Постанова № 43074914, 16.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 804/1220/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача Данилова В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0021571503 та №0021561503 від 05.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оспорювані пода ткові повідомлення-рішення правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2014 року №4963/1066/10/04-03-15-03-10/31523315, у висновках якого встановлено, що позивачем в порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України протягом граничних термінів несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

05 грудня 2014 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0021571503 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 23 284,36 грн. та №0021561503 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 9897,39 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За змістом пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Судом встановлено, що 13.01.2014 року ТОВ «Придніпровський механічних завод» було подано до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції звітну податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, якою визначено орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2014 рік у розмірі 233129,88 грн. (по 19427,49 грн. щомісяця).

28.03.2014 року ТОВ «Придніпровський механічних завод» було подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, якою визначено орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2014 рік у розмірі 388549,77, у т.ч. по 32379,15 грн. - з січня по листопад та 32379,12 грн. - за грудень.

Між Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією та ТОВ «Придніпровський механічний завод» укладались договори про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №24, №25, №30 від 28.03.2014 року, за якими відповідач надавав позивачу розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу на загальну суму 69 238,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 08.09.2014 року до податкового органу засобами електронного зв'язку було подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, якою в графі «нарахування орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік» не визначено грошового зобов'язання.

Таким чином, податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2014 рік були нараховані позивачем помилково при поданні первісної декларації з плати за землю і враховувались як заборгованість перед бюджетом до подання 08.09.2014 року уточнюючої декларації.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, становить сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій зі їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до положень пунктів 288.1., 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковим органом 28.03.2014 року за розглядом заяв позивача на підставі ст.19-1, ст.100 Податкового кодексу України було прийнято рішення №21, №22, №27 про розстрочення податкового боргу під проценти за податковим боргом орендна плата за землі державної або комунальної власності.

Зазначені рішення були скасовані відповідними рішеннями Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.07.2014 року №21/1, №22/1, №27/1 у зв'язку із не погашенням ТОВ «Придніпровський механічних завод» податкових зобов'язань, а також утворенням податкового боргу.

У відповідності до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (п.100.2 ст.102 Податкового кодексу України ).

Суд зазначає, що Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція, здійснюючи зарахування (сплату) поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу встановлювала, що така сплата здійснена в рахунок погашення сум грошових зобов'язань, розстрочених рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.03.2014 року №21, №22, №27.

Однак у складі податкової заборгованості, яка відображена в рішенні Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.03.2014 року №21, №22, №27 входить податкова заборгованість по попередній декларації, по стягненню якої вже відмовлено податковому органу, а саме постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року у справі №804/12484/14, яка набрала законної сили 12.11.2014 року.

Відтак на даний час спрямування поточних платежів платника податків на погашення податкового боргу, розстроченого рішенням Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.03.2014 року №24, в який включено попередню декларацію підприємства, є неправомірним та має наслідок недостовірність відомостей інформаційних систем податкового органу щодо суми податкового боргу ТОВ «Придніпровський механічний завод».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не допускав несвоєчасну сплату суму самостійно визначеного податкового зобов'язання, застосування податковим органом штрафу на підставі податкових повідомлень-рішень №0021571503 та №0021561503 від 05.12.2014 року є неправомірним.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0021571503 та №0021561503 від 05.12.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко