Постанова № 43075961, 03.03.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. справа №818/393/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - Шамоніна Є.О.

представника відповідача - Мачули А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/393/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс"

до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003332203. Свої вимоги мотивує тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про безтоварність господарської операції позивача з постачальником ТОВ «Пром-Оптима», оскільки реальність придбання позивачем аміачної селітри у вказаного контрагента повністю підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекосервіс» встановлено безтоварність господарської операції з придбання аміачної селітри у ТОВ «Пром-Оптима», так як в ході перевірки товарно - транспортні накладні чи інші первинні документи, що підтверджують транспортування продукції, а також сертифікати якості на продукцію позивачем не надавались. Крім того, постачальник товару ТОВ «Пром-Оптима» за місцем реєстрації не знаходиться.

Представник позивача Шамонін Є.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Мачула А.А. позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агроекосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Пром-Оптима» за період з 01.12.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено акт від 17.10.2014р. №4167/2204/33078646/418 (а.с.7-22).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003332203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21333 грн. (а.с.29).

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Агроекосервіс» у грудні 2011 року мало взаємовідносини з ТОВ «Пром-Оптима», з яким було укладено договір від 26 грудня 2011 року №26/12-2011-02 про постачання хімічної продукції (а.с.23-25).

Відповідно до умов договору товариством «Пром-Оптима» документально оформлено податкову накладну від 26 грудня 2011 року №4 на загальну суму 128000 грн., в тому числі податок на додану вартість 21333,33 грн., складену на передоплату за товар (платіжне доручення від 26 грудня 2011 року №2171 на загальну суму 128000 грн.), видаткову накладну від 23 січня 2012 року №Пр00123-01 на загальну суму 128000 грн., в тому числі податок на додану вартість 21333,33 грн. (селітра аміачна в мішках кількістю 40 тон.).

Підставою безтоварності вказаної операції податкова інспекція вказує: відсутність товарно-транспортних накладних чи інших первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, відсутність сертифікатів якості на продукцію.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали Використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції' протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки від 26.12.2011р. №26/12-2011-02, укладеного між ТОВ «Пром-Оптима» та ТОВ «Агроекосервіс», була проведена оплата на суму 128 000 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ - 21333 грн. 33 коп. Розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

ТОВ «Агроекосервіс» отримало податкову накладну №4 від 26.12.2011 р., яку було зареєстровано в ЄРПН, а суму ПДВ 21333 гр. 33 коп. проведено в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року в рядку 15 - податкова накладна №4 від 26.12.2011 р. Дана сума ПДВ була включена до податкової декларації за грудень 2011 року.

Після проведення оплати, ТОВ «Агроекосервіс» отримано хімічну продукцію - аміачну селітру марки Б в мішках по 50 кг., на що отримано видаткову накладну ПрО 0123-01 від 23.01.2012 р.

Вказана хімічна продукція знаходилась на складі ТОВ «Інтерагростандарт» на підставі договіру відповідального зберігання продукції від 12.10.2012р. №2011-12Ю/ОХ, укладеного між ТОВ «Агроекосервіс» та ТОВ «Інтерагростандарт» (а.с.30-31).

Згідно акту приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 23.01.2012р. ТОВ «Інтерагростандарт» прийняло від ТОВ «Агроекосервіс» на відповідальне зберігання аміачну селітру в мішках, вагою 40 т. (а.с.43).

Таким чином, товар від постачальника ТОВ «Пром-Оптима» до покупця ТОВ «Агроекосервіс» не транспортувався, оскільки знаходився у складському приміщенні на відповідальному зберіганні, а тому документів на транспортування товару не існувало.

Що стосується сертифікату якості товару, то позивачем наданий суду вказаний сертифікат.

В той же час, з акту перевірки слідує, що податковий орган під час перевірки не пропонував позивачу надати сертифікат якості продукції та не посилався в акті на його відсутність, як на підставу безтоварності господарської операції.

В подальшому хімічна продукція була реалізована позивачем селянським господарствам та знята з відповідального зберігання на підставі актів від 15.02.2012р., 16.03.2012р. та 19.03.2012р. (а.с.32, 33, 58).

Що стосується посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача по ланцюгу та на можливі порушення податкового законодавства цими контрагентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге , а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, ТОВ «Агроекосервіс» не може нести юридичну відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 30.10.2014 року №0003332203.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс" до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 30.10.2014 року №0003332203.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови складено 6 березня 2015 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар