Постанова № 43075803, 11.03.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4898/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - Заремби М.В.,

представника відповідача - Кромп О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 року №0003682200.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити зазначаючи, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з наступних підстав. ПСП «Каїсса» використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальника СФГ «Саксагань», що підтверджено актом з іншої ДПІ, безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаним на товар від СФГ «Саксагань», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим вбачається порушення вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п.186.2 ст.186, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вважає прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" зареєстроване Виконавчим комітетом Херсонської міської ради від 06.03.1998 року № 5418. Взято на податковий облік в органах податкової служби 11.03.1998 року за №226.

Судом встановлено, що 13.11.2014 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПСП «Каїсса» (код ЄДРПОУ 14115089) з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом - постачальником СФГ «Саксагань» за вересень, грудень 2011 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 14.11.2014 року №389/21-03-22-06/14115089 (далі - акт). (а.с. 6-14).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.186.2 ст.186, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у грудні 2011 р. на суму ПДВ - 43316,00 грн. (с. акта 17).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт купівлі товару ПСП «Каїсса» від СФГ «Саксагань» з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності .

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року № 0003682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 64974,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 43316,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 21658,00 грн.(а.с. 15).

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленнями- рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ПСП «Каїсса» відсутні документи щодо здійснення господарських операцій з СФГ «Саксагань» судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що 12.05.2011 року між ПСП «Каїсса» та СФГ «Саксагань» укладено договір поставки №120511. Відповідно до п. 1 зазначеного договору СФГ «Саксагань» (постачальник) зобов'язується поставити у відповідності до встановлених Договором строків соняшникову олію нерафіновану першого ґатунку, а ПСП «Каїсса» (покупець) зобов'язується прийняти товар та оплатити постачальнику його вартість. (а.с. 34-35).

На виконання умов даного договору та додаткових угод позивачем надано суду наступні докази: накладна №41-12-11 від 22.12.2011 р. на загальну суму 259896,00 грн. у т.ч. ПДВ 43316,00 грн., податкові накладні №41/2 від 22.12.2011 р. на загальну суму 259896,00 грн. у т.ч. ПДВ 43316,00 грн., податкова накладна №42/2 від 23.12.2011 р. на загальну суму 4004,00 грн. ут.ч. ПДВ 667,33 грн.(а.с.36, 38-39).

Факт оплати товару підтверджується наданими суду позивачем доказами, а саме: розрахунком №1/2 від26.12.2011 р., квитанціями за грудень 2011 р., рухом коштів між ПСП «Каїсса» та СФГ «Саксагань» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., оборотно -сальдовою відомістю по рахунку 631 контрагенти за 22.12.2011 р. - 31.12.2011 р., (а.с. 40,58-61).

Транспортування товару здійснювалося ПСП «Каїсса» , що підтверджується наданою суду Товарно транспортною накладною від 22.12.2011 р. (а.с. 37).

В подальшому, відповідно до договору по переробці сировини №241210 від 24.12.2010 року укладеного між позивачем та ТОВ "ВВВВ", придбана соняшникова олія нерафінована була перероблена в кінцевий продукт - олія соняшникова нерафінована дезодорована.

Виконання даного договору підтверджується наступними доказами: видатковими накладними №23.12-06 від 23.12.2011 р. та №1214 від 25.12.2011р., Актом надання послуг з переробки №392 від 24.12.2011 р., податковою накладною №88 від 24.12.2011 р.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентом безпідставним.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував акт перевірки від 13.06.2014 року №59/04-83-22-01/21925239 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ «Саксагань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013».

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.186.2 ст.186, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у грудні 2011 р. на суму ПДВ - 43316,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами,передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.186.2 ст.186, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), безпідставним.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014 року №0003682200 прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0003682200 від 28.11.2014 року, яким Приватному сільськогосподарському підприємству "Каїсса" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64974,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 43316,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 21658,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" ( код ЄДРПОУ 14115089) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 березня 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3