК України поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

У даному випадку, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли не з договірних грошових зобов'язань (порушення грошового зобов'язання), а з примусового виконання судового рішення, що регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження». А тому, норми ст. 625 ЦК України у частині відповідальності за порушення грошового зобов'язання боржника перед кредитором не можуть застосовуватися.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних від суми нарахованої на підставі рішення суду, проте невиплаченої останньому матеріальної допомоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого суду та зводять до вільного трактування ОСОБА_2 положень чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 1 жовтня 2014 року у справі №113цс14.

Так, з зазначеної правової позиції вбачається, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (ст. 625 ЦК України) входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Між тим, це не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами недоговірних зобов'язань, оскільки із постанови суду зобов'язальні правовідносини не виникають, ст. 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, чим судове рішення не являється.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: С.М. Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль