Постанова № 43077041, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/1207/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Шеремет З.В. (довіреність №01/02-07/02188, від 23.07.2014 року),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №738 З/1-12) на рішення господарського суду Запорізької області від 10 червня 2014 року у справі №908/1207/14

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Київ,

про внесення змін до договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Запорізька міська рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" про: зміну п. 1.6. договору оренди земельної ділянки від 19.12.2002 року за № 63, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток» щодо земельної ділянки площею 0,1134 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, схрещення проспекту Леніна та вулиці Першотравневої для розташування автозаправної станції, виклавши його в такій редакції: « 1.6. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 1465128,00 грн. (один мільйон чотириста шістдесят п'ять тисяч сто двадцять вісім грн. 00 коп.) в цінах 2013 року», та зміну п.3.1. договору оренди земельної ділянки, виклавши його в такій редакції: « 3.1. орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 87907,68 грн. (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сім грн. 00 коп.), що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2014 року у справі №908/1207/14 (суддя Смірнов О.Г.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по справі №908/1207/14 від 10.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.3560 від 03.03.2014 року), в якому вказує, що апеляційна скарга є не обґрунтована, а рішення від 10 червня 2014 року у справі №908/1207/14 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні. Сторони належним чином повідомленні про час і місце слухання справи про, що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79-80).

Відповідач надав клопотання (вх. №3727, від 06.03.2015 року), в якому просить судове засідання по справі №908/1207/14, призначене на 11.03.2015 року, відкласти, у зв'язку з хворобою представника ТОВ «Восток» на іншу дату.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Запорізькою міською радою 26.06.2012 року було прийнято рішення № 37 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 року № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя».

Вказаним рішенням був затверджений коефіцієнт "К", згідно якого визначається розмір орендної плати, зокрема для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, встановлений коефіцієнт 6. Зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03.03.2008 року № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати.

У зв'язку із тим, що розмір орендної плати за надану відповідачу в оренду земельну ділянку, визначений пунктом 3.1. договору оренди землі від 19.12.2002 року, не відповідає встановленому рішенням Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року та вимогам діючого законодавства, позивач звернувся до відповідача з пропозицією № 01/02-32/02/600 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до договору оренди землі» шляхом викладення п. 3.1. договору в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 87907,68 грн., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року». До пропозиції було додано розрахунок орендної плати на земельну ділянку на 2 аркушах та додатковий договір до договору оренди землі від 19.02.2002 року за № 63. Позивач посилався, що вказана пропозиція отримана 11.09.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с. 9). Однак, відповідач відповідь на вказану пропозицію не надав.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди землі. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо ціни, строку його дії, об'єкту оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками тощо, а тому він вважається укладеним згідно п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 вищезазначеного закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Як визначено у п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Виходячи з положень п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата, поряд із земельним податком, є формою плати за землю, яка, в силу положень п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, віднесена до загальнодержавних податків.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування за цим податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди (ч. 288.4), але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ч. 288.5).

Відповідно до статті 290 Господарського кодексу України розмір плати за користування земельною ділянкою, що є державною або комунальною власністю, не може бути нижчим за встановлений відповідно до закону.

Відповідно до ст. 274.1. Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження конкретних ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України віднесено пунктом 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської рад, яка реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях ради.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» № 1378-ІV від 11.12.2003 року нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 цього ж Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, затвердження нормативної грошової оцінки землі, ставок земельного податку та розміру орендної плати відноситься до виключної компетенції відповідної місцевої ради. При цьому, мінімальний граничний розмір орендної плати залежить від розміру земельного податку, який у свою чергу, обчислюється від нормативної грошової оцінки землі.

Так, рішенням Запорізької міської ради від 03.03.2008 року № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану українським ДНДІПМ "Дніпромісто", затверджено базову вартість 1 кв. м. землі у розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 року, значення коефіцієнтів місцерозташування та впливу локальних факторів, а також впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 27.07.2011 року № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення м. Запоріжжя» було затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя.

В подальшому, рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2012 року № 37 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 р. № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», змінено коефіцієнт "К", згідно якого визначається розмір орендної плати, зокрема для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, він встановлений в розмірі 6.

Зокрема, цим рішенням встановлено, що розмір орендної плати визначається згідно формули О = П*К*Кі, де О - розмір орендної плати, П - розмір земельного податку, визначений згідно вимог Податкового кодексу України, К - коефіцієнт, визначений даним рішенням, Кі - коефіцієнт індексації.

Виходячи з положень чинного законодавства мінімальний граничний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється Податковим кодексом України, при цьому затвердження ставок земельного податку, а отже і розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки, відноситься до виключної компетенції сільської, селищної, міської рад, яка реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях ради. Тому прийняття радою рішення про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення є підставою для приведення положень спірного договору оренди землі у відповідність до вимог цього рішення в частині визначення розміру орендної плати.

Так, в матеріалах справи міститься Витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виданий Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області, щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. на схрещені пр. Леніна та вул. Першотравневої площею 1134,00 м2 за кадастровим номером 2310100000:01:004:0035, відповідно до якого станом на 08.02.2013 року нормативна грошова оцінка вказаної ділянки становить 146518,00 грн.

Таким чином, розмір земельного податку для вказаної земельної ділянки складає 14651,28 грн. (1% від нормативної грошової оцінки), а орендна плата складає 87907,68 грн. = 14651,28 грн. х 6, де 6 - коефіцієнт "К", згідно якого визначається розмір орендної плати.

У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення, Запорізька міська рада 11.09.2013 року звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" з пропозицією № 01/02-32/02600 про внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2002 року. До пропозиції було додано розрахунок нового розміру орендної плати та проект додаткового договору.

Отже, запропоновані відповідачу для внесення змін у договір розміри нормативної грошової оцінки землі та орендної плати відповідають вимогам чинного законодавства та рішенням Запорізької міської ради від 03.03.2008 року № 79, від 26.06.2012 року № 37.

Проте, пропозиція позивача залишена відповідачем без задоволення, станом на час звернення з позовною заявою до суду, відповідачем не здійснено заходів щодо внесення запропонованих змін до договору. Додаткову угоду також не укладено.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з п. 34 ст. 26 вказаного Закону України виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 59 вказаного Закону рада, в межах повноважень, приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до ст. 144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території та оприлюднюються у встановленому законом порядку.

Згідно п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Станом на час вирішення спору судом першої інстанції, та апеляційним судом згадане рішення в установленому законом порядку не скасовано, не змінено і не визнано недійсним, а відтак, в силу приписів ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Законом визначено, що зміна розміру грошової оцінки землі має наслідком зміну земельного податку щодо відповідних земельних ділянок, а тому наявні передбачені договором умови, при яких його зміна є обов'язковою для сторін.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку. Вказані обставини передбачені сторонами у п. 7.1. договору оренди землі.

Відтак, оскільки розмір орендної плати за надану відповідачу земельну ділянку, визначений пунктом 3.1. договору, не відповідає розміру орендної плати, затвердженому вищевказаним рішенням Запорізької міської ради, а умовами договору оренди земельної ділянки від 19.12.2002 року передбачено внесення змін до нього у разі зміни розміру орендної плати, колегія суддів дійшла висновку, що наявні достатні підстави для зміни договору у частині, що стосується розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Запорізької області від 10 червня 2014 року у справі №908/1207/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10 червня 2014 року у справі №908/1207/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.03.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.