Ухвала суду № 43074213, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/3853/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року

по справі № 804/3853/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум»

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум» звернулось з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000102220.

В обґрунтування позову позивач вказав на наявність у нього всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарської операції по спірним правочинам, а тому винесене спірне податкове повідомлення - рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про задоволення позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оптимум» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Метал Маркет» за січень, березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №114/222/32633813 від 31.01.2013 року. В якому зроблено висновок про порушення товариством вимог п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання, податковий кредит та занижено ПДВ до сплати в перевіряємому періоді.

У зв'язку з цим, 14.02.2012 року Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000102220, яким ТОВ «Оптимум» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 361,25 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 872,25 грн. Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав у позивача для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту через не доведення фактичного придбання товару та його оплати від його контрагентів.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Встановлені обставини свідчать про те, що ТОВ «Оптимум» в березні 2012 року придбало в ТОВ «Метал-Маркет» полосу 40х4мм, м/дл. в кількості 3,11 тонни по ціні 5 609,66 грн. на загальну суму 20 935,27 грн., в т.ч. ПДВ 3489,21 грн. На підтвердження здійснення господарської операції надано видаткову накладну від 21.03.2012 р. №РН-0000275 та податкову накладну від 21.03.2012 р. №71

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, колегія суддів вважає, що наявність лише податкових накладних не є достатнім доказом проведення відповідних господарських операцій, відображення їх результатів в бухгалтерському обліку та правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних звітних (податкових) періодах.

Суд першої інстанції правильно встановив, що податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, надані до перевірки документи (видаткові та податкові накладні) складені в порушення вимог п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 Положення №88, п.2 ст.З, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІУ, п.п.2.1, п.п.2.2 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (не вказано місце складання документа, прізвище особи, яка склала даний документ).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Документів на підтвердження укладення договорів, оплати, передачі, транспортування та зберігання отриманої позивачем продукції позивачем не надано.

З огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 березня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров