Постанова № 43074463, 25.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 908/4532/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сорочан Е.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№485З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.14 у справі № 908/4532/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс», м. Біла Церква

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя

про стягнення 50637,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 50637,12 грн. заборгованості за поставлений товар, з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки №511 від 15.05.2012р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ненастання строку оплати товару, оскільки постачальником не надано всієї, визначеної умовами договору, документації, а саме: рахунку, накладної на відпуск товару, податкової накладної, копії сертифікату походження товару. Крім того, відповідач вказував на поставку позивачем неякісного товару, що надає йому право взагалі відмовитися в односторонньому порядку від виконання своїх зобов'язань за договором, в тому числі і від оплати.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року по справі №908/4532/14 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» 50 637 (п'ятдесят тисяч шістсот тридцять сім) грн. 12 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, з посиланням на порушення відпровідачем умов договору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

У апеляційній скарзі зазначив, що не отримував документів, зазначених у умовах договору, та строк оплати поставленого товару не настав.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що документи, передбачені умовами договору, в тому числі рахунок на оплату направлені відповідачу листом від 23.05.2014р., тобто строк оплати отриманого товару настав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупець) був укладений договір №511 від 15.05.2012р., відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе зобов'язання поставити, а відповідач прийняти і оплатити продукцію «товар» в асортименті та за цінами, вказаними в додаткових угодах до договору.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем на користь відповідача здійснена поставка товару (спецвзуття) що підтверджується видатковою накладною №713 від 26.04.2013 на суму 62832,24 грн., податковою накладною №228 від 26.04.2013 та товарно-транспортною накладною №Р713 від 26.04.2013.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що приймання «Товару» за якістю здійснюється «Покупцем» на його складі відповідно до вимог Інструкції П7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженого постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996р. (із наступними змінами і доповненнями).

При прийманні товару, складеними відповідачем відповідно до вимог Інструкції П-7 актами приймання продукції за якістю та комплектністю №07/05 від 07.05.2013 і №23/05 від 23.05.2013 (останній - в присутності представника позивача) встановлена поставка частини товару неналежної якості, а саме комиссією зроблений висновок про те, що взуття в кількості 122 пари підлягає заміні.

Накладною від 28.05.2013 №9 забракована партія взуття в кількості 122 пар на суму 12195,12 грн. повернута відповідачем позивачу. У зв'язку з поверненням частини товару позивачем здійснено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 228 від 26.04.2013р., про що свідчить розрахунок № 135 від 28.05.2013р.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1.1 договору, разом з поставкою товару продавець зобов'язаний надати покупцеві оригінали документів, оформлених державною мовою: Рахунок, накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. № 88; Податкову накладну, оформлену відповідно до вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення податкових накладних» № 1379 від 01.11.2011р.;Сертифікат якості виробника товару (або на мові країни-виробника, завірений печаткою продавця); Копію сертифіката походження товару СТ1 на мові країни-виробника, завірену печаткою продавця (у разі необхідності;У разі, якщо товар підлягає сертифікації-гігієнічний, екологічний сертифікат (оригінали або належним чином завірені копії); Товарно-транспортну накладну (ТТН) форми N1-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346.

Згідно зі ч. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі, а ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України, передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач стверджує, що разом з передачею товару постачальник не передав йому вказані документи.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що внаслідок відсутності у позивача доказів передачі документів, він 27.05.2014р. направив відповідачу необхідні документи, а саме: Видаткову накладну № 713 від 26.04.2013 (2 прим.);Накладну на повернення № 9 від 28.05.2013 (2 прим.); Податкову накладну № 228 від 26.04.2013 (1 прим.);Товарно-транспортну накладну № Р713 від 26.04.2013 (2 прим.); Рахунок-фактуру № СФ-0000058 від 26.04.2013 (1 прим.);Копію додаткової угоди № 4 від 14.03.2013;Сертифікат якості від 27.02.2012 (1 прим.);Сертифікат якості від 29.02.2012 (1 прим.); Копію сертифікату відповідності за № UА.1.003.0034600-11 від 23.03.2011;Копію декларації про відповідність за № UА.001.D.10091-11 від 23.03.2011; Копію висновку санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/19802 від 07.04.2009; Копію сертифікату відповідності за № UА.1.003.0023469-11 від 01.03.2011; Копію декларації про відповідність за № UА.001.D.10069-11 від 01.03.2011;Копію сертифікату відповідності за № UА.1.003.0120021-11 від 02.09.2011;Копію декларації про відповідність за № UА.001.D.10234-11 від 02.09.2011;Копію висновку санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02.-04/22580 від 08.04.2010;Копію висновку санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02.-04/22579 від 08.04.2010;Акт звірки взаємних розрахунків (2 прим.), що підтверджується листом-зверненням за вих. № 488/05 від 23.05.2014р. та описом вкладення в цінний лист від 27.05.2014р. Відповідачем документи отримані 03.06.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

У п. 5 додаткової угоди №4 до договору, покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 35 календарних днів за умови надання продавцем первинних документів, зазначених у п. 4.1.1., 4.1.5. - 4.1.8. договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що оскільки товаросупровідні документи отримано відповідачем 03.06.2014р., виходячи з умов договору, продукція мала бути оплаченою не пізніше 23 липня 2014 року, тобто строк оплати отриманого товару настав.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати продукції та поставки продукції неналежної якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою про надання відповідних документів або відмови від договору та повернення товару.

Отже, посилання відповідача на неотримання рахунку та інших документів спростовується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості фактично поставленого товару, належним чином не виконав, заборгованість в сумі 50637,12 грн. не погашена.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув заборгованість за отриманий товар у сумі 50637,12 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526,530,662,666,692,712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року по справі №908/4532/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.02.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.