Постанова № 43077077, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/1020/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№970 З/1-43) на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2014 року у справі №908/1020/14

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС – ІНВЕСТ”, м. Одеса

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.05.2014р. у справі №908/1020/14 задоволено позов Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС - ІНВЕСТ" та змінено п. 5 договору оренди землі від 18.05.2007р. за № 040726100394, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПС - ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки загальною площею 5,5993 га., яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 для розташування оздоровчо-житлового комплексу, виклавши його в такій редакції: " 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 20 461 521,99 грн. (двадцять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча п'ятсот двадцять одна грн. 99 коп.) в цінах 2013 року". Змінено п. 9 договору оренди землі від 18.05.2007р. за № 040726100394, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПС - ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки загальною площею 5,5993 га., яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 для розташування оздоровчо-житлового комплексу, виклавши його в такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 613 845,66 грн. (шістсот тринадцять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 66 коп.), що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС - ІНВЕСТ" на користь Запорізької міської ради 1218 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2014 р. у справі № 908/1020/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року порушено провадження за даною апеляційною скаргою та призначено її розгляд на 14.07.2014 року о 10:50.

07 липня 2014 року зборами суддів Донецького апеляційного господарського суду, з метою забезпечення безпеки працівників суду та учасників судових процесів, прийнято рішення призупинити з 08 липня 2014 року роботу Донецького апеляційного господарського суду до завершення активної фази антитерористичної операції на території Донецької області та створення належних умов для функціонування судових установ.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням голови ВГСУ №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

В зв’язку з тим, що господарська справа №908/1020/14 не була передана Донецьким апеляційним господарським судом за підсудністю до Харківського апеляційного господарського суду 15.12.2014 р. Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області із заявою про відновлення судової справи для подальшого її направлення до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2015р. заяву Запорізької міської ради від 15.12.2014р. про відновлення справи № 908/1020/14 задоволено. Відновлено втрачену справу №908/1020/14. Матеріали справи передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 11.03.2015 року.

03.03.2015 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3523) в якому вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2014 року у справі № 908/1020/14 без змін.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки на зворотних повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПС - ІНВЕСТ" (Орендар) 18.05.2007 року був укладений договір оренди землі, який зареєстровано У Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.06.2007р. за № 040726100394.

Відповідно до п.1.1 Договору, Орендодавець відповідно до рішення десятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 55/12 від 28.03.2007 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування оздоровчо-житлового комплексу, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,5993 га. (п. 2 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно п. 5 Договору, становила 6 756 675,31 грн. в цінах 2007 року.

За змістом п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 67 566,75 грн., що складає 1% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.

Згідно із п. 11 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району 33216812700006 в управлінні Держказначейства у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677103, код 13050200.

Відповідно до п. 12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати;

- в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що, зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2011р. на позачерговій сесії Запорізької міської ради шостого скликання було прийнято рішення № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя».

Рішенням Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012р. було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради № 16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя». Зокрема, вказаним рішенням встановлено коефіцієнт « 6» для визначення розміру орендної плати для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій та газових автозаправних станцій. Розмір орендної плати визначається згідно формули: О= П*К*Кі, де «О» - розмір орендної плати, «П» - розмір земельного податку, визначений згідно вимог Податкового кодексу України, «К» - коефіцієнт, визначений даним рішенням, «Кі» - коефіцієнт індексації.

Рішенням міської ради № 37 від 26.06.2012р. зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03.03.2008р. № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати.

Пунктом 5 згаданого рішення встановлено, що воно набирає чинності з 01.01.2013р.

Рішення Запорізької міської ради № 37 було оприлюднене 24.07.2012р. в газеті «Запорізька Січ».

Згідно витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 5,5993 га (кадастровий номер 2310100000:04:043:0280), розташованої в м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27, що перебуває в оренді ТОВ "СПС - ІНВЕСТ", нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 20 461 521,99 грн.

Враховуючи зміну коефіцієнту для визначення розміру орендної плати, позивач в порядку ст. 188 ГК України листом (вих.. № 01/02-21/00942 від 02.04.2013р.) звернувся до відповідача із пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 18.05.2007р., а саме - викласти п. 5 та п. 9 договору у наступній редакції:

« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 20 461 521,99 грн. (двадцять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча п'ятсот двадцять одна грн. 99 коп.) в цінах 2013 року»;

« 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 613 845,66 грн. (шістсот тринадцять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 66 коп.), що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».

У зв'язку із тим, що додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 18.05.2007р. з боку ТОВ "СПС - ІНВЕСТ" підписано не було, відповідач не сплачує орендну плату у встановленому рішенням міської ради № 37 шестикратному розмірі земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року, Запорізька міська рада звернулась до господарського суду із позовом про зміну п.5 та п. 9 договору в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату - є однією з істотних умов договору оренди землі відповідно до ст. 15 цього ж Закону.

Стаття 21 вказаного Закону визначає орендну плату як платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю закріплено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі ст. 201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земель провадиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288.1 Податкового кодексу України).

У відповідності до ст. 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути менше - для земель несільськогосподарського призначення - трикратного розміру земельного податку, встановленого цим розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільським, селищним, міським радам надано повноваження розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Так, відповідно до пункту 35 ст. 26 цього ж Закону до відома сільських, селищних, міських рад віднесено затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 59 вказаного Закону рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території та оприлюднюються у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 5 наведеної статті, рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору оренди землі від 18.05.2007р. в п. 12 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати може бути переглянутий один раз на рік, зокрема, в разі зміни розмірів земельного податку, також в разі прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що приймаючи рішення № 37 від 26.06.2012р. про збільшення з 01.01.2013р. ставок орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення в м. Запоріжжі, Запорізька міська рада діяла в межах наданих їй Законом повноважень.

Згідно із нормами п.9.1.10 та п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю (у формі земельного податку та орендної плати) визначається загальнодержавним податком. А відповідно до п.4.1.9 ст. 4 цього ж кодексу, зміни будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніш, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Оскільки рішення міської ради № 37 прийнято 26.06.2012р., а новий бюджетний період розпочався з 1 січня 2013 року, слід зазначити, що вказане рішення прийнято в межах встановлених діючим законодавством строків. Також, в самому рішенні зазначено строк введення його в дію - з 01.01.2013р., що відповідає приписам п. 5 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Отже, рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012р. набрало чинності 01.01.2013р. і на момент розгляду спору в суді є дійсним, його дію у встановленому законом порядку не скасовано.

В матеріалах справи знаходяться відповідні докази, що підтверджують направлення позивачем відповідних пропозицій відповідачу щодо зміни умов договору.

За таких обставин, правомірним є висновок господарського суду, що укладений між сторонами по справі договір оренди землі від 18.05.2007р. потребує приведення у відповідність до норм чинного законодавства.

Відтак, правомірним вбачається намір Запорізької міської ради, як Орендодавця земельної ділянки, переглянути встановлений Договором розмір орендної плати у зв'язку із підвищенням розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі відповідно до рішення ЗМР № 37 від 26.06.2012р.

Виходячи з представленого суду витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки в м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 площею 5,5993 га (кадастровий номер 2310100000:04:043:0280), наданого Головним управлінням Держземагентства від 15.03.2013р., згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 20 461 521,99 грн., розмір орендної плати за вказану земельну ділянку за договором оренди від 18.05.2007р. має розраховуватись за формулою: 20 461 521,99 х 1% х 3 = 613 845,66 грн., де: 613 845,66 грн. - розмір орендної плати; 20 461 521,99 х 1% - розмір земельного податку, визначений згідно – вимогами Податкового кодексу України; 3 - коефіцієнт, визначений рішенням ЗМР від 26.06.2012р. № 37.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 288 Податкового кодексу України орендна плата за земельну ділянку в м. Запоріжжя на вул. Розваги, 27 площею 5,5993 га (кадастровий номер 2310100000:04:043:0280) має сплачуватись ТОВ "СПС - ІНВЕСТ" у трьохкратному розмірі земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року, тобто в сумі 613 845,66 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що посилання суду на ст. 188 Господарського кодексу України як на правову підставу вимоги про зміну Договору оренди неправомірне, оскільки за ст. 4 ГК України земельні відносини не є предметом його регулювання.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу і адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Приписами п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

За таких обставин, даний спір підвідомчий саме господарському суду.

Також, необґрунтованими є твердження відповідача в апеляційній скарзі, що умови Договору оренди не містять права орендодавця змінювати процентну ставку орендної плати в односторонньому порядку.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є зокрема, земля, як власність територіальної громади міста.

В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міської ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

На вимогу статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Запорізькою міською радою 26.06.2012 року прийняте рішення № 37 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 р. № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у місті Запоріжжя» (далі - рішення № 37), яке є чинним та обов'язковим до виконання на території м. Запоріжжя.

Рішенням № 37 встановлено, що при розрахунку розміру орендної плати за всі земельні ділянки м. Запоріжжя, крім пунктів, наведених нижче, використовується коефіцієнт 3.

Вказане рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 р. є чинним.

Крім того, відповідно до п. 12 Договору оренди, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати.

Таким чином, прийняте Запорізькою міською радою рішення № 37, яким затверджено нові розміри орендної плати за земельні ділянки, є підставою для внесення змін до Договору оренди, що в свою чергу передбачено умовами Договору оренди.

Щодо застосування норм Податкового кодексу, колегія суддів зазначає, що Пунктом 14.1.147 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Частиною 3 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що в разі, якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків і зборів, що регулюються цим кодексом, застосовуються правила цього кодексу.

Відповідач, згідно з умовами Договору оренди землі, користується земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності.

Таким чином, порядок та розмір справляння земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками визначається саме нормами ПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки, з огляду на вищезазначене, позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14 травня 2014 року у справі №908/1020/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 13.03.2015 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.