Рішення № 43078740, 03.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/2047/13ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 22-ц/780/1459/15 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 52 03.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Антоненко В.І., Гуля В.В.,

При секретарі: Бобку О.В.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Баришівського районного суду Київської області від 14 січня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пассажирський Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", Державного територіальногалузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", треті особи: в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" ОСОБА_2, ОСОБА_3, начальник Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" ОСОБА_4 про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що він тривалий час працював у Відокремленому підрозділі Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»на різних посадах, останнім часом майстром дільниці І-ї групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсів). 26.09.2013 року наказом № 607 йому було оголошено догану, а 27.09.2013 року на підставі наказу № 615, відповідно до наказу (розпорядження) від 27.09.2013 року №2473/06 його було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає накази в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонної дільничної станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Ясинського О.В. про оголошення догани та звільнення з роботи незаконними, так як в самих наказах не зазначеного жодного конкретного вчиненого особисто ним порушення трудової дисципліни, а вказано лише загальні та нечіткі висновки вчинених позивачем порушень. Крім того, звільнення було проведено в період тимчасової його непрацездатності, перебування на лікуванні з 27.09.2013 року. Позивач є членом профспілкового органу підприємства, на якому працював. Але при його звільненні не отримана згода профспілкового комітету на його звільнення. Вважає зазначені накази та його звільнення незаконним.

Просив визнати незаконними накази № 607 від 26.09.2013 року, № 615 від 27.09.2013 року, наказ (розпорядження) № 2473\ОС від 27.09.2013 року та поновити його на роботі на посаді майстра дільниці І-ї групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсів) Київського резерву провідників пасажирських вагонів ( непоїзний штат). Також просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20 000 гривень, яку вважав заподіяну відповідачем незаконним його звільненням.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 14 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано наказ № 607 від 26.09.2013 року в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_2 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани незаконним.

Визнано наказ № 615 від 27.09.2013 року в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_2 в частині звільнення ОСОБА_1, з роботи за пунктом 3 ст.40 КЗпП України незаконним.

Визнано наказ (розпорядження) №2473/0С від 27.09.2013 року про припинення трудового договору ( контракту) в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1, з посади майстра дільниці І-ї групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу) Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) незаконним.

ОСОБА_1, поновлено на роботі в Відокремлений підрозділ Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на посаді майстра дільниці І-ї групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу) Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) з 27.09.2013 року.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ( 01034, м. Київ, вулиця Лисенка, 6, код ЄДРПОУ : 04713033) на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.09.2013 року по день винесення рішення суду в сумі 73 252 ( сімдесят три тисячі двісті п»ятдесят дві) гривні 80 копійок та завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 ( двадцяти тисяч) гривень, всього стягнути 93 252 ( дев»яносто три тисячі двісті п»ятдесят дві) гривні 80 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.04.1992 року працював у Відокремленому підрозділі Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»на різних посадах, з 26.10.2012 року майстром дільниці І-ї групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсів), завдання, права, обов»язки якого викладені в посадовій інструкції, затвердженій начальником Вагонної дільниці ст. Київ-пасажирський ППЗ Тодчук В.Т. 09.01.2013 року.

Наказом № 607 від 26.09.2013 року в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_2 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов»язків, що виявилось у невиконанні вимог п. 2.1.15 посадової інструкції майстра дільниці 1 групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсів) Київського резерву провідників щодо проведення раптових перевірок і здійснення контролю за роботою поїзних бригад на шляху прямування. Підставою для винесення даного наказу зазначено протокол оперативної наради та письмове пояснення ОСОБА_1

Відповідно до ч.3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ч.4 ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В оспорюваному наказі № 607 не вказано конкретне порушення та дата нездійснення належного контролю позивачем, не вказана дата непроведення планової перевірки, номер поїзда та поїзної бригади, відсутні конкретні посилання на трудові обов»язки, які були порушені позивачем. Даний наказ не був вручений позивачу, з ним він не ознайомлений, на даному наказі відсутній підпис позивача про ознайомлення з наказом, чим порушено вимоги ч.4 ст. 149 КЗпП України.

Наказом № 615 від 27.09.2013 року в.о. начальника Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_2 позивача звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України за неналежне виконання своїх посадових обов»язків, а саме: пунктів 2.1.10, 2.2.1, 2.2.3, 2.2.9 Посадової інструкції майстра дільниці 1 групи ( з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу), яке полягає у відсутності контролю за роботою підлеглих працівників, нездійсненні належної профілактичної роботи по недопущенню працівниками поїзних бригад своїх посадових обов»язків, правил перевезення пасажирів та умов контракту, нездійснення контролю за виконанням підлеглими встановлених виробничих завдань.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП) у період його тимчасової непрацездатності. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу в день звільнення відкрито лікарняний листок, який було видано 27.09.2013 року Пирятинською центральною районною лікарнею та згідно з копією якого ОСОБА_1 звільнено від роботи з 27 вересня 2013 року до 11 жовтня 2013 року.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктом 3 ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Також встановлено, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський профспілки залізничників і транспортних будівельників України, а тому, відповідно до ст.43 КЗпП України, його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України можливе лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Звільнення ОСОБА_1 було проведено без згоди профспілкового комітету, а тому, відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України, судом було зупинено провадження по справі з метою отримання згоди або ж відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 Первинна профспілкова організація Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський надала витяг із протоколу № 57 засідання профспілкового комітету від 18.12.2013 року згідно якого, на підставі ст.ст.147, ч.2 ст.140, п.3 ст.40 КЗпП України, ч.6 ст.43 Конституції України профспілковий комітет первинної профспілкової організації Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський не дає згоди на звільнення з роботи майстра дільниці І-ї групи ( з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу) члена профспілкового комітету ОСОБА_1

Стаття 43 КЗпП України передбачає необхідність одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, то її відсутність у відповідності до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» тягне за собою поновлення працівника на роботі.

Ухвалюючи рішення та поновлюючи позивача на роботі , суд І інстанції прийшов правильного висновку, що його звільнення відповідачем відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вимоги про поновлення позивача на роботі підлягають до задоволення.

Відповідно до довідки АБ № 626334 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) правовий статус Відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» зазначено без права юридичної особи, а головним підприємством вказано Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач звільнений з роботи 27.09.2013 року. З цього ж дня 27 вересня 2013 року до 11 жовтня 2013 року позивач перебував на лікарняному листку, на лікуванні на денному стаціонарі. З позовом про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивач звернувся відразу після закінчення лікування 15.10.2013 року. 14.01.2013 року по даній справі Баришівським районним судом Київської області було винесено рішення про визнання недійсними оскаржуваних наказів та поновлення на роботі. Рішення по даній справі оскаржувалось і в апеляційному і в касаційному порядку. Суд вважає, що позовна заява позивача розглядається в судах різних інстанцій більше року не з вини позивача, тому колегія судів вважає, що є всі підстави для винесення рішення про виплату середнього заробітку позивачу за весь час вимушеного прогулу.

З довідки № 2670 від 08.11.2013року вбачається, що середньомісячна заробітна плата майстра резерву провідників Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський ОСОБА_1 становила 4630 гривень 92 копійки, середньоденна заробітна плата складала 210 гривень 50 копійок.

За період незаконного звільнення ОСОБА_1 з займаної посади і по день прийняття рішення про поновлення на роботі з 27.09.2013 року по 14.01.2015 року кількість часу вимушеного прогулу становить 15 місяців ( 12 місяців 2014 року та 3 місяці 2013 року), 18 днів ( 4 дні вересня 2013 року та 14 днів січня 2015 року).

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь останнього з відповідача, склав:

4630 гривень 921 копійки х 15 місяці = 69463 гривні 80 копійок

210 гривень 50 копійок х 18 днів = 3 789 гривень 00 копійок,

Всього 69463 гривні 80 копійок + 3 789 гривень 00 копійок = 73 252 гривні 80 копійок.

Оскільки позивач поновлюється на роботі на посаді майстра дільниці 1-ї групи ( з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу) Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) в Головне підприємство - Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», то підлягає стягненню сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра дільниці 1-ї групи ( з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу) Київського резерву провідників пасажирських вагонів ( непоїзний штат) з дня звільнення 27.09.2013 року та з розміром стягнутої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В цій частині рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Незаконне звільнення позивача 27.09.2013 року із займаної посади майстра дільниці за п.3 ст. 40 КЗпП України призвело до порушення його законного права на працю, внаслідок чого завдано моральної шкоди.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд правильно також керувався Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року № 4 "Про судову практику відшкодування моральної(немайнової ) шкоди".

Проте колегія суддів не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди на користь позивача та вважає що вона є завищеною, оскільки останній не довів що саме в такому розмірі йому заподіяна шкода.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди та враховуючи при цьому характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди слід змінити, зменшивши до 5 (п'ять тисяч) гривень.

Враховуючи викладене, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміні в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 309,316 ЦПК України , колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 14 січня 2015 року змінити в частині стягнення моральної шкоди.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 5 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: