Рішення № 43076826, 05.03.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.03.2015р. Справа № 917/14/15

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, Полтавська область,36011

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Трейдінг", вул.Радянська, 76, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500

про стягнення 339400,00 грн..

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Шморгай О.М. дов.№ 2 від 05.01.2015 року; Полях Т.В. - дов. № 10 від 09.02. 2015р.

від відповідача: в друге не з'явився (поважності причин неявки не повідомив)

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 339400,00 грн. амортизаційних відрахувань за договором № 1-Ц/2002 від 10.01.2002 року.

Відповідач в друге явку повноважного представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки суд не повідомив, вимог ухвал від 13.01.2015р. та від 12.02.2015 року не виконав, відзив на позовну заяву не подав. Ухвали повернулись до канцелярії суду з відміткою поштового відділення '' закінчення терміну зберігання ''- а.с. 35-38;45-48.

05.03.2015 року за вхід. № 3084 канцелярії суду представник позивача О.Шморгай на вимогу суду подав додаткові докази які просить залучити до матеріалів справи. Суд дані документи прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи - а.с. 49-62.

05.03.2015 року за вхід. № 3123 канцелярії суду представник позивача О.Шморгай узагальнену інформацію №50 від 11.06.2013 року довідку про нарахування та використання амортизаційних відрахувань та інші нормативні акти. Суд їх прийняв до розгляду і залучив до матеріалів справи -а.с.63-104.

Справа відповідно до приписів 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та за результатами оцінки поданих позивачем додаткових доказів,у нарадчій кімнаті суд встановив наступне:

10.01.2002 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (надалі - Позивач) та ТОВ «Алко Трейдінг» (надалі - Відповідач) було укладено Договір №1-Ц/2002 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Лубенський виноробний завод» (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач виступав Орендодавцем, а Відповідач -Орендарем. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Ставицькою Л.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 770 від 11.03.2005 року -а.с.7-14.

Актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу Лубенського виноробного заводу який знаходиться за адресою: 37500,м. Лубни, вул. Радянська,76 від 10 січня 2002 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цей цілісний майновий комплекс - а.с. 15-17.

На момент укладання зазначеного Договору, чинне законодавство не містило вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів оренди, укладених на строк понад 1 рік. Обов'язковість проведення нотаріального посвідчення та державної реєстрації передбачено ЦК України лише з 01.01.2004 року.

Після набрання чинності Цивільного кодексу України та Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів (наказ Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року №86/5) та після виготовлення за рахунок орендаря правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, що входять до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства/далі ЦМК/ «Лубенський виноробний завод», за адресою: м. Лубни Полтавської області, вул. Радянська, 76 було проведено нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію правочину 11.03.2005 року.

Таким чином, відповідно до статті 12 Закону України ''Про оренду державного та комунального майна'' № 2270-ХІІ від 10 квітня 1992 року / із змінами та доповненнями/ договір оренди №1-Ц/2002 від 10.01.2002 р. вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору та нотаріальним посвідченням і державної реєстрацію правочину 11.03.2005 року.

У договір в редакції від 11.03.2005 року (№1-Ц/2002 від 10.01.2002) оренди ЦМК ДП «Лубенський виноробний завод» внесено зміни, зокрема в розділ 4 Договору «Використання амортизаційних відрахувань» та розділ 5 «Обов'язки Орендаря». Зазначені розділи викладено в новій редакції, що підтверджується рішенням господарського суду Полтавської області №917/2105/13 від 08.01.2014 року - а.с.18-21.

Дата нарахування орендної плати вважається дата підписання акту приймання-передачі майна, що передається в оренду (п.10.2). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на продовження цього договору / п.10.7 /.

Рішенням господарського суду Полтавської області №917/139/14 від 19.06.2014 року, договір оренди №1-Ц/2002 від 10.01.2002р. із змінами було достроково розірвано та зобов'язано ТОВ «Алко Трейдінг» повернути орендоване державне майно - цілісний майновий комплекс державного підприємства ''Лубенський виноробний завод'', за адресою: м. Лубни Полтавської області, вул. Радянська, 76.

Рішення суду набрало законної сили 07.07.2014 року, а отже договір є розірваним з 07.07.2014 року - а.с. 22-24. Незважаючи на вищенаведене відповідач на дату подання позову / вхід. № 18/15 від 06.01.2015 року канцелярії суду / майно орендодавцю не повернув. Керівництво ТОВ «Алко Трейдінг», не зважаючи на наявність зазначеного вище рішення суду, ухиляється від проведення інвентаризації майна підприємства, чим порушує вимоги чинного законодавства України.

Статтею 23 Закону України ''Про оренду державного та комунального майна'' №2270-ХІІ від 10 квітня 1992 року / із змінами та доповненнями/ визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність до нового власника.

Частиною 3 вищевказаного Закону визначено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпоряджені підприємство, господарське, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Орендар м а є п р а в о за п о г о д ж е н н я м з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Статтею 26 Закону України ''Про оренду державного та комунального майна'' №2270-ХІІ від 10 квітня 1992 року / із змінами та доповненнями/ визначено порядок припинення договору оренди. Пунктом 10.8 договору оренди №1-Ц/2002 від 10.01.2002 р. сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації підприємства за участю орендаря; загибелі підприємства; дострокове за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду, банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

Строк чинності договору 5/п'ять/ років(п.10.1). Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/139/14 від 19.06.2014 року /а.с. 22-24/ встановлено, що цей договір діє з 10.01.02р. до 10.01.2007 р.. 26.06.2007р. між сторонами була додаткова угода №1 до договору оренди від 11.03.05р. про зміну орендних платежів, які визначаються на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.010.95р. № 786 ( із змінами, внесеними постановою Кабінету міністрів України від 27.12.06р. № 1846) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2007р. - 7 528,62 грн. Нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством з 01.01.07р.

21.01.10р. між сторонами був укладений договір про внесення змін №2 до договору оренди №1-Ц/2002 від 10.01.2002 р. (від 11.03.05р.) яким на підставі акту, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства станом на 01.01.02р. вартість ЦМК становить 606,2 тис. грн. у т.ч. основні фонди за залишковою вартістю 606,2 тис. грн.

Сторони домовились продовжити дію договору на 25 років та викласти перше речення пункту 10.1 розділу 10 ''Строк чинності, умови зміни та припинення договору '' у наступній редакції: ''п.10.1 договір діє до двадцять першого січня дві тисячі тридцять п'ятого року''. В акті обстеження державного майна ЦМК державного підприємства ''Лубенський виноробний завод'', за адресою: м. Лубни Полтавської області, вул. Радянська, 76 від 13.03.2014 року зазначено, що підприємство не працює з жовтня 2013 р., доступ до об'єкта оренди відсутній, внаслідок чого станом на 22.04.2014 року борг з орендної плати становить 130 912, 53 грн. Позивачем надані докази щодо невиконання умов п.5.1 договору, а саме: листи та претензії директору ТОВ ''Алко Трейдінг'', листи звернення до правоохоронних органів та ВДВС Лубенського МРУЮ - а.с. 50-62. На них відповідачем відповідей позивачу не надано.

Згідно приписів статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись пред судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач ТОВ ''Алко Трейдінг'' звітувався перед позивачем по використанню амортизаційних відрахувань за вих. №372 від 26.07.2006р.; вих.. №498 від 25.10.2006р;вих.№ 417 від 26.07.2007р.; вих. № 621 від 24.10.2007р.; вих.№ 622 від 24.10.2007р.; вих. № 183 від 09.04.2008р.; вих. № 184 від 09.04.2008р.; № 185 від 09.04.2008р.; вих.№ 186 від 09.04.2008р.; вих. № 332 від 24.06.2008р.; вих. № 383 від 23.07.2008р.; вих. № 679 від 27.11.2008р.; вих. № 121 від 11.02.2009р.; вих. № 634 від 09.07.2009р.; вих. № 592 від 10.11.2010р.; вих. № 95 від 20.02.2011р.; вих. № 50 від 11 червня 2013р.;вих.№ 238 від 05.06.2011р.; вих. № 427 від 06.12.2011р.; вих. № 95 від 05.03.2012р.;вих. № 276 від 27.08.2012р.; вих. № 379 від 19.11.2012р.; вих. № 27 від 12.04.2013р.; вих. № 33/1 від 25.04.2013р.; вих. б/н від 12.08.2013р.; вих. № 109 від 14.11.2013р.- а.с.77-104.

Станом на 05.03.2015 року з вересня 2013 року відповідач не використав залишок амортизаційних відрахувань за договором оренди № 1-Ц/2002р. в сумі 339 400 ,00 грн. які підлягають стягненню до Державного бюджету України -а.с. 76.

Порядок використання амортизаційних відрахувань встановлено ч. З ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств є державною власністю, залишається у розпорядженні орендаря і використовуються для повного відновлення основних фондів.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 та п. 5.8 розділу 5 Договору, амортизаційні відрахування на орендоване майно підприємства нараховуються орендарем за прямолінійним методом та залишаються в розпорядженні Орендаря і в першочерговому порядку використовуються ним на повне відновлення орендованих основних фондів, у тому числі на капітальний ремонт та капітальні роботи. Орендар зобов'язаний щомісячно проводити нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському та податковому обліку за прямолінійним методом, використовувати амортизаційні відрахування на відновлення орендованого майна в повному обсязі та щокварталу до 20-го числа місяця наступного за звітним надавати звіт орендодавцеві щодо їх використання з визначенням мети, напрямку.

Згідно до поданого ТОВ «Алко Трейдінг» позивачу звіту щодо нарахування та використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно за період з І - IIIквартал 2013 року, залишок невикористаних амортизаційних нарахувань на орендовані засоби ЦМК Державного підприємства «Лубенський виноробний завод», станом на 01.10.2014 року, становить 339 400 грн. - а.с. 25; 76-83; 84-104.

Відповідно до пункту 15 ПОРЯДКУ повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України №847 від 07.08.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 року за № 446/2250 /із змінами та доповненнями/ передбачено, що залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України,визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 43 ГПК України визначино, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача до Державного бюджету України витрати судового збору в сумі 6788,00 грн.

Позивач відповідно до статей 32-34,35,36,38 ГПК України надав належні докази, на підставі яких довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4,4-1 - 4-7, 22, 28, 32 - 34,35,36, 38, 43, 49, 75, 82,82-1,83 - 85 Господар-ського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг», код ЄДРПОУ 31364185, р/р 26009179710001 ПРУ КБ ''Приватбанк'', МФО 331401/ 37500, м. Лубни, Полтавської області, вул. Радянська,76/ в доход Державного бюджету України (рахунок 31113092700011 УДКСУ в Лубенському районі Полтавської області, код за ЄДРПОУ 37710415, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації: 22080100, символу 092) - амортизаційні відрахування в сумі 339 400,00 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч чотириста грн.)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг», код ЄДРПОУ 31364185, р/р 26009179710001 ПРУ КБ ''Приватбанк'', МФО 331401/ 37500, м. Лубни, Полтавської області, вул. Радянська,76/ в доход Державного бюджету України витрати на сплату судового збору в розмірі 6 788,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено 12.03.2015р.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.