Ухвала суду № 43076027, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 рокусправа № 804/4716/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у адміністративній справі № 804/4716/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

02 квітня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014р. №0001131502, прийняте Новомосковською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за угодами купівлі-продажу за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2014 року №89/222/32470647. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014р. №0001131502, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 71993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17998,25 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення №0001131502 від 25.03.2014 прийняте Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Стягнуто з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача в розмірі 183,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за угодами купівлі-продажу за листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 06.03.2014 року №89/222/32470647.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 25.03.2014р. №0001131502, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 71993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17998,25 грн.

Відповідно до висновку вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: пп.14.1.179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.3, ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп. 14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-У в результаті на суму 71993,00 грн. в т. ч. в березні 2012 - 1016,66 грн., в квітні 2012 - 83,33 грн., в травні 2012 - 83,33 грн., в червні 2012 - 83,33 грн., в липні 2012 - 83,33 грн., в серпні 2012 - 83,33 грн., в вересні 2012 - 83,33 грн., в жовтні 2012 - 23183,33 грн., в листопаді 2012 - 47293,34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Викладене в Акті, про те, що ТОВ "Квартал" реалізувало товари без врахування в ціні продажу понесених витрат і не мало на меті отримання доходу від цієї операції, як встановлено судом першої інстанції є хибним та таким, що не відповідає діючим нормам законодавства .

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові накладні, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

Таким чином, враховуючи наведене, реальне здійснення позивачем господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків акту перевірки та протиправність податкового повідомленя -рішеня від 25.03.2014 року №0001131502

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов