Рішення № 43078714, 02.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1470/14 Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/972/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала наступним:

19 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_3 за участю відповідача було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого вона набула права вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» майнових прав на об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 186/7/1_ИП від 25 жовтня 2010 року.

Також 19 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_4 за участю відповідача був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого вона набула права вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» майнових прав на об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 1/82_ИП від 25 жовтня 2010 року.

Згідно ст. 3 зазначених вище договорів купівлі-продажу майнових прав майнові права на об'єкт нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання сторонами відповідного акту не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва. Право власності на майнові права переходять від продавця до покупця після підписання акту.

Вартість майнових прав на квартиру згідно п. 4.2. договорів склала 157 162,50 грн. Факт повної оплати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вартості майнових прав на квартири за договорами підтверджується довідками про оплату повної їх вартості від 27 жовтня 2010 року, виданих ТОВ «Аверс-Сіті».

16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введений в експлуатацію. Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22 вересня 2011 року доручено КП «Ірпінське БТІ» оформити та видати ТОВ «Аверс-Сіті» поквартирно свідоцтва про право власності на квартири введеного в експлуатацію спірного будинку.

Позивач неодноразово в усній та письмовій формі зверталася до ТОВ «Аверс-Сіті» із вимогою щодо передачі їй документів на квартири та виконання умов договорів, однак відповіді не отримала, а тому вважала свої права порушеними. У зв'язку із наведеним просила суд визнати за нею право власності на спірні квартири, зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» передати їй технічну документацію (технічні паспорти) на них, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня2014 року позов задоволено, за ОСОБА_2 визнане право власності на вищевказані квартири, зобов'язано ТОВ «Аверс-Сіті» передати їй технічну документацію на них, стягнуто відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Зазначає, що у позивачки не виникло право, про визнання якого заявлено позов. Вказує, що позивачем не надано доказів про внесення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розрахунку за спірні квартири. Крім того, зазначає, що спірні квартири коштують дорожче, це свідчить, що позивачем не проінвестовано спірну нерухомість, що у свою чергу є підставою для відмови у позові. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повній мірі внесли передбачені укладеними договорами купівлі-продажу майнових прав кошти за спірні квартири, згодом ОСОБА_2 набула право вимоги до відповідача щодо майнових прав наквартири, а оскільки відповідач не визнає прав позивача на них, її порушені права можуть бути відновлені шляхом визнання за позивачем права власності на вказані квартири.

З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин. Таким чином об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Згідно зі ст.16 ЦК України способом захисту права та інтересу є, серед іншого, визнання права. Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Зважаючи на наведене, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до частини другої ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом даної норми новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

З урахуванням наведеного захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема, на підставі ст. 392 ЦК України.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року за результатами розгляду справи № 6-129 цс 14, предметом якої був спір про визнання права власності на житло за позовом особи до ТОВ «Аверс-Сіті». При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема, на підставі ст. 392 ЦК України. При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

На підставі укладених з відповідачем договорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої обов'язки виконали повністю, сплативши вартість квартир, в засвідчення чого в справі містяться відповідні довідки, видані самим відповідачем (а.с. 16, 27). Згодом свої права на об'єкт будівництва вказані особи на підставі відповідних договорів відступили позивачу. В той же час позивач не може реалізувати належні йому майнові права шляхом отримання у власність спірних квартир, оскільки право власності на них після прийняття будинку до експлуатації вже оформлене на забудовника - відповідача ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 270 від 22 вересня 2011 року «Про оформлення та видачу ТОВ «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26». При цьому ТОВ «Аверс-сіті» заперечує проти визнання права власності на квартири за позивачем. За таких умов суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання за нею права власності на спірні квартири, з чим погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника апелянта на те, що спірні квартири коштують дорожче, ніж за них було внесено коштів, оскільки такі посилання спростовуються укладеними між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс-Сіті»договорами купівлі-продажу майнових прав. Ніяких доповнень чи змін до вказаних договорів щодо вартості майнових прав сторонами не вносилося.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволення вимог щодо визнання за позивачем права власності на спірні квартири. В той же час колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача передати позивачу технічну документацію (технічний паспорт) на спірні квартири, оскільки такий обов'язок відповідача не випливає ні з вимог закону, ні з положень укладених ним договорів купівлі-продажу майнових прав від 25 жовтня 2010 року. При цьому відповідно до п.3.3 зазначених договорів оформлення права власності на об'єкт нерухомості здійснюється покупцем самостійно за власний рахунок. Також колегія суддів виходить з того, що визнання права власності на квартири за позивачем надає йому право самостійно звернутися до відповідних органів для отримання технічного паспорта на своє ім'я.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а саме в частині оскарження рішення суду щодо зобов'язання відповідача передати позивачу технічні паспорти на спірні квартири.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2014 року в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_2технічні паспорти на квартири № 7 та № 82 в будинку АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_2технічну документацію на спірні квартири відмовити. В решті рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді